Емблема «Просвіта»ПРОСВІТАЦИФРОВАЗнання · Люди · Майбутнє
Разом — до Перемоги! · “Нам випала важка, але велична доля – здобути Перемогу над 800!літньою Ордою”. · с. 6сторінка оригіналу ↗

Шлях до НАТО: про “погану” Америку і “скупий” Захід

Слово Просвіти, №29 за 2023 рік

Головною подією тижня, що минув, навіть не тижня, місяця чи року, – став саміт НАТО, на якому розглядались доленосні для України рішення щодо шляхів вступу нашої держави до Північноатлантичного альянсу як єдиного можливого гаранта нашої безпеки від зазіхань Москви на існування України як держави та українського народу як нації. Віктор СКОРИК, оглядач “СП” У підсумку Україна отримала лише те, чого можна було реаль'-но очікувати відповідно до тих (не проведених) реформ, які були (не) націлені на (не) зміцнення демократичних інституцій, пра' вової держави та імітації бороть' би з корупцією. Україна отримала менше то' го, на що б вона могла розрахову' вати на цей час і чого вона цілком вже заслуговувала. Бо ще за 36 го' дин до початку саміту було готове рішення, розроблене і погоджене між собою нашими партнерами, яке включало чітко артикульова' ні слова про гарантований вступ України до НАТО на наступному саміті, що буде через рік, але за двох необхідних умов: вихід укра' їнських військ на всі свої держав' ні кордони, а також швидке, але не імітаційне проведення ре' форм, які унеможливили б по' вернення України у світ автори' таризму і відсутності демокра' тичного права. І ось тут на заваді затвердження цього рішення на саміті стала політична і диплома' тична непрофесійність чинної влади і особисто президента Зе' ленського, які в неприпустимій формі чинили тиск на західних партнерів, розраховуючи потра' пити у НАТО нахрапом, без га' рантій проведення реформ. Ще б пак, проведення таких реформ заперечує їхні ідеал та ціль – побудову авторитарної держави, яка б сіла раптом під па' расолю НАТО. Саме тому прези' дент і його команда вдались до ультиматумів, до блефових заяв про необов’язковість навіть їхати на “такий” саміт та відверто хам' ського допису в соцмережах, що само по собі неприпустимо для дипломатичної роботи. І Байден, і Шольц, а також ін' ші голови дружніх нам держав бу' ли шоковані такими випадами і навіть розглядались варіанти вза' галі нічого не вирішувати щодо України на цьому саміті. Лише трохи оговтавшись після демар' шів українських владних пред' ставників, наші партнери про' явили максимум витримки та від' повідальності перед героїчним українським народом і прийняли ті рішення, що були сплановані, але вже в посиленому варіанті ви' мог до проведення реформ, без автоматичного гарантування що' до запрошення України в НАТО. У підсумку саміт НАТО пройшов загалом успішно, але “завдяки” провальній тактиці дій україн' ської влади його потенціал був дещо втраченим. Щодо прийнятих рішень, то їхні контури я в основному пра' вильно спрогнозував у минулому огляді, напередодні саміту; так і сталося, як мені гадалося, навіть з точністю до демаршів з боку ук' раїнської влади. Втім, це не були гадання на кавовій гущі, а реаль' не урахування і синтез всіх обста' вин і фактів напередодні саміту. Думаю, що читачі вже озна' йомилися з тими рішеннями, то' му транслювати їх тут немає по' треби. Щодо конкретних підсумків саміту. На мою думку, з усіх полі' тиків і аналітиків найбільш точній повні оцінки та висновки надав Петро Порошенко в інтерв’ю те' леканалам “5 канал” та “Пря' мий”. Послухайте, подивіться ін' терв’ю, я впевнений, ви не по' жалкуєте. Принаймні мені браку' вало такого чіткого, професійно' го політичного аналізу. Я не можу стверджувати, що абсолютно згоден з усіма оцінка' ми і висновками Порошенка. Але щонайменше на 85'90% його мір' кування та висновки співпадають з моїми, і це при