Емблема «Просвіта»ПРОСВІТАЦИФРОВАЗнання · Люди · Майбутнє
Круглий стіл · “Якщо ми утвердимо фермерський устрій, то це буде і наша, і своя земля, тобто українська”. · с. 2сторінка оригіналу ↗

Про долю мови і землі

Слово Просвіти, №29 за 2023 рік

Нагадаємо: Уповноважений із захисту державної мови Тарас Кремінь заявив, що звуження сфери застосування української мови є неприпустимим, оскільки порушує Конституцію України. Голова редколегії “Слова Просві' ти” Любов Голота, запитуючи у Володимира Зеленського, хто з його радників відвертає від усві' домлення того, що саме україн' ська – мова перемоги, звернулася до Президента України із закли' ком: “Підтримуйте українську мову – і мова підтримає вас, бо без мови немає нації, а є денаци' фікація і війна!” Попри запевнення деяких представників влади, що зако' нопроєкт не порушить прав укра' їнців, довіри до таких заяв нема. Про це йшлося під час організо' ваного ВУТ “Просвіта” круглого столу на тему: “Конституція Ук' раїни: Земля і слово”, що відбув' ся 10 липня. Відкриваючи зус' тріч, голова ВУТ “Просвіта” Пав' ло Мовчан наголосив, що зако' нопроєкт № 9432 “Про застосу' вання англійської мови в Украї' ні” несе в собі загрозу національ' ній безпеці. Така сама загроза є в Законі про ринок землі, який із січня 2024 року дозволяє продаж землі юридичним особам. Народний депутат України кількох скликань Степан Хмара зазначив, що без землі не може бути українців, а чужинці завжди прагнули загарбати наші землі. – І зараз у світлі глобалізацій' них процесів ця загроза надзви' чайно висока, – констатує Сте' пан Хмара. – На жаль, маємо вла' ду, яка вважає, що це питання вже вирішено. Залишилося менше ніж пів року, як українські землі можуть пустити під ніж. Дуже не' покоїть, що Конституційний Суд досі не розглянув це питання на відповідність чи невідповідність Конституції України. Тому маємо привернути увагу громадськості для запобігання злочину проти українського народу. Народний депутат України багатьох скликань Іван Заєць продовжив: – Хотів би відштовхнутися від слів Павла Мовчана, що земля і мова – нерозривні поняття, вони не можуть бути окремо… За словами політика, наш аг' рарний сектор перебуває у глибо' кій кризі через те, що тривалий час держава вагалася, який устрій розвивати – фермерство чи агро' холдинги. – Джерело наших бід – неви' рішене питання, який напрям підтримувати, який аграрний устрій має бути, – зазначив полі' тик. Він звинуватив олігархічну владу, яка, на його думку, впро' довж тридцяти років створювала такі умови, щоб позбавити укра' їнців права перейти на фермер' ський тип господарювання. Чому так сталося? – Є дві відповіді. Перша при' чина – в тому примітивному ро' зумінні призначення землі. Наші політики, експерти розглядають сільськогосподарську землю як звичайний природний ресурс, товар, як машина чи квартира – що хочу, те з ним і роблю. На' справді це особливий ресурс, особливий товар, обіг сільсько' господарських земель у всіх краї' нах регламентується дуже жор' стко з боку держави і суспільства. Наша влада, підприємці, олігар' хи розглядають землю як бізнесо' вий ресурс у їхній бізнесовій, ви' робничій сфері – це перша при' чина. Друга причина полягає в тому, що олігархічна влада бореться за землю. Вже тридцять років три' ває боротьба за землю – чи вони заберуть цю землю в українців, чи вона залишиться у них. Тому питання устрою дає відповідь і на Шевченкове “на нашій – не сво' їй землі”. Адже якщо ми утверди' мо фермерський устрій, то це бу' де і наша, і своя земля, тобто ук' раїнська. Треба розуміти, що вла' да поступово, впродовж тридцяти років, робила все, щоб власники паїв постаріли, щоб були непри' датні до ведення господарства, щоб частина з них просто вимер' ла. Влада поводилася з ними так, щоб позбавити українців можли' вості перейти на фермерський тип господарювання. Тим часом цю проблему вирі' шували уряди всіх країн. Показо' во, як у 1863 році президент США Лінкольн зробив закон, за яким кожен громадянин США, який досяг віку 21 року, є главою сім’ї, не воював проти США і не допо' магав ворогам цієї держави, може взяти собі 65 гектарів землі за 10 доларів. А за п’ять років, якщо він господарюватиме на цій зем' лі, – вона переходить у його при' ватну власність. Це далекий приклад, а близький – коли по' ляки виходили з системи