Емблема «Просвіта»ПРОСВІТАЦИФРОВАЗнання · Люди · Майбутнє
Читацьке віче · “Те, що зроблено сьогодні, дасть плоди завтра. Майбутнє виростає не з чиїхось фантазій, а з міцного коріння щоденних клопотів”. · с. 10сторінка оригіналу ↗

Омріяні плани фронтового степу

Слово Просвіти, №29 за 2023 рік

Віктор ТЮТЮН Таке не забувається. У 2015 році, наприкінці серпня, біля Верховної Ради, котра мала конс' титуційно узаконити “мінські до' годи”, розірвалася граната. Мі' ністр внутрішніх справ Аваков звинуватив у теракті партію “Свобода”. Наступного дня така собі гни' да Ківа, що служив у Херсоні од' ним із керівників поліції, зарепе' тував, що йде “біть нациков”. Не довго думаючи, деякі місцеві во' лонтери, на словах патріоти, а се' ред них були й учасники АТО, підрядилися “підносити патро' ни” ківам... Ми всі чули здогадки, ніби після нашої перемоги над рашис' тами Україна зміниться невпізна' вано. Особисто я цікавився: які підстави райдужних сподівань? Більшість казали: “Фронтовики не дозволять!” Я заперечував: чо' му вони терплять вже 10 років?! Тобто йшлося про надії, мрії та сподівання. Про все, що люди вкладають у слово “майбутнє”. У мене на нього стійка алергія. Ду' рість протестувати проти слова. Можна заперечити його зміст, однак сама форма – не горо' бець... Є кілька слів, від яких ме' ні робиться погано. Наприклад, “творчість” або “текст”. Від сло' ва “майбутнє” – нудить! Тому слід лікуватися. Тобто з’ясовувати, що не в фонемах причина відторгнення, а в тих значеннях, котрі свавільно запха' ли у звуки. Вони якраз говорять про очікуване як про надію та сподівання. Філософи категоричніші, хо' ча стверджують не однакове. Од' ні запевняють, нібито “майбут' нє” – часова категорія сприйнят' тя реальності, котра “характери' зується комплексом явищ і подій, що не здійснились і не відбулися відносно об’єкта, який перебуває в більш ранньому часі”. Інші покладаються на теорію відносності. У цих – “майбутнє настане, бо...” Їхні колеги запе' речать таку закономірність через різну природу часу і простору. Мене особисто отруїли кому' няки. Не міг перетравити хру' щовську обіцянку про те, що жи' тиму при комунізмі. Згодом до огидних вигадок долучився “при' вид комунізму”. Стрімка течія життя зрушила, але не прибрала з нашої дороги химери ілюзіоніс' тів, що наживаються на спекуля' ціях майбутнім. Як не дивно, вій' на підбадьорила цих ворожбитів. Хочете мати майбутнє? Поса' діть дерево! Є швидший спосіб. “Першо' чергові проблеми, – сказав керів' ник МВС України Ігор Клименко в Херсоні, – які ми вирішуємо: подати людям електроенергію, забезпечити водою, документува' ти збитки від підриву Каховської греблі та запобігти новим жер' твам”. Міністр нарахував вісім першочергових своїх та урядових завдань. Те, що зроблено сьогод' ні, дасть плоди завтра. І нині – також. Майбутнє виростає не з чиїхось фантазій, а з міцного ко' ріння щоденних клопотів. Майбутнє – це спокуса. Тому прозірливість його засторог. А мудрість народна про те, що до джерельних витоків дістається лише той, хто йде проти течії, – це теж про нього. Цілитель, поет, публіцист і краєзнавець, дієвий захисник ук' раїнського духовного відроджен' ня, громадсько'культурний діяч Володимир Косовський і в засві' ти відійшов символічно – на зла' мі тисячоліть (2000 р.). Його вірш “Слава Україні” написано на' прикінці ХХ століття і є там такі рядки: Слава Україні! І героям слава! Хай живе вкраїнська Вільная держава! Аж до 2014 року привітання “Слава Україні! – Героям Слава!” було виявом особли' вої громадянської хо' робрості українських патріотів. Зате на дев’ятому році Української на' ціонально'визволь' ної війни від москов' ського агресора це привітання стало що' денним для українців і позитивно сприйня' тим усіма Світлими Силами Всесвіту. Незбагненно про' видницькою постає тепер й іменна дата народження Володимира Косовського 28 лип' ня (День святого Володимира). Наше сучасне й майбутнє він творив усім своїм життям. 