тому, що ми ро' били свої оцінки незалежно один від одного, навіть у різний час. Додам, що його інтерв’ю є промо' вою не просто політика – у ньому звучить державницька позиція, це слово державного діяча, попри всі його помилки, минулі чи тепе' рішні. Але не помиляється лише той, хто нічого не робить. *** Що на фронтах? На фронтах триває напружена боротьба й за' пеклі бої. Наше військо пробиває фортифікаційні укріплення, ро' бить численні проходи в густо за' сіяних мінами полях задля підго' товки широкого наступу в різних локаціях, залежно від того, де складуться для цього найопти' мальніші умови. Попри те, що в наступі, за класикою, співвідно' шення втрат 1:3'1:5 не на користь того, хто наступає, в реальності це співвідношення зараз дзер' кально зворотне, тобто втрати наших воїнів та техніки у п’ять разів менше, ніж у ворога, який засів в обороні в ретельно вибу' дуваних інженерних, фортифіка' ційних спорудах та укріпленнях. Такий результат є свідченням не тільки вищої майстерності нашо' го війська, не тільки патріотич' ного адреналіну захисника Віт' чизни, а й вибору правильної стратегії та гнучкої тактики ве' дення бойових дій, а також пере' ваг західної зброї, що продовжує надходити до лав ЗСУ неперер' вним потоком, і що ще дуже важ' ливо – постачання більшої кіль' кості боєприпасів, серед яких чи' мало високотехнологічних і точ' них снарядів та ракет, і серед них також остання родзинка, яка мо' же істотно змінити баланс у цій запеклій боротьбі – прибуття у наше розпорядження касетних зарядів. Нині не варто акцентувати увагу на кількості визволеної те' риторії за певний час, а зосереди' тись на успішності пробиття дір і широких коридорів у тих лініях оборони, що набудував окупант. Ці лінії не є нескінченними, їхня глибина сягає у середньому від' стані 20'25 км, точніше – від 8 до 25 км на різних відтинках фрон' тів. Пройшовши ці лінії, далі від' кривається оперативний простір для швидкого просування наших військ вперед. Запас резервів у ворога теж не є нескінченним, і саме зменшенням цих резервів зараз опікуються наші війська іна передовій, і в тилах окупанта, де послідовно та регулярно зни' щується вся логістика оборони противника. Успішні вибухи в Бердянську, Мелітополі, Маріу' полі, Донецьку, Макіївці, Джан' кої і багатьох інших локаціях – це все робота задля руйнування по' тенціалу оборони ворога. Ось і 17 липня наші служби провели гуч' ну і важливу успішну операцію, нанесли разючий удар по Кер' ченському мосту, і це потужний удар не тільки логістичного ха' рактеру, а й морально'психоло' гічного впливу на ворога. Паніка і страх, відчуття відплати і неми' нучості звільнення Криму – це сильні чинники і наш козир у ве' денні війни з окупантами не тіль' ки на фронтах, а й в їхніх “мир' них” тилах. Ворог теж намагається пере' ходити в контратаки, аби розтяг' нути наші військові сили на різні ділянки на відстанях у сотні кіло' метрів. Крім того, така тактика націлена на те, щоб уразити мо' ральний дух нашого війська, а ще більше – цивільного населення, посіяти зневіру і навіяти нарати' ви втоми від війни. Ба більше, за' раз ворог перейшов у потужний наступ на Куп’янськ, навіть зумів дещо просунутись у цьому на' прямку вперед. Там ідуть запеклі бої, наші позиції під масовими обстрілами. Таким чином ворог намагається змусити наше ко' мандування перекинути частину військ з південного та донецько' го напрямків, аби зруйнувати на' ші плани наступальних операцій на цих фронтах. Не рахуватись з цією небезпе' кою складно, оскільки цей на' ступ досить серйозний і потен' ційно має можливість підсилення з огляду на те, що ці події розгор' таються поруч із держкордоном, що надає більше логістичних можливостей для військ окупанта у його наступі. Крім того, певні, але