радян' ської влади, вони внесли зміни до Конституції, де записали, що ос' новою аграрного устрою Респуб' ліки Польща є сімейне госпо' дарство. Далі були ухвалені зако' ни, які обмежували кількість гек' тарів в одних руках до трьохсот, якщо не помиляюся. У нас же все робилося так, щоб не ввести в законодавче поле ні обіг землі, ні її господаря. Тоб'-то людини, яка володіє землею, живе і працює на цій землі. Це ус' відомлена політика, безсумнівно, з метою довести ситуацію до того рівня: беріть і що хочте робіть з цією землею. Зараз обезлюдніло село, одні люди старі, багато пої' хало за кордон, у міста, і земля от'от – і вже в чужих руках. Була створена модель ринку землі, яка не відповідає ні європейській, ні нашій традиції. Щоб обдурити людей, є дві пари норм. Перша – земля може набуватися у власність фізичною особою – громадянином України – в кількості не більше ста гекта' рів. Це абсолютно нормальна, єв' ропейська норма. Водночас у то' му самому законі є друга пара норм: з 1 січня 2024 року набува' ти права власності на сільсько' господарські землі може юридич' на особа і концентрація в одних руках може становити 10 тисяч гектарів. Це Армагеддон! Якщо ці норми вступлять у силу – тоді точно треба забути про фермер' ський устрій, про село. Ми ж ка' жемо: із сільськогосподарськими землями пов’язаний сільський уклад, що є джерелом української мови, традиції, звичаїв. Саме сільський уклад формував куль' турну матрицю українців, націо' нальну ідентичність. Це питання не просто власності, це питання існування самої української дер' жави, української нації, і добре, що ми піднімаємо цю проблему на повен голос. Отже, що треба зробити, щоб вийти з цієї глибокої кризи? Мо' жемо стверджувати, що саме зво' лікання з вирішенням питання про аграрний устрій довело сіль' ське господарство і сільський уклад до такого стану. Сільське господарство перебуває в так зва' ному транзиті, в цій ситуації змін. І наше село б’ється між цими по' люсами – бути чи не бути. Що треба зробити для того, щоб ви' правити ситуацію? Перше: позбутися міфу про ефективність нашого сільського господарства. Сьогодні ця ефективність визначається за експорт' ною виручкою. От вивезли 50 чи 40 мільйонів тонн, одержали гроші. Але ніхто не простежив, як використовуються ті гроші. Повернулися вони в село чи ні? Повернулися хіба що на забезпечення виробничого процесу – і все… Сьогодні поляки показали нам, що не будемо ми повноправними членами Євросоюзу, якщо отак, по'варварськи будемо організовувати своє сільське господар' ство. Друге: потрібна нова аграрна політика, спрямована на утвердження фермерського устрою вкраїні. Третє: створити конституційні гарантії незворотності курсу на утвердження фермерського устрою. Четверте: ухвалити комплекс' ний закон про аграрний устрій, який регламентуватиме діяльність усіх господарств на цьому первинному рівні. П’яте: нам треба домогтися вилучення з цього закону положення про юридичну особу і про 10 тис. га. Наразі у Верховній Раді є три законопроєкти про відтермінування запровадження цієї норми на два і на чотири роки. Наша пропозиція (а ми спів' працюємо з Асоціацією фермерів України) така: згадуване поло' ження про купівлю землі юри' дичними особами в кількості 10 тисяч гектарів вилучити взагалі. На думку доктора економіч' них наук Олександра Коваліва, ця тема не може звужуватися до ринку земель сільськогосподар' ського призначення. Ось що він сказав: – Коли ми апелюємо до Ос' новного Закону, то в Конституції є два закони, які виходять з Дек' ларації про державний суверені' тет, де чітко записано: земля, її надра, повітряний простір, водні ресурси тощо… Тому в нашій Конституції слово “земля” не ототожнюється як “совєтський” з полем і ґрунтом, про що пере' важна більшість говорить. Кате' горія сільськогосподарських зе' мель, що відтворюються і дають хліб, дуже важлива. І у нас є зем' ля в межах кордону… Земля є на' ціональним багатством, і ми, всі громадяни України, є її співвлас' никами. Тому в статті 13 Консти' туції записано, що земля як при' родний об’єкт є власністю укра' їнського народу. А друга частина 13'ї статті така: кожний громадя' нин має право користуватися природними об’єктами. Лише користуватися і лише громадя' нин України! Не іноземець і ніхто інший. Третя частина вказує чіт' ко: власність