Емблема «Просвіта»ПРОСВІТАЦИФРОВАЗнання · Люди · Майбутнє
Книжка в газеті · “Юлія Кашпуренко переконана, що життя має найбільшу цінність для людини, здатній протистояти війні”. · с. 7сторінка оригіналу ↗

Юлія КАШПУРЕНКО

Слово Просвіти, №29 за 2023 рік

*** Ґнотик танцює. Пурхають вогняні зайчики, граються в хованки – з пазухи вуха стирчать. – Мамо, не хочу зими. Скоро тепленько? – Начебто. Тулиться'горнеться, казки шукає хлопча. Сплять у руці динозаври. В печерах під ковдрою битви поснули. Спокій снує в подушках. Древні скобочуть світи волохатими мордами, йдуть караванами, носять зірки на горбах. В спальник сповите, спітніле розніжене пір’ячко – в мами на грудях, мов зірка блакитна, пливе. Жінка біжить, притискаючи синове тілечко, серцем – тривогу, підошвами – тло снігове. – Холодно, мамо. Чому ми весь час сюди ходимо? Я хочу спати. Чому так багато людей? – Це укриття, сину, нам – найнадійніша схованка. Гра така, сину. А тут нас ніхто не знайде. В темінь пірнають яскраві серця'світильники. Небо тримають дерева, людей – любов. – Мамо, ми виграли. Добре, що такі сильні ми. Добре, що нас сьогодні ніхто не знайшов. *** Не страшно – відчувати біль. Страшно – не відчувати болю. Не страшно – помилятися. Страшно – не відчувати сорому. Не страшно – бути скривдженим. Страшно – скривдити того, хто тебе любить. Не страшно – бути обдуреним. Страшно – обдурити. Не страшно – ризикувати. Страшно – забрати життя того, хто тобі не загрожує. Не страшно – відчувати слабкість. Страшно – ранити слабкого. Страшно – ранити сильного, який втрачає силу через довіру. Не страшно – переоцінити ворога. Страшно – недооцінити ворога. Не страшно – бути недооціненим. Страшно – переоцінити себе. Не страшно – втратити. Страшно – забрати. Не страшно – рахувати миті. Страшно – не знати їм ліку. Не страшно – стояти на смерть за правду. Страшно – убити правду. Не страшно – розчаруватися. Страшно – розчарувати. Не страшно – сказати. Страшно – не встигнути сказати. Не страшно – чекати. Страшно – не дочекатися. Не страшно – бути нелюбимим. Страшно – не вміти любити. Це найстрашніше. Це початок всьому. *** Як хижий птах, що при твоїй руці, виводить тобі рани та синці. Як він приносить здобич з полювання. Про чорні очі, повні блекоти. Прозоре серце, у якому – ти. Про схід у фіолетовій сутані – Розказуй. Про світанки і дощі. Як степ в порфиру вбрався – і блищить, бо з тіл людських ростуть розкішні маки. Про канонади, до яких ти звик. Про те, як ставиш кулю у свічник під образом якогось гайдамаки. І те, про що здебільшого мовчиш, аж надто – що земля всякчас ячить хронічним болем в неї одесную... Про ворогів, потоплених у Пслі, про літо у режимі й камуфлі – кажи мені – я всяк тебе почую. Кажи словами і кажи без слів: немовби час з багаття жебонів осанною тутешніх преподобних. З тобою – правда, отже, і Господь. Роби усе, що маєш, і приходь. І говори, а поготів – сьогодні. Продовження на стор. 8

Слово Просвіти · PDF у Вікісховищі ↗

Емблема «Просвіта»Просвітянин