невпинні намагання против' ника вести наступальні дії є ще йна Лиманському напрямку, який є сусіднім з Куп’янським, що збільшує протяжність фронту наступу і, відповідно, небезпеку, ще більше. За оцінками команду' вання наших військ на цьому те' атрі військових дій ворог скон' центрував біля 100 тисяч свого особового складу і сотні одиниць важкої техніки. Звичайно, на вій' ні будь'які публічні заяви – і на' шого командування, і ворожого – можуть нести свідому дезін' формацію, аби переконати про' тивника у чомусь, що дасть пере' вагу у плануванні і проведенні своїх операцій. Такі заяви можуть мати імітаційні цілі, можуть мати характер блефу, а також переслі' дувати мету залякати противни' ка, чи зробити вигляд, що пові' рили загрозам ворога, щоб нанес' ти несподіваного удару в іншому місці. Це складний двобій, в який залучені всі засоби й методи. То' му розгадувати такі ребуси в по' точному ході подій – марна спра' ва для тих, хто не є авторами та' кої гри або топ'інсайдерами. Тож рекомендую не особливо зважати на заяви тієї чи іншої сторони і не намагатися вибудовувати свої конспірологічні теорії. Можна хі' ба що тонко відчувати загальні тенденції, що складаються на цій війні, але, повірте: таке вміння рідкісне і базується не тільки на ґрунті багатьох знань у дуже різ' них сферах, а й на вмінні синте' зувати їх в єдине ціле, а також на добре проаналізованому досвіді. І ці висновки все одно не варто оприлюднювати заради свого его, своєї хибно усвідомленої слави, для хайпу. Тож краще за все терпляче і з вірою в сили ЗСУ че' кати на факти і реалізацію дій на' шого війська. Хотілось би ще ось про що на' писати. Я із здивуванням усвідо' мив, що не тільки чимала частина учасників соціальних мереж, а й поза ними, не розуміють деяких речей і фактів, які здавалось би давно відомі і очевидні. Приміром чимало тих, хто не розуміє, що та' ке ленд'ліз, яке його призначення і його умови. Тому запитують і на' віть гніваються, чому нічого нам не постачають за ленд'лізом? І, мовляв, чому ось тоталітарно'ко' муністичному радянському сою' зові США відвалювали від пуза, а нам, демократичній Україні, – зась? Тому я хотів би трохи відпо' вісти на такі запитання. Ленд'ліз у буквальному пе' рекладі з англійської – це “пози' чати або орендувати”. Така прог' рама, була під час Другої світової війни задіяна Штатами, щоб пос' тачати своїм союзникам боєпри' паси, техніку, паливо, продо' вольство та іншу допомогу. Закон США про ленд'ліз був прийнятий у березні 1941 року, а закінчилася його дія у вересні 1945'го. Цей закон дозволив пере' давати зброю союзникам без про' цедурних перешкод, що стало без перебільшення одним з перелам' них дій у ході цієї світової війни. Всього США надали союзни' кам допомоги на 50,1 млрд $, що у перерахунку на наш час стано' вить близько 700 млрд $: Великій Британії – 31,4 млрд; СРСР – 11,3 млрд; Франції – 3,2 млрд; Китаю – 1,6 млрд; іншим союз' никам – 2,6 млрд. Платити за постачання, згід'-но з правилами ленд'лізу, під час війни не треба було. Після закін' чення війни союзники могли або повернути вцілілу техніку або розплатитися за неї. За знищену техніку не треба було платити. Оскільки закон про ленд'ліз пе' редбачав списання використаної військової техніки, то США бра' ли оплату лише за цивільні по' ставки – вантажівки, залізнич' ний транспорт тощо. Законопроєкт про ленд'ліз для України був підготовлений у Сенаті США напередодні повно' масштабного вторгнення Мос' ковської орди в Україну – у січні 2022 року. Зверніть увагу: у січні – ще до 24 лютого 2022 року! Са' ме тоді, коли чинна українська влада метала громовиці у бік США в тому, що вони розганяють паніку, нагнітають, а насправді жодного вторгнення не тільки не буде, а й бути не може, і тому тре' ба лише