українського наро' ду. І ця власність не повинна ви' користовуватися на шкоду люди' ні і суспільству. А четверту части' ну ми написали дуже просто: дер' жава забезпечує захист суб’єктів власності і господарювання… Розмірковуючи далі, Олек' сандр Ковалів запитує: що озна' чає “право державної власності на землю набувається та реалізу' ється” і звертає увагу на супереч' ності в українському законодав' стві, а також на відсутність зако' нів, що регламентують права ук' раїнців на користування природ' німи об’єктами. Закон про ринок землі він називає антиконститу' ційним і зазначає, що його звер' нення, проєкти, пропозиції нада' ні до органів влади, до Конститу' ційного Суду. Детальніше, за сло' вами вченого, – в його статті “У кого земля – у того і влада”, що вийшла в “Урядовому кур’єрі” напередодні широкомасштабно' го вторгнення московитів в Укра' їну. Ще одна стаття пана Коваліва має не менш промовисту назву – “Конституційна правда лікує зе' мельні рани”. Але чи буде так? – Знання, згенеровані нау' кою, тиражовані через освіту і за' гартовані на практиці, стають не' поборною зброєю. Тому, як у 1990'х роках письменники стали до творення незалежної україн' ської держави, так і зараз ВУТ “Просвіта” має дати перший поштовх на захист землі, – сказав на завершення економіст. Почесний голова Асоціації фермерів України Іван Томич за' значив: – Щиро дякую “Просвіті” за актуальність круглого столу. Тема землі – тема захисту життєвого простору української нації – під таким кутом зору фермерський рух торував дорогу аграрній та зе' мельній реформам. Наразі маємо рівно два роки з моменту ухва' лення закону про ринок землі, але дискусії щодо рішення від' крити ринок землі тривають. У зв’язку з цим Союз українського селянства спільно з Асоціацією фермерів і Союзом сільськогос' подарських обслуговуючих коо' перативів з 1 по 5 липня зробили громадську оцінку закону в умо' вах воєнного стану. 90 відсотків опитаного нами українського фермерства дали негативну оцінку передбаченим нормам про відкриття ринку зем' лі. Автори закону та урядовці за' певняли нас, що закон ухвалю' Законопроєкт про статус англійської мови, який глава держави вніс до Верховної Ради, викликав переважно негативну реакцію в суспільстві, адже передбачає відмову від дубляжу українською в кінотеатрах. Наш тижневик у числі 27 надав слово відомим представникам влади, митцям і вченим під гаслом “Хто відвертає нас від мови перемоги”.

с. 4 · сторінка оригіналу ↗

Закінчення. Початок на стор. 2—3 цільна офшорна зона. І коли будь'який резидент цієї країни отримає у власність, антиконсти' туційно, землю, і хтось прийде і скаже: ану марш звідси, бо за то' бою там стоїть російський рези' дент. Як ви думаєте, як діятиме Держдеп США, захищаючи влас' ність американського резидента? Тому ми зараз стоїмо не перед загрозою неправильного ринку землі, ми стоїмо перед загрозою втрати землі як середовища існу' вання української нації, що до' рівнює знищенню української нації як такої! Отак до цієї проблеми нам і треба ставитися, і всі наші захо' ди, і всю нашу майбутню діяль' ність до 1 січня включно треба планувати з точки зору цієї загро' зи. Ми знаємо, що 6 мільйонів українців утекли від війни в інші країни, більшість із них не збира' ється повертатися. Ще одна дуже погана тенденція. Більшість хлопців, які зараз воюють на фронті, кажуть: “Ми стомилися від цього протистояння, від цього бардака, від цих яєць по 17 гри' вень, а у нас немає патронів і сна' рядів… Ми так від цього стоми' лися, що як тільки війна закін' читься, я заберу сім’ю і поїду ку' дись, я не хочу розбиратися в без' порядках усередині України”. Ми стоїмо перед загрозою знищення української нації як та' кої. Тому давайте адекватно, на' самперед самі для себе, оцінюва' ти цю загрозу і давайте абсолютно адекватно готувати себе, своє ото' чення і суспільство, до найрішучі' ших заходів, розповідаючи, нагні' таючи, щоб вони були готові за' хищати себе, як в останньому бою, як захищали себе, коли нав' коло Києва стояла російська сво' лота. Усі, не домовляючись, ви' йшли – хто що взяв у руки, по лі' сах, і почали лупити ворога так, що місця було мало. Ось так да' вайте підходити до питання землі. Доктор філософії Сергій При' сухін: – Я так розумію, що розмір' ковуємо ми глобально, але діяти повинні