ХХ століття Українські поети · с. 9сторінка оригіналу ↗
Премія Нечерди за «Місце сили»
Слово Просвіти, №29 за 2012 рік
Ой висок голосок — Вітер та струмок. Перевіє, переблище, Коли треба, і засвище… Останній рядок сприймається як втеча від інерції чужої інтонації. Але марно: З дюн он, наче в’юн, Відголоски лун. Ніби в лісі озвалися Перебори струн. Впливу Тичини на Дарагана критики-сучасники, здається, не зауважили. Поетична спадщина Ю. Дарагана — це якихось сім десятків віршів. Різноякісних: майстерних і незграбних. Про це треба сказати, оскільки намітилася тенденція до спрощеного захвалювання передчасно померлого поета. Автор біографічного нарису про Ю. Дарагана Л. Куценко акцентував увагу на таких рядках із його автобіографії: “Боже, зроби зі мною, що хочеш, якщо треба, — замуч мене, покаліч, задуши, але дай мені стати великим признаним поетом”. Це страшнувате, з огляду на фатальний туберкульоз, і крамольне, з точки зору віри, звертання, було виголошене у підлітковому віці. Великим поетом Юрій Дараган не став, можливо, не встиг стати. Але він із тих нечисленних, що спромоглися на послідовників. А це немало.
З аналою. Сьогодні ранок — мов служба божа, А я — жебрак на паперті. На сніжнобілій скатерці.
Каліш-табір, 8.07. 1922
З емігрантської кореспонденції
Чорний голуб, чорний голуб Пурхає крилом. На обгортці серп і молот. Чорний, чорний, чорний голуб В серці мойому.
Там “товарищі” Вас ймили У глухім яру — І знущалися, і били. Там “товарищі” Вас ймили За повстанчий рух.
Голуб чорний мій клекоче, Мов орел-хижак, Крови, спрагло крови хоче, Розпинає крила ночі І тріпоче так.
Вам під кожен крок килими Розстилаю я, Вам душа — кадильним димом, Вам під кожен крок килимом — Вся любов моя!
А в яру Вас чорно били… Крові і вогню… Птах мій в’ється, б’ється, квилить. А в яру Вас чорно били, Вас, любов мою…
Подєбради, 10.10.1923
Серпень
Із циклу “Луни минувшини”
Заходе день за обрій синій, А він блискуче бився нині. Шепоче гай: Не покидай.
Він малиновими устами, Він цілує між ланами. О, ладо, мій Стрункий!
Не треба сліз, о земле бідна, Бо він умер, як лицар гідно… Запав за гай… Не забувай…
1922
Лауреатом премії імені Бориса Нечерди 2012 року, заснованої Лігою українських меценатів і редколегією журналу “Київ”, став Павло ЩИРИЦЯ за книгу віршів “Місце Сили”, яка щойно вийшла друком у видавництві “Ярославів Вал”. “Павло Щириця — поет винятково український. І поет винятково сучасний. Його оркестрація світу напродив багата. А ще — він поет запитань. До себе. До всіх нас. А відповіді на них у кожного можуть бути свої”, — зазначає Михайло Слабошпицький. “Річ у тім, що Павло Щириця — поет не ретроспективний, а цілком сучасний; недарма-бо він позиціонує себе “холодноярцем, народженим у Києві”; а відтак ключовим у його книжці постає мотив не просто сили, а сучасного її виміру — я б сказав, сили як виразника культурного простору”, — зауважує Іван Андрусяк. “У віршах Павла Щириці пробивається те живе, що всоталося в плоть разом із родовою кров’ю і теплом паруючої землі — жаска автентика межичасся, коли “ярами вже дихає вакуум”. Поет може дати зразки розкішного сюрреалізму, зазирнути по той бік метафори, і все це не для гри обмеженої і комфортної, а для того, щоб прорватися потаємною мовою ребелії, реконкісти, взисканого нашого рісорджименто. “Діалектом. Чи радше — арго”, — висновковує Олександр Хоменко. Книга “Місце Сили” особлива своїм підходом до творення художньої системи координат, з якої постає концепція поєднання Енергії Духу колишньої (отаманської, родової, творчої) з енергією людей ХХІ століття, яка існує на Території Братства. З нього черпає потугу Насіння Снів, яке проростає водночас звідусіль і нізвідки: з Тебе, Неба і з Нього… Виростає в Гойдалку Часу, де вигойдується згадане і забуте, пройдене і прийдешнє, бачене і незнане і відкриває нам Таїну Шляху, який веде тебе до Місця Сили. Премія присуджується щорічно до 11 липня — дня народження Бориса Нечерди — за пошук нової поетичної мови, самобутні художні відкриття та утвердження нових напрямків в українській поезії. Свого часу лауреатами премії імені Бориса Нечерди стали Іван Андрусяк, Юрій Буряк, Станіслав Бондаренко, Павло Вольвач, Сергій Жадан, Анатолій Кичинський, Василь Слапчук та ін.
Прес-служба Ліги українських меценатів
Слово Просвіти · PDF у Вікісховищі ↗