готуватися до спічрай' терських литвінівських медових шашликів у травні. Цей закон був ухвалений Конгресом, аби усуну' ти бюрократичні перешкоди на постачання озброєння для захис' ту від московської агресії. Після ухвалення ленд'лізу Конгресом 9 травня Президент США Джо Байден його підписав і він всту' пив у силу. Цей закон надав пре' зиденту США розширені повно' важення для укладання угоди з урядом України щодо шляху пос' тачання військової допомоги Ук' раїні. Але за весь період, що минув з того часу, жодних постачань за законом про ленд'ліз не було. Чому? Та тому, що всі постачання зброї та боєприпасів за цей час йшли за іншими законами та процедурами, які не передбачали сплати Україною за ці постачан' ня, тобто всі, без винятків, поста' чання із США за цей період були безкоштовні для України і здійснювались за безоплатними проце' дурами! Ленд'ліз не знадобився, він є лише підстраховочним зако' ном на той випадок, якщо щось би пішло не так. За весь цей час США озброїла Україну на суму близько 45 млрд $. За 17 місяців. Тепер спробуймо спокійно і неупереджено розібратися, які масштаби постачання Україні по' рівняно з масштабами постачан' ня за ленд'лізом Совєцькому Со' юзу у Другій світовій війні. Зараз Україні США надали лише воєн' ної допомоги на суму 45 млрд $. Абсолютно безоплатно. СРСР, свого часу, отримав за ленд'лізом – 31, 4 млрд $, що в перерахунку на наш час складає близько 180 млрд $. Отже, 45 млрд Україні за 15 місяців проти 180 млрд $ для СРСР за 51 місяць протягом Дру' гої світової війни. Тобто Україна в середньому за місяць отримува' ла 45/15=3,0 млрд, а СРСР – 180/51=3,5 млрд. Наче більше трохи для СРСР, ніж для України зараз, що певне є приводом раді' ти тим, хто вважає, що США таки “хитрує”, навіть забуваючи, що для України це безкоштовна до' помога, а для СРСР – була хоч і не дуже, але платна і частково по' воротна допомога. Проте не вар'-то поспішати з остаточними ви' сновками, бо ми врахували для України тільки вартість воєнної допомоги, а ленд'ліз для СРСР – це вся допомога, яку надали США, тобто і військова, і фінан' сова. Так ось, США за ці 15 міся' ців надало Україні фінансової до' помоги на 25 млрд $, тому до тих 45 млрд воєнної допомоги треба додати 25 млрд фінансової, отже, всього – 70 млрд, тобто в серед' ньому за місяць вже 4,7 млрд $, що вже значно більше не безоп' латної допомоги для СРСР (3,5 млрд). І це ще не все, бо ми ще не врахували матеріальної, гумані' тарної та інших видів допомоги, які зараз важко обчислити і вра' хувати, але це ще приблизно 30' 35 млрд. У підсумку 100'105 млрд за 15 місяців, тобто близько 7 млрд $ за місяць, що вдвічі біль' ше, ніж було для СРСР. Тепер ще зважте, що ця допо' мога для СРСР була фактично лише від США, а для України до' помога надходить із багатьох дер' жав світу і різних міжнародних та європейських інституцій, що як мінімум подвоює ту допомогу, що надали США. Таким чином Укра' їна на сьогодні отримує в чотири рази більшу допомогу, ніж надана СРСР у часи Другої світової війни (у перерахунку на один місяць). В абсолютних цифрах Україна от' римала сумарної допомоги більше, ніж на 200 млрд $ за 15 місяців, що є більше, ніж СРСР (180 млрд в перерахунку) за 51 місяць. Ось така істина про “погану” Америку та “скупий” Захід. Тож крокуймо разом із нашими партнерами до нашої Перемоги! Без підозр та безпідставних заки' дів – по'партнерському. Нам випала важка, але велична доля – здобути Перемогу над 800-літньою Ордою. Такого шансу Україна не мала вісім століть. Ми народ, який зараз творить не тільки свою долю, ми творимо новітню історію всього світу, бо ми того гідні. Тому ми переможемо. Слава Україні! Слава Україн' ській Нації!

Слово Просвіти · PDF у Вікісховищі ↗

Емблема «Просвіта»Просвітянин