конкретно, локально, залежно від завдання, від ситуа' ції. Люди, які зібралися за сто' лом, є для мене авторитетами, я навіть сьогодні цитував у Фейс' буці, приємно їх бачити, дякую. Земля є мета для українців, а для всіх, хто торгує цією землею, – це засіб. Вони не українці в повному розумінні слова. Від них можна чекати всього в моментах повод' ження з нашою землею. Вони бу' дуть її продавати, торгувати, ли' цемірити тощо. Ця земля є для нас святістю, ми землі служимо, в землю віримо, від неї залежить сенс нашого життя тут, сьогодні. Та не за кордоном. Ми живемо тут, ще раз говорю: батьківщина там, де могили наших батьків. Колись я написав статтю про те, якщо хочеш відновити власти' вість говорити правду, то поїдь на цвинтар до бабці з дідом, там ли' цемірити ти не будеш, там торгів' лі вже немає, там ти будеш прав' дивий, роздягнутий, роззутий і будеш нести відповідальність за те, що ти зробив і з ними, і з са' мим собою. Конкретно ситуація вище середнього для мене сьогод' ні. Можливо, я так розумію, що духовність українців – це свобода бути українцем, це захищати свою українську волю, свою укра' їнську свободу. Українець у своїй духовності повинен бути мудрим, правдивим, істинним, а не бреху' ном чи лицеміром – це другий висновок. І третій – ти повинен навчитися жити з понеділка через волю, через волевиявлення. Через те, що ти повинен не просто роз' мовляти, а перетворювати всю цю правду на дію і вчинок. Сьогодні ми зіткнулися з проблемою білінгвістики, це проблема тих законів, які захи' щають українську мову, або, нав' паки, її принижують. Варіант англізації був відомий тоді, коли говорили про русифікацію. Па' м’ятаєте, як у 1978 році говорили, що русифікація допоможе укра' їнській мові витягнути її з кризи, обмеженості вживання, то я зга' дую 1998 рік, статтю академіка Толочка, який написав, що укра' їнській мові допоможе підтримка великої російської мови, мовляв, терміново залучайтесь і викорис' товуйте звідти все, що можете. І коли ми наводимо ці російсько' мовні аргументи, то пам’ятаймо, що ми вже це пройшли. Будемо говорити про Естонію, про лати' шів, які зрозуміли небезпеку цьо' го троянського коня – двомов' ність, яка там була протягнута. Вісімдесят відсотків могли роз' мовляти російською, а латись' кою – лише одна четверта, ось для мене конкретна ситуація. Протягнення англійської є логічною історією для демокра' тичних країн, де захищаються права людей. В Україні, коли за' раз така складна ситуація, будь'яка не ідеологічна формула під' ходу до української мови при' множує конфлікти, вона їх не за' бирає, а штучно подвоює. Білінг' візм для сучасної України, яка перебуває в стані кризи, де про права людини можна лише мрія' ти, стане чинником, що відтво' рюватиме етнолінгвістичні кон' флікти, про які ми зараз і не пі' дозрюємо. І ця формула правиль' них речей, про які ми говоримо, не допомагає вирішувати етно' конфесійні реальні конфлікти в Україні. А коли ми про них гово' римо, то є підстава не для ком' промісу, а для нової деформації. Тут вИграє мовленнєва культура, яка сильніша і в світі монологіч' ніша, і при зіткненні української мовленнєвої культури з англо' мовною, я розумію, який це буде монологізм. Для мене зрозуміло, що будь'який конфлікт, що існує в Украї' ні, вирішується сильною сторо' ною. Українська мовленнєва культура тільки спинається на но' ги. Сьогодні ми говоримо, що діа' лог унеможливлюється реальніс' тю, що в побуті продовжує домі' нувати російська мовленнєва культура. І при такій ситуації нам треба розчинити суспільство кон' фліктом через англомовні блоки, коли адміністрація повинна знати мову, а більша частина населення ніколи не буде послуговуватися англійською в документах чи ін' Фрагменти розмови за круглим столом 10 липня ших речах. Що це за нова сегрега' ція? Ми говоримо, що ця білінг' вістика – це міф, який знову про' совується нам. Тепер російська мовленнєва культура відійшла, одна міфологія тікає – з’являєть' ся інша. Тому компроміс: в сучас' ній Україні, де такі обставини максимально кризові. Прикро, що не можемо до кінця вирішити – гідності бути – бути через мов' леннєву культуру, навіть коли ми сприймаємо якось по'дивному, в піддавки, слово “компроміс” чи слово “толерантність”. Чи діало' гічність для того, щоб ми почули насамперед себе! В основі діалогу української