Добрі новини “Простір душі повинен належати любові, гармонії”. · с. 9сторінка оригіналу ↗
Людина і війна
Слово Просвіти, №29–30 за 2025 рік
Едуард ОВЧАРЕНКО Фото Едуарда МЕЖУЛА
– Для нас і для філармонії важливо дати глядачеві рефлексію сьогодні, тому що всі ми читаємо новини, всі ми перебуваємо в сьогоденні, яке маємо – краще чи гірше: хтось прокинувся, на жаль, без рідного, хтось прокинувся без житла, хтось взагалі не прокинувся… Але ми повинні триматися, тримати оборону, країну. І нам важливо, щоб глядач вийшов із цієї вистави з глибоким осмисленням дійсності і відчуттям внутрішнього світла. Тому ми експериментуємо, шукаємо та сподіваємося, що це буде нашою повсякденною активною практикою, – зазначив Михайло Швед, генеральний директор Національної філармонії України. Герої психодрами – це Людина та її архетипи. Вистава відбувається на межі між реальністю та фантазією, а поезія, музика, пісня і пісочна анімація стають інструментами глибокої медитації і зцілення. – Цього дня у мене було кілька дебютів. Я вперше працював у Національній філармонії України, це був мій перший досвід виконання поезій Анатолія Матвійчука та співпраці з режисеркою Надією Агеєвою-Швед. А ще це мій перший серйозний проєкт разом із батьком – Героєм України Анатолієм Паламаренком. Це був дуже цікавий і водночас складний проєкт. Складно було все поєднати, зокрема технічно, складно працювати у взаємодії з музикантами. Адже музика – це самодостатній жанр, тож було важливо, аби вона поєдналася з поезією. Часто, коли намагаються поєднати музику з поезією, нічого не виходить. А цього разу вийшов синтез. Репетиційний процес тривав півтора місяці, він потребував уваги і зусиль. Якщо порівняти його з репетиціями в театрі, то є певна подібність. Але це інший відтінок творчої роботи. Мій герой ставить одвічне гамлетівське питання: “Бути чи не бути?” Людині даровано вміння самоусвідомлювати себе. Це те, що не здатен зробити жоден представник тваринного світу, самоусвідомлення – це дотик Творця. Людина намагається зрозуміти, хто вона, навіщо існує. У таких запитаннях до самої себе Людина приходить до того, що
Світлана ПРУГЛО, завідувачка інформаційної служби Національного музею гончарства Фото Юрка ПОШИВАЙЛА
Громадська організація “Конгрес українських керамологів” у тісній співпраці з Національним музеєм гончарства стала переможцем грантової програми Українського культурного фонду “Культура. Регіони”. Завдяки цьому в самому осерді українського гончарного мистецтва – в мальовничій Опішні – розпочала роботу унікальна творча резиденція, присвячена сторічному ювілею видатного українського гончаря Василя Омеляненка. Цей мистецький проєкт – не просто вшанування, а живе переосмислення постаті мистця, чия творчість стала синонімом опішнянської традиції, глибоко вкоріненої у національний культурний ґрунт. У рік, коли йому виповнивона створена і прийшла в цей світ не просто так. Головна причина її приходу – Божий промисел. З режисеркою Надією Агеєвою-Швед працювалося напрочуд легко. Вона – представниця молодого покоління режисерів. Знає, що хоче, і вміє прийти до результату м’яко, з розумінням, повагою. Але при цьому досить вимогливо. Вона вміє спонукати, заохочувати акторів до співпраці. З батьком – Анатолієм Паламаренком – завжди нелегко. Поперше, існує чинник сина і батька. По-друге, колосальний батьківський досвід. Коли працюєш із зіркою, то не можеш і сам не сяяти. Ти теж мусиш бути зіркою, меншою, але зіркою в сузір’ї. Тут не проходить наполовину чи на чверть, лише по повній програмі. Звісно, під час роботи виникали напружені моменти. І важливу роль відігравало вміння режисерки їх згладити, аби творча група стала єдиним організмом. Вони зуміла правильно розставити, правильно вказати місце кожного у цій роботі. Задоволений нашим спільним результатом. Але хотів би, щоб ця робота не обмежилася разовим заходом. Бо творча робота завжди вимагає зростання. Коли між прем’єрою і наступним показом минає тривалий час, то доводиться все починати з початку. Сподіваємося, що буде серія подібних вистав, бо справді шкода своєї праці і праці інших. Хочеться розвитку, а це залежить від кількості показів. Також нещодавно я брав участь у грандіозному поетичному вечорі, присвяченому 95-літтю геніальної української поетеси Ліни Костенко. Читав декілька її блискучих поезій. Крім цього, був задіяний у театральному концерті в місті Бучі для наших воїнів, які проходять психологічну реабілітацію. Важливо, щоб хлопці трохи відпочили, надихнулися нашою творчістю. В Національному академічному драматичному театрі імені Івана Франка готується декілька цікавих проєктів, у яких я буду задіяний. Тож творчої роботи достатньо, – розповів Олексій Паламаренко, головний герой, народний артист України, актор Театру імені Івана Франка. – Це вже третій проєкт, у якому я працюю з режисеркою Надією Агеєвою-Швед, – пригадує
