Емблема «Просвіта»ПРОСВІТАЦИФРОВАЗнання · Люди · Майбутнє
Суспільство · “Високий чин Ірини Фаріон проглядається буквально з кожного тексту авторки”. · с. 5сторінка оригіналу ↗

День Державності

Слово Просвіти, №29–30 за 2025 рік

Чи не в кожній розповіді про величну постать – низка сюрпри/ зів і несподіванок для телегляда/ чів. Ось, наприклад, у передачі про Миколу Гоголя, яку авторка вважає однією з найкращих. А про цю постать сказано так: “Віддавна органічно не сприймала Гоголя через його москвомовність. Вважала це просто дикунством! Чому украї/ нець пише по/чужому? Він хво/ рий чи перевертень? Як з’ясува/ лося, і перше, і друге. Він став для мене основним мотивом від/ штовхування від угодовства”. “Ген українців” З 2019 року невгамовна пані Ірина запускає ще один свій бро/ небійний авторський серіал – “Ген українців”. Від початку грудня того року – щопонеділка на каналі НТВ. “Геніальні письменники, за/ пеклі військовики, дисиденти та меценати. Люди з різними харак/ терами та долями, але спільною місією – життя заради України!” – таке промоційне мотто цього успішного проєкту, що збирає в мережах сотні тисяч переглядів. Чесних і підлих, зрадників і пристосуванців – в автобіографії, як за Франком Свою першу автобіографію Ірина назвала промовисто: “Іду життям, неначе мінним по/ лем…”. І то, без перебільшення, сила бомби. Направду, давно не читав в оприлюднених автобіографіях такої оголеної правди про себе і час. Хіба що в Івана Франка з йо/ го незвичними оцінками того/ часного українства та задавнених духовних хвороб так званої еліти народу. Ірина Дмитрівна чесно і пря/ мо пише про тих, кого зі сльоза/ ми на очах і туго зв’язаними сно/ пами теплих споминів згадує із вдячністю усе життя. Також і про тих, хто метеором позначився на якомусь відрізку життєвого шля/ ху, і щось залишив. Про чесних і підлих, зрадників і пристосуван/ ців. Про всіх, вчинки і дії яких формували, випробовували, за/ гартовували, викристалізовували характер, впливали на долю. Переконаний, що високий громадянський, професіональ/ ний, патріотичний чин Ірини Фаріон, який проглядається бук/ вально з кожного тексту авторки, мимоволі стверджуватиме в чита/ ча не чуття хохла з вихолощеною національною свідомістю, не ма/ лороса з принизливим комплек/ сом меншовартості, а Українця. Того українця, хто не лише ніде й ніколи не соромиться і не прихо/ вує свого походження, свого ко/ ріння, не нехтує рідною мовою, ай стверджує себе, піднімається з колін, щоб випростатися, вийти, нарешті, на давно омріяну дорогу свого достойного розвитку. Чим відплатили українці за смерть Фаріон? Рівно рік тому, 19 липня 2024/ го, за дві години до смерті Ірини Фаріон після несумісних із жит/ тям пострілів злочинця впритул, я написав таке: “У стрічці ФБ переважають молитви за здоров’я... І це, на жаль, наша сумна традиція. Бо всім українським миром, стіною, рішуче мали стати на захист Іри/ ни Дмитрівни тоді, коли вороги України ефектно організували проти цієї чи не одинокої без/ компромісної борчині за україн/ ську Україну справжній інформа/ ційний терор. Вони блискавично втовкмачили загалу через кон/ 15 липня в Національному музеї літератури України відбувся літературно/мистецький захід “Я живу тобою і для тебе…” до дня Української Державності. Ця пам’ятна дата покликана нагаду/ вати, що українське державотво/ рення має понад тисячолітню традицію, а його витоки – у Русь/ кій середньовічній державі, цен/ тром якої був Київ. В цей день та/ кож відзначається День хрещен/ ня Руси/України та вшановується пам’ять Київського князя Воло/ димира Великого, який став уо/ собленням розбудови нашої краї/ ни. Прийняття ним у 988 році християнства як державної релігії