Без мови немає нації! · с. 1сторінка оригіналу ↗
Припинити розкол України
Слово Просвіти, №29 за 2012 рік
Друкуємо відкритий лист трьох відомих науковців Національного університету “Києво-Могилянська академія”, який 13 липня 2012 року за дорученням 72 інститутів громадянського суспільства був направлений Президентові України В. Януковичу із закликом ужити всіх заходів, щоб законопроект “Про засади державної мовної політики”, який збурює
1. В ієрархії правових актів, які визна! чають засади державної мовної політики і порядок застосування та підтримки мов, вищу юридичну силу має не Хартія, а Конституція України. Саме ст. 10 Консти! туції України, а не положення Хартії, по! винна бути “найкращим орієнтиром” в оцінці законопроекту. На думку україн! ського експертного середовища, законо! проект Ківалова—Колесніченка в бага! тьох принципових моментах не відповідає вимогам Основного Закону та Рішенню Конституційного Суду України від 14 грудня 1999 р. №10!рп/99 про офіційне тлумачення статті 10 Конституції України. Порівняно з Конституцією України, яка визначила засади мовної політики та загальний порядок застосування мов, Хартія лише заохочує держави до вільно! го вибору перелічених у ній факультатив! них рамкових заходів на підтримку вико! ристання тих “історичних регіональних або міноритарних мов Європи, декотрим з яких із плином часу загрожує зникнен! ня”. При цьому преамбула Хартії перед! бачає, що “захист і підтримка регіональ! них або міноритарних мов не повинні здійснюватись на шкоду офіційним мо! вам та необхідності вивчати їх”. 2. Законопроект Ківалова—Колесні! ченка справді пройшов експертизу Вене!
суспільство, розколює Україну і зазіхає на її конституційний лад, був знятий із розгляду. Автори листа пропонують створити робочу групу, сформовану, серед іншого, з представників відповідних структур громадянського суспільства та експертного середовища, для підготовки концептуально іншого законопроекту.
ціанської комісії, але його автори, воче! видь, приховали від Вас оцінку, яку виста! вила Комісія їхньому “продукту”. У вис! новках Венеціанської комісії від 2 грудня 2011 р. відзначено, що зміст документа, попри проголошені в ст. 5 цілі й принци! пи, свідчить про те, що в самому законо! проекті закладені механізми домінування російської мови на шкоду українській як державній. Венеціанська комісія закликала авторів законопроекту до ретельного перегляду термінології і послідовного її застосування в тексті законопроекту, а головне — вона наполягає на пошуку українськими зако! нотворцями “справедливого балансу між захистом прав меншин, з одного боку, і збереженням державної мови як інстру! менту інтеграції суспільства, з іншого” (пп. 66, 68). Отже, згідно з висновком Венеці! анської комісії, законопроект потребує по! дальшого ґрунтовного опрацювання. Законопроект також отримав негатив! ну оцінку у висновках усіх профільних ус! танов НАН України — Інституту мовоз! навства (16.09.2011 р.); Інституту україн! ської мови (22.09.2011 р.); Інституту полі! тичних та етнонаціональних досліджень (22.09.2011 р.); Інституту держави й права
Закінчення на стор. 6
САМОТНІСТЬ ТАЛАНТУ
с. 6 · сторінка оригіналу ↗
Закінчення. Початок на стор. 1
(05.09.2011 р.); Українського мов! но!інформаційного фонду (09. 09.2011 р.); Академії наук Вищої школи (16.09.2011 р.); Інституту філології Київського національ! ного університету ім. Тараса Шевченка (20.09.2011 р.). Законопроект Ківалова—Ко! лесніченка зазнав нищівної крити! ки у висновках органів державної влади України, а саме: Міністерс! тва фінансів України (09.09.2011 р.) та Міністерства юстиції України (27.09.2011 р.), Комітетів Верхов! ної Ради України — з питань куль! тури і духовності (23.09.2011 р.) та з питань бюджету (03.11.2011 р.), а також Головного науково!експер! тного управління Верховної Ради України (23.05.2012 р.). На слуханнях, проведених Ко! мітетом з питань культури і духов! ності Верховної Ради України (20.06.2012 р.), законопроект “Про засади державної мовної по! літики” було визнано таким, що не відповідає вимогам Конститу! ції України і потребує докорінної концептуальної переробки. 3. Від моменту внесення зако! нопроекту його проходження у Верховній Раді супроводжувало! ся системними та грубими пору! шеннями ст.ст. 82 і 84 Конститу! ції України та Закону України “Про Регламент Верховної Ради України”. Апарат парламенту за! реєстрував законопроект на по! рушення вимог ч. 3 і ч. 6 ст. 91 За! кону України “Про Регламент Верховної Ради України”, оскіль! ки його автори не подали фінан! сово!економічного обґрунтуван! ня та порівняльної таблиці із заз! наченням змін до чинних законів України, пропонованих розділом
Фото Миколи Цимбалюка