Всі ми маємо бути справжніми людьми. Мені здається, що головна думка, яку намагалася донести Надія Агеєва-Швед: “Люди, будьте людьми!” В усіх проєктах мені щастить із творчими командами. Панує творча атмосфера, присутня допомога одне одному. Дуже цікаво було побачити на одній сцені батька й сина (Анатолій та Олексій Паламаренки). Анатолій Несторович ще й встигав проводити майстер-класи для вихованців школи мистецтв. Тому працювати було приємно. Вдячна за поради від колеги по сцені Олени Кривди. А я дещо радила Олексію Паламаренку. Після виступу ми зателефонували в США Анатолію Матвійчуку, аби сказати, що прем’єра відбулася. В залі було багато відомих людей, які намагалися нас підтримати. Також серед запрошених можна було побачити військовослужбовців. Творчі ліки допомагають на певний час відволіктися від дійсності, переносять глядачів у мирні спогади, без нинішніх лихоліть. А всі учасники проєкту вклали багато праці і часточку своєї душі. Поезію для вистави спеціально написав народний артист України Анатолій Матвійчук. Над музикою працювали Валентин Сильвестров, Євген Станкович, Михайло Швед та Михайло Шух. – В такі страшні моменти, які сьогодні переживає Україна, душа людини наповнюється страхом, невпевненістю в завтрашньому дні, розпачем, болісними емоціями. А насправді простір душі повинен належати любові, гармонії, які дає передусім музика як невербальний жанр та поезія, яка більш конкретизована. І коли звучить музика прекрасних композиторів і поезія, що образно відкриває шляхи в інші виміри нашого сприйняття, і все це помножене на акторську гру професіоналів, які вміють донести слово, емоцію, які навіть тембром свого голосу вміють зачепити струни, що вони починають вібрувати, як ніколи раніше, – все це дає надію, що ми в передчутті чогось цікавого, значного, – наголосив автор поезії до проєкту Анатолій Матвійчук. Серед глядачів прем’єри були військові, ветерани та лікарі з госпіталів, які щодня працюють над порятунком українських захисників.
заслужена артистка України Олександра Тарновська. – Перший мав назву “Римова війна”, його прем’єра відбулася у травні минулого року в Національній філармонії України. У ньому був задіяний Маріупольський муніципальний камерний оркестр “Ренесанс”, також брали участь знані митці Анатолій Паламаренко та Євген Нищук. А потім була вистава “На трьох” у Мистецько-концертному центрі імені Івана Козловського. Цього разу у Надії був задум зробити театралізовану програму на вірші народного артиста України Анатолія Матвійчука. На жаль, його не було на прем’єрі. Але я вірю, що ми ще покажемо цю виставу і на сцені буде головна людина дійства – Анатолій Матвійчук. Мені дуже подобається його творчість. Коли читаю його поезію, то таке враження, що це мої вірші, хоча насправді я ніколи не писала поезії. Була співпраця з різними видами творчості. Це і пісочна анімація, і поезія, і вокальне мистецтво, музика. А ще чудове оформлення сцени. У цьому театралізованому дійстві у мене була роль Агапи. Це уособлення кохання, муза щастя. Ця муза несе бажання творити добро, дарувати людям радість. Під кінець репетиційного процесу наша режисерка говорить: “А може, музи стануть людьми і бажання творити добро залишиться в людях?”
Учасники КерамоРезиденції в Опішні “100 років у світлі таланту Василя Омеляненка”
сідає заслужене місце в епіцентрі гончарного життя України, промовляючи до світу мовою глини, традиції та творчості.
сучасним мистецьким проєктам, які формують культурну мапу України майбутнього. Опішня знову і з гордістю по-
Національна філармонія України презентувала перформативну психодраму “Людина.com.ua…”. Вистава стала мистецькою рефлексією на досвід, який українці переживають у час війни.
Слово Просвіти · PDF у Вікісховищі ↗