28 липня цього року в селі Веприку на Київщині відбудеться вшанування пам’яті Володимира Косовського у його сторічний ювілей. Оксана ДІБРОВА слабкі люди платять ворожкам, вичитують астрологічні прогно' зи, захоплюються екстрасенсами. Навіть у виші нам не сказали, що “Місто Сонця” Томмазо Кампа' нелли – не зовсім філософський трактат, але зоряний календар тваринника. Щось подібне відбувається довкола ворожіння про поход' ження назви міста “Херсон”. Звичайно ж, цим займаються серйозні люди. Вони тулять у розгадки транскрипцію та транслітерацію, як за Петра Першого, греків і римлян, царицю і фаворита, історію й археологію. Раджу їм почитати що' денники АеС Пушкіна. Їх' ній “вєлікій поет” рився в Царськосєльскій бібліотеці, виписуючи смішне та гріш' не з листування сіятєльних особ. Багато цитувань сто' суються Катерини Другої та Потьомкіна. Коханка Ка' тєнька досконало не знала росмови, а жеребець не вмів грамоти. Листи їм строчили писарчуки, також – як не дочує, то прибичує. Катеринин “мін херц” (серце моє) часто виходив “моїм хером”, а “зон” (син) – сном. Багато чого є зви' чайним. Син граф Бобрин' ський, наприклад. Амурні подробиці згадувалися в листуванні, коли полюбовники розлучилися після від’їзду цари' ці. Підлабузники записали нову фортецю на Дніпрі “Херсоном” – і це сподобалося. Не біда, що від “серця” (Herz) відпала буква – зате які асоціації! (Зауважте то' поніми, котрі виникли під час подорожі Катерини Другої на південь, – більшість із них позна' чені індивідуальними смаками, хоча всі вигадані значно пізніше). Херсон калічний не лише за назвою. Місто супроводжують містичні сюжети – комічне з тра' гічним. Замислений як фортеця, він жодного дня не був оборон' ним укріпленням. У центрі збуду' вали не храм, а в’язницю. У наш час найзатишніший культурний закуток спотворили торгово'роз' важальним монстром, від якого сахалися клієнти. Навпроти теат' ру заснували другу мийку авт. Першу – біля єдиної історичної пам’ятки: обеліска – сонячного годинника на честь англійського лікаря Джона Говарда, котрий ря' тував містян від чуми під час ро' сійсько'турецької війни. Символом корисливого ха' рактеру місцевої влади зробився “мостоперехід” – шість урядів виділяли на нього бюджетні дер' жавні кошти. Все розкрадалося безслідно. Феноменальне явище херсонці запозичили з роману “Дванадцять стільців”, де Остап Бендер пропонував провінційні Васюки – в майбутньому! – пе' ретворити на Нью'Васюки. З цієї серії попередні владці черпали натхнення, пропонуючи спорудити гігантський річково' морський порт; за містом – нама' лювати! – велетенську овочево' фруктову сховище'біржу; під Олешками, на річці Конці засну' вати олімпійський тренувальний центр з веслування; перед самою війною виникла чергова афера зі “світовим курортом” в районі За' лізного Порту – Лазурне... Зауважте, ніхто не здога' дався подбати про туалети в місті, про очисні споруди від Скадовська до того ж Лазур' ного. Давній зрадник херсон' ців та країни Сальдо ще й сьо' годні “впарює” окупантам ідею Нью'Васюків на Арабат' ській Стрілці, де ще розбійни' чають окупанти. Авторові “Утопії” Томасо' ві Мору в середньовіччі відру' бали голову. Зрештою, на гу' маністичному шляху “до світ' лого майбутнього”, що завер' шується розтратою народних ресурсів, поглинутих тіньови' ми ділками, суспільство по' вернеться до ешафотів та м’ясницьких колод' плах. “У1969 році в морі був ду' же активний шторм. По Ара' батській стрілці перемило за' лізницю, і саме в цей момент затопило острів (Бірючий. – Авт.). Рівень води піднявся вище, ніж рівень берегів. І людям треба було ховатися на горищах, щоб врятувати своє життя”, – Лі' за Жарких, для BBC News Украї' на, серпень 2022. Залізничний міст “в нікуди” сталінського проєктування ще й досі височіє над сиваським Про' моєм. Комуністичні плани соле' добування космічних масштабів “проковтнуло” Чорне море. І то не час ліквідовує утопії, а Бог. ницею, що нібито раптом усі пе' реплутали літери: українську “Є” та російську “Э” (на раші часом кажуть “э оборотное”)? У повній формі всі кажуть нормально: “Електронні декларації”. А у ско' роченій починаються “танці” навколо слова. І виникає неми' нуче запитання: чому так багато мовиться про те, що податкові декларації Є – тоді, коли їх нас' правді немає, адже їх, усупереч чудовому дієслову “Є”, так під' ступно скасовано (власне, лікві' довано обов’язок їх подавати), чим нашій Державі завдано над' звичайної шкоди… Як важливо контролювати кожне слово! Лариса МОРОЗ, професорка •розширену анотація видан' ня; •творчу характеристика авто' ра (співавторів) виданого твору; •обґрунтування висунення видання на здобуття Премії. Матеріали разом із заявкою направляти на е'адресу Інституту (, тема повідомлення – Премія “Київська книга року”), а також оригінали вищезазначених доку' ментів разом із виданням у дру' кованому вигляді в трьох примір' никах – на поштову адресу Інс' титуту: 03150, м. Київ, вул. Вели' ка Васильківська, 57/3. Прийом видань здійснюється до 1 серпня 2023 року. Оголошення переможців від' будеться 24 серпня. Детальніша інформація – https://www.facebook.com/institu' te2015.

Слово Просвіти · PDF у Вікісховищі ↗

Емблема «Просвіта»Просвітянин