Читацьке віче · “Глибокі знання про традиційну культуру українців пробуджують національний дух, національну свідомість”. · с. 11сторінка оригіналу ↗
Доля української етнології Чому Міністерство освіти і науки України ігнорує позицію інституцій НАНУ і провідних університетів
Слово Просвіти, №29 за 2023 рік
Наукова спільнота занепокоєна недооцінкою чиновниками важливості розвитку гуманітарних наук в Україні. Київський національний університет імені Тараса Шевченка, Одеський національний університет, Інститут політичних і етнонаціональних досліджень ім. І. Ф. Кураса НАНУ, Інститут мистецтвознавства, фольклористики та етнології імені Максима Рильського НАНУ, Інститут народознавства НАНУ та професор Валентина Борисенко звернулися з листами до МОН України про необхідність повернення до переліку зліквідованої спеціальності – етнологія.
Валентина БОРИСЕНКО, доктор історичних наук, етнолог
Зокрема, в листі академіків НАНУ Г. А. Скрипник і С. П. Пав' люка йшлося про те, що етноло' гія є основною наукою про наро' ди і їхні культури, об’єктом її вив' чення є весь спектр проблем ет' ногенезу і етнічної історії, усіх сфер життєдіяльності націй (від культури повсякдення та звичає' во'обрядових традицій, ремісни' чих навиків, народних знань, сві' тогляду та вірувань до народно мистецьких практик тощо). Зна' чення підготовки фахівців зі спе' ціальності “Етнологія” в су' спільстві важко переоцінити, ад' же народознавчі знання є об’єк' тивним засобом утвердження практик культурного плюралізму і захисту ідеалів культурного різ' номаніття стає запорукою вижи' вання людства. До підготовки фахівців етнологів зобов’язують і рекомендації ЮНЕСКО. У лис' тах було широко обґрунтовано державну важливість поновлення спеціальності етнологія, яку ско' ротили, навіть не порадившись з етнологами. У Комісії для скоро' чення переліку спеціальностей не було жодного етнолога. Та обґрунтування інституцій Академії НАН України і провід' них університетів заступником міністра чомусь не були взяті до уваги. 19 червня мене запросили на розмову з заступником міністра Михайлом Винницьким, оскіль' ки мій лист до міністра був най' більш розгорнутий. Переконувати пана Михайла у важливості дисципліни етноло' гія як єдиної науки про людину і суспільство не довелося, бо він за освітою соціолог і вважає, що мо' же опонувати роботи з етнології,
як і будь'який інший соціолог. Мені при цих словах подумалося: “Смілива заява. А як же різні ме' тоди дослідження? Джерела? В етнологічних дослідженнях важ' ливі такі методи як метод безпо' середнього спостереження, ме' тод польової роботи, порівняль' ний аналіз, знання усієї тради' ційної культури, знання матері' альної і нематеріальної спадщи' ни.” Відомо, що деякі соціологи польові методи в етнології ото' тожнюють з проведенням аграр' них робіт у полі. Це з області кур' йозів у знанні про етнологію, як науку вищу і ширшу ніж соціоло' гія. Етнологи дуже активно залу' чають у своїх дослідженнях соціо' логічний, статистичний методи. Друга теза пана Михайла мене здивувала, бо він категорично відкинув спадкоємність поперед' ників у галузі історії етнології і на факт знищення усієї школи етно' логів 1920–1930'х років, що озна' чало втрату спадкоємності у нау' ці, відповів, що ми сьогодні не будемо орієнтуватися на 1930'ті роки, бо це вже історія. Його головне пояснення – необхідності у відновленні такої спеціальності немає, бо ми роз' виваємося і маємо реформувати освіту та йти у ногу зі світовим товариством. Мені подумалося, що я впевнена в тому, що міжна' родна наукова спільнота не буде перейматися тим, як ми будемо називати свою дисципліну, що вивчає традиції народу, сучасні процеси трансформації в культурі як у місті, так і в селі. В освіті не' обхідні реформи, лише не за ра' хунок дисципліни, яка досліджує традиційну культуру народу. Ет' нологія аж ніяк не може заважати нашій інтеграції до європейської культури. Навпаки, популяриза' ція нашої справжньої культури, її автентичність буде цікава для країн Заходу. І справжні знання про українську культуру стануть на заваді поширенню псевдо' культурних явищ, що має, на жаль, місце. Сучасні чиновники щуватиметься двосторонній пор' трет Марії, в інших — глядачі зможуть сидіти та дивитися про' єкції фотографій та історій на круглих стінах. За словами пані Вікторії, світ' ло служить важливою темою ар' хітектурної концепції, відобра' жає натхнення Марії, яке, здава' лося, походить не від її оточення,