мовленнєвої культури лежить конфлікт. Якщо не буде конфлікту, то жодного компромі' су не буде! Щодо закону, який існує. Йо' го треба так чи інакше виконува' ти. Етнолінгвістичні конфлікти брати в розумінні теоретичному і академічному, бо ми розуміємо, що це таке. В основі конфлікту є суперечності, і ми повинні бути готові до їх вирішення і відпові' дати за це. Ми повинні захистити себе і подібних українців! Доктор історичних наук Пет' ро Чернега: – Надзвичайно цікаві допові' ді Олександра Коваліва, Віктора Шишкіна, інших колег. Хотілося, щоб їхні думки потрапили до якомога більшої аудиторії. При' нагідно нагадаю, що станом на 2019 рік у селах мешкало 13 міль' йонів осіб, сьогодні їх менше. В Америці, наприклад, за останні роки кількість сільського насе' лення зростає, десь до 50 мільйо' нів досягнуло саме завдяки фер' мерським господарствам. У нас же влада абсолютно неукраїнська всі ці роки, російсько'єврейська та інша, будемо казати, тому во' ни і прийняли закон про бороть' бу з антисемітизмом. Водночас нема закону про боротьбу з укра' їнською антифобією. Ухвалений земельний закон дійсно несе загрозу українській нації. Зверніть увагу, що земля ук' раїнська в нас займає третє місце в світі по орній землі. Але що ми маємо? Правильно звертали увагу колеги, що жодних прибутків, що в Нідерландах один гектар коштує 70 тисяч доларів, а в нас вони про' понували гектар за півтори тисячі доларів. Села зруйновані, насе' лення спилося, повтікало, куль' турного життя немає за винятком окремих сіл. А село було і залиша' ється джерелом нації, нашої мови, культури, збереження традицій, звичаїв, моральних цінностей. Іще до чого ми дійдемо з такою по' літикою. Мене здивувала доповідь на' шого президента, це шоу його, оця декларативна пафосна про' мова, в якій у роки страшної вій' ни він одними гаслами висвітлює ситуацію в Україні. Так же не можна! Одні декларації. Він не згадує про страшний стан еконо' міки, важке життя народу, про гі' перкорупцію. Він не будує в сво' їй промові якихось планів, як вийти з цієї ситуації, а тільки повторює, що ми, українці, най' краща нація, ми переможемо, ми посилимо Європу, ми будемо в Європі, ми будемо головними си' лами в НАТО і так далі. Не пови' нен так президент виступати. Світ сміється з нього і, звичайно ж, обурює весь світ його закон про запровадження англійської мови. Вона запроваджена в нав' чальний процес системою освіти і в наше культурне життя. Інша справа, як виконується ця прог' рама. Коли наше Міністерство освіти і науки запровадить англі' зацію, українська мова буде об' межена в годинах, будуть витіс' нені предмети з історії… Хотів би нагадати: ще в 2012 році за статистикою два–три від' сотки населення знало англійську мову. Ми ж не романо'герман' ська група народів. Це, напри' клад, у Франції десь понад 50 від' сотків знають англійську, у Ні' меччині знають, і це закономірне явище. Ми з вами не здійснили програму українізації, відроджен' ня наших духовних цінностей. Всі держави пройшли етап свого на' ціонального відродження ще в ХІХ столітті. Ми ж нічого через москалів не зробили. Вони зни' щили нас до революції, вони ни' щили за радянської влади і вони нищать нас за цієї влади 30 років. Зверніть увагу на Верховну Раду: хто там знає українську мову? Одиниці, десятки. Повертаючись до виступу президента: замість того, щоб у цій промові сказати про україн' ську мову, про українське націо' нальне відродження, яке зіграло вирішальну роль в єдності нації, він запроваджує англійську мову. Цирк на дроті! Водночас у світі спостеріга' ється процес знищення мов. Щодня зникають декілька мов. Іван Дзюба попереджав про цю катастрофу залишення декілька мов у перспективі. Це зруйнує моральні цінності народів, їхні культури. Це тотальна глобаліза' ція. А у нас вона схожа на ізраїле' зацію тотальну, оскільки ви знає' те, хто у нас при владі. Чому вони так і тримаються за нашу землю, за ту земельну політику і ті нор' мативно'правові акти, які регла' ментують саме проблему землі. Я думаю, що в підсумку, якщо ми об’єднаємося і напишемо подан' ня, то треба поєднати якраз проб' лему і землі, і мови. Це основні чинники збереження нашої нації. Голова Луганської “Просвіти” Володимир Семистяга: – Як історик хотів би сказати,

Слово Просвіти · PDF у Вікісховищі ↗

Емблема «Просвіта»Просвітянин