Емблема «Просвіта»ПРОСВІТАЦИФРОВАЗнання · Люди · Майбутнє
Витоки · “У мовознавстві тривалий час відбувається дискусія навколо питання, як слід визначити літературну мову або мови Київської Русі”. · с. 10сторінка оригіналу ↗

Священна “музика сфер” – найбільша таємниця Піфагора

Слово Просвіти, №29–30 за 2025 рік

Дмитро КОЛЯДЕНКО, президентський стипендіат 2025 року, лавреат Міжнародної німецько/ української премії імені Олеся Гончара З молодших класів усім відомий Піфа/ гор – завдяки знаменитій теоремі. Але го/ ловною була не вона. І навіть не те, що цей мислитель відомий не тільки як матема/ тик, а й як засновник нової релігійної течії – піфагореїзму. Більше того, зі спогадів су/ часників відомо, що він вважав себе осо/ бою, проміжною між людьми і божества/ ми. Він увійшов в історію музики, відкрив/ ши музичні інтервали – кварту, квінту та октаву. А найбільш екзотичною його особ/ ливістю було те, що він – єдиний у світі! – начебто чув “музику сфер”. У давнину ві/ рили, що небесні тіла (Сонце, Місяць, планети та зірки) розташовані на невиди/ мих сферах, які обертаються і рухають не/ бесні об’єкти. У “музику сфер” не вірили ні давньо/ грецькі дослідники музики, зокрема вели/ кий енциклопедист Аристотель, ані пізні/ ші, середньовічні музикознавці, хоч і зга/ дували іноді про це. А після завершення періоду поваги до містики новітня пози/ тивна наука взагалі відкинула цю начебто чудернацьку ідею як повну дурницю. При уважнішому розгляді помічено, що так звана “музика сфер” стосується, власне, не стільки музики, скільки астро/ номії. А з нею в стародавній Греції було складно. Сонце, Місяць, планети та зорі вважали богами. За науковий розгляд їх як астрономічних об’єктів у сучасному розу/ мінні засуджували до страти. Зокрема, те/ пер уважають, що геліоцентричну теорію (Земля й інші планети обертаються навко/ ло Сонця) підтримував не тільки знамени/ тий Арістарх Самоський, а й інші, але боя/ лися про це говорити прямо. Зокрема, з’ясовано, що геліоцентристом був Архі/ мед. Нещодавно було зроблено спробу по/ вірити Піфагорові й перевірити найдив/ нішу його ідею. А саме припустити, що й він вірив (або знав) в обертання планет навколо Сонця. Оскільки Піфагорова те/ орія музики базується на музичних інтер/ валах, то й тут могло йтися про відстані між небесними тілами. З’ясувалося, що відстань від Сонця до Венери вдвічі біль/ ша, ніж від Сонця до Меркурія (октава). А від Сонця до Землі – у півтора рази більше, ніж від Сонця до Венери (квінта). Нарешті, відстань від Сонця до Марса – на третину більша, від Сонця до Землі (кварта). Точне визначення небесних від/ станей пропонували в давній Греції й ін/ ші дослідники – зокрема, Архімед і По/ сидоній. Таким чином, великий Піфагор, від/ кривши музичні інтервали, спостеріг, що їм підкоряється й Космос – відстані між Сонцем і планетами. Але, не маючи мож/ ливості сказати це прямо через специфіку тогочасної ідеології, він зашифрував це так надійно, що це змогли розшифрувати тіль/ ки тепер. Зрозумілим виявляється й зна/ чення його слів про те, що “музику сфер” чує тільки він – це було його видатне від/ криття, що далеко випередило той час. І це істотно міняє не тільки історію музики, а й історію астрономії. Детальніше про це йдеться в підготованій до друку книжці про походження українського та світового мистецтва.

Слово Просвіти · PDF у Вікісховищі ↗

Емблема «Просвіта»Просвітянин