все ще уявляють етнологію ви' ключно як прикладну науку про вишиванки й пісні. Таке уявлен' ня – це типова постколоніальна травма, якої українська сучасна наука має позбавитися, адже ет' нологія це наука, яка вивчає су' часні процеси і матеріальну та ду' ховну культуру у її різноманітті та динамічному розвитку. Пан Михайло запевняв мене, що такої спеціальності на Заході немає, вона входить до загальної спеціальності соціологія та куль' турологічні дослідження. Варто зазначити, що це не зовсім так, бо у таких країнах, як Фінляндія, Словаччина, Франція та багатьох інших, така спеціальність все'та' ки є. Мене запрошували читати етнологію у Фінляндію. У Вели' кій Британії вона називається “Соціальна антропологія”, в ін' ших країнах – “Культурна антро' пологія”, буває об’єднана під назвою “Фольклористика”. У ХІХ столітті і у нас була тісно пов’язана з фольклористикою. Та відомий вчений Федір Вовк за' пропонував розмежувати дві дуже близькі, але все ж самостійні нау' ки на початку ХХ століття. У США культурна антропологія розвивається потужно, що видно з цікавих праць. А якщо й уявити, що такої спеціальності на Заході немає, то не потрібно забувати, що в українців досі дуже сильні традиції відзначення календар' них свят, сімейних обрядів. І просто необхідно вивчати етно' культуру, її функціонування, трансформацію, способи побуту' вання, її вплив на національну ідентичність. До речі, у класифі' каторі професій є професія етно' лог, а от спеціальності немає. Вже майже 200 років знахо' дяться чиновники та урядовці, які стверджують українцям, що “ніякої мови, традицій та науки етнології не було, нема і бути не може”. І все лише тому, що гли' бокі знання про традиційну куль' туру українців пробуджують на' ціональний дух, національну сві' а від нематеріального джерела – Всесвіту, духовної філософії, що ґрунтується на самому собі. Крім того, спроєктують оран' жерею – павільйон, де зберуть екзотичні рослини, які мають на' гадувати ті, які художниця зобра' жувала на своїх роботах. Оранже' рея знаходитиметься наприкінці довгої подорожі залами “Шляху Марії”, її збудують з очерету. На території стоятиме окре' мий “Будинок митців”. Це місце, де збиратимуться скульптори, гончарі, вишивальниці, дорослі та діти, щоб творити й досліджу' вати творчість Примаченко. Та' кож передбачили житловий простір для гостей, “які хочуть затриматися у світі Марії трохи довше”. У Yakusha Design додають, що в Лондоні вперше відкрили вис' домість, яка, за Володимиром Старосольським (Теорія нації, 1922), є визначальним складни' ком у визначенні національної ідентичності. Ще тоді той же вче' ний писав: “…де правдива наука і освіта, там вони самим фактом існування виключають зраду і ре' негацтво”. Американський до' слідник Френсіс Фукуяма, визна' чаючи ідентичність людини, пи' ше про потребу людини в гіднос' ті і справедливості (укр. перек' лад, Київ, 2022). А якраз наука ет' нологія дає правдиві знання про народ і його матеріальну та ду' ховну культуру, що безумовно впливає на моральні риси люди' ни, на формування гідності. І якщо я у своєму листі до мі' ністра стверджувала, що в біль' шості університетів при скасу' ванні у переліку спеціальностей етнології, відразу ж при плану' ванні навантаження на виклада' чів зникли більшість норматив' них та спеціальних курсів з етно' логії з мотивацією, що немає у переліку і замінили на курси до' кументознавство, туризмознав' ство, екскурсознавство, діло' водство і ще Бог знає на які вига' дані курси. Кажуть, що така вказівка прийшла згори. Де ця таємнича гора? Відповідь на це заступника міністра МОН була ще цікаві' шою. Він сказав, що немає жод' ного причинно'наслідкового зв’язку між скасуванням спеці' альності і скороченням курсів з етнології. Це все зробило керів' ництво університетів. Навіть привів мені порівняння, що з припиненням видобутку нафти на Львівщині і появою машин на електриці теж немає такого зв’яз' ку. Виглядає з його слів так, що керівники університетів враз од' ночасно змовилися і скоротили курси з етнології. Людський фак' тор. Але ж керівники усіх універ' ситетів тоді написали листи до МОН, що незгодні з вилученням з переліку спеціальностей етно' логії і навіть вбачали у цьому дер' тавку робіт Марії Прима' ченко. Це ініціатива по' сольства України у Великій Британії та фонду Марії Примаченко. Виставка в Saatchi Gallery триватиме до кінця літа. До 31 серпня також триватиме виставка картин Примаченко в Ук' раїнському домі. Нагадаємо: Марія При' маченко була однією з на' йяскравіших представниць наївного мистецтва у світі. Її ім’я вписано до Всесвіт' ньої енциклопедії наївного мистецтва поряд із францу' зом Анрі Руссо та грузином Ніколо Піросмані. У селі Болотня художниця написала по' над 800 картин. Наприкінці лютого 2022 року росіяни спалили в Іванкові на
Слово Просвіти · PDF у Вікісховищі ↗