Визнання Конституційним Судом України неконституційними положень Регламенту Верховної Ради щодо обрання та відкликання голови парламенту шляхом таємного голосування бюлетенями засвідчує, що конституційне судочинство в Україні остаточно ліквідоване. Конституційний Суд у черговий раз виступив як інструмент правлячого режиму Януковича з проведення реваншистської політики, яка, зокрема, включає відродження радянсько-комуністичних практик у державному управлінні й руйнування інституційних засад демократії та зазіхає на конституційний лад в Україні. Це рішення Конституційного Суду безпосередньо пов’язане з мовним законом Партії регіонів та “ухваленням” 4 липня контрольованою Президентом В. Януковичем парламентською більшістю змін до Регламенту щодо процедури обрання і відкликання Голови
11 Перехідних положень зако! нопроекту. Під час розгляду законопро! екту у першому читанні 5 червня ц. р. було порушено ст. 102 Зако! ну України “Про Регламент Вер! ховної Ради України”: законо! проект голосувався без обгово! рення його основних принципів, положень, критеріїв та структу! ри. При цьому голосування здій! снювалося з порушенням ст. 84 Конституції України, яка вимагає особистого голосування кожним народним депутатом. Під час вечірнього засідання Верховної Ради 3 липня ц. р. по! рушення регламенту заохочував своїми маніпулятивними “техно! логіями” перший заступник Голо! ви Верховної Ради України Адам Мартинюк, який з голосу, без рі! шення погоджувальної ради і роз! гляду внесених народними депу! татами численних поправок, пос! тавив на голосування питання щодо позачергового включення до порядку денного законопроек! ту №9073 “Про засади державної мовної політики”. Воно провали! лося (“за” було подано 219 голо! сів). Друге голосування стосува! лося пропозиції головуючого ще раз повернутися до щойно “про! валеного” питання щодо зміни у порядку денному (результат: “за” — 241). Після цього Адам Марти! нюк не поставив на голосування питання про включення до по! рядку денного даного законопро! екту, а одразу, навіть без зазначен! ня редакції, в якій голосується за! конопроект, поставив на голосу! вання питання про прийняття за! конопроекту №9073 в цілому
(“за” — 248 голосів). Таким чином, було проголосовано питання, на! віть не включене до порядку денно! го, а головне — абсолютно не підго! товлене до голосування. З погляду права і факту, обго! ворення, голосування й ухвален! ня мовного законопроекту в дру! гому читанні не відбулося і не могло відбутися в принципі, ос! кільки головний комітет відпо! відно до положень глави 20 Зако! ну України “Про Регламент Вер! ховної Ради України” продовжу! вав працювати над його підготов! кою до другого читання у зв’язку з великою кількістю поправок (понад 2000). Саме тому законо! проект не був (і не міг бути!) заві! зований головою профільного комітету, керівником секретаріа! ту цього комітету, керівниками юридичного і редакційного апа! рату Верховної Ради, як того ви! магає ч. 1 ст. 117, а також не був (і не міг бути!) розданий народним депутатам “не пізніше як за де! сять днів до дня розгляду цього законопроекту на пленарному за! сіданні Верховної Ради”. Через відсутність підготовленого до другого читання законопроекту неможливо було виконати вимо! ги ст. 119 Регламенту щодо поста! тейного обговорення і голосуван! ня поправок на основі порівняль! них таблиць та узгодити остаточ! ний текст закону. Отже, народні депутати проголосували за доку! мент, якого в правовому сенсі не існує, за документ!фантом, до того ж — знову з порушенням ст. 84 Конституції України. 4. Спроба “вдосконалити” не! існуючий документ за допомогою структур підконтрольного Вам Кабінету Міністрів є продовжен! ням грубих порушень Конститу! ції України та Закону України “Про Регламент Верховної Ради України”. Така спроба нелегітим! на і з тієї причини, що доопрацю! вання законопроектів, які є на розгляді Верховної Ради, та по! годження їхніх остаточних тек! стів має відбуватися лише в рам! ках парламенту і відповідно до процедур, встановлених главою 20 Закону України “Про Регла! мент Верховної Ради України”. Таким чином, Ви не маєте жодних підстав розглядати рішен! ня Верховної Ради від 3 липня 2012 року стосовно законопроекту “Про засади державної мовної по! літики” як ухвалення закону, ос! кільки такого закону в принципі не існує. Навіть якщо це рішення буде підкориговане Кабінетом Міністрів, такий документ не мо! же вважатися законом. Підписав! ши примарний акт, “ухвалений” із безпрецедентними порушеннями Конституції України та Закону України “Про Регламент Верхов! ної Ради України”, Ви вчините неправомірні дії і станете співу! часником фальсифікації, що тяг! не за собою моральну, політичну та кримінальну відповідальність. Як гарант Конституції Украї! ни, Ви повинні вжити усіх захо! дів, щоб антиконституційний за! конопроект Ківалова—Колесні! ченка, який збурює суспільство, розколює Україну і зазіхає на її конституційний лад, був узагалі знятий з розгляду. Вважаємо, що оптимальним шляхом виходу з ситуації могло б бути створення
Слово Просвіти · PDF у Вікісховищі ↗