стало для України цивілізацій/ ним вибором. Про державні і культурні тра/ диції українців гостям заходу роз/ повіла Наталія Ковальська, член/ киня Національної спілки пись/ менників України, методист ви/ щої категорії Горлівського інсти/ туту іноземних мов ДВНЗ “Дон/ баський державний педагогічний університет” (м. Дніпро). Говори/ ли про двозуб Святослава Хороб/ рого, який зараз є символом во/ їнства Сил Спеціальних Опера/ цій, і про тризуб Володимира Ве/ ликого – наш сучасний Малий герб України; про гривню як про національну валюту з давньою іс/ торією; про сині та жовті кольори наших знамен як спадок від Га/ лицько/Волинської держави; про Магдебурзьке право; про Пере/ сопницьке Євангеліє, на якому присягають Президенти; про ко/ зацький герб, на якому зображе/ но козака з мушкетом; про вій/ ськові традиції та Конституцію Пилипа Орлика; про козацький “герць” – танець зі смертю під кулями ворога; про важливі дати, коли було проголошено незалеж/ ність України, повернуто тризуб як наш герб та гривню як нашу грошову одиницю. Сьогодні дуже важливо роз/ вивати і захищати нашу культуру і мову. Вірші про Україну, україн/ ську мову та любов до рідної зем/ лі звучали у виконанні Людмили Поховали Ірину Фаріон на Лича/ ківському цвинтарі у Львові. Музична спадщина У Науковій бібліотеці Львів/ ського національного університе/ ту імені Івана Франка відкрили виставку, присвячену Остапу Ли/ сенку – музикознавцю, педагогу, етнографу і сину легендарного Миколи Лисенка. Про це пові/ домляє інформаційна агенція “Король Данило”. Експозиція підготовлена до 140/річчя від дня його народження та розповідає не лише про особисту історію Оста/ па, а й про велику музичну спад/ щину, яку він зберіг для України. Виставка, організована Науко/ вою бібліотекою університету, представляє книжкові видання, що висвітлюють життєпис і творчість Остапа Лисенка, збірки спогадів про Миколу Лисенка – як сучасни/ ків, так і самого сина, а також нау/ кові праці, присвячені родинній музичній традиції, нотні матеріали, рідкісні видання та фотоархіви. Особливе місце в експозиції займають книги, у яких Остап сис/ тематизував і зберіг спогади про батька – ці тексти передають не ли/ ше фактологію, а й атмосферу епо/ хи, внутрішній голос родини Ли/ сенків. Це своєрідне музичне і люд/ ське палімпсестування, у якому по/ єднуються звук, пам’ять і текст. Власн. інф. Ардельян, заслуженої артистки України, доцентки кафедри сце/ нічного мистецтва і культури Ки/ ївського національного універси/ тету технологій і дизайну, та сту/ дента цього ж освітнього закладу Андрія Вечернікова. Крім віршів знаних українських поетів, вико/ наних із майстерністю та нат/ хненням, гості почули й вірші са/ мого Андрія і тепло сприйняли його творчість. Велика подяка викладачам за те, що в своїх сту/ дентах вони вміють розгледіти і зростити талант і виховати в мо/ лоді відповідальність за майбутнє нашої держави. Перед гостями літературно/ мистецького заходу виступив во/ кальний ансамбль “Анґельорус” Київської музичної школи №23 (керівник – Тетяна Стефанишин). Неймовірно чисті та сильні голо/ си дівчат справили велике вра/ ження на присутніх. Колектив ви/ конав кілька пісень, а духовний гімн України, текст до якого на/ писав Олександр Кониський, а музику – відомий український композитор Микола Лисенко, зустрічали потужними оплесками. Учасники заходу отримали подяки від Національного музею літератури України, а всі, хто їх слухав і підтримував, – неймовір/ ну насолоду від творчої атмосфе/ ри цієї події і незламну віру в те, що в нашої держави є прекрасне майбутнє, задля якого варто бо/ ротися і жити. Віра САБЛІНА

Слово Просвіти · PDF у Вікісховищі ↗

Емблема «Просвіта»Просвітянин