Емблема «Просвіта»ПРОСВІТАЦИФРОВАЗнання · Люди · Майбутнє
Сторінка · с. 14сторінка оригіналу ↗

Слово Просвіти, №30 за 1996 рік

Слово Просвіти, №30 за 1996 рік

ни я нн аиильникьню б ОТТО 0 й ранні кін г | | | Я -- саронська троянда, я долинна лілея! || Як лалея лиж теремом, | | так тподруга моя полиж дівами! | Псня над піснями, 2 : 1,2 | Її слава прийшла з далекого минуло- |го. Зображення трояпди знайдені на | колонадах стародавнього Вавилона, на еРеенах Кносського палацу. Розматття форм 1 барв цієї королеви квіток захоп- | лювало учня великого Арістотеля, | "батька ботаніки» Теофраста Ось що | він зауважив 2300 років тому «Троянди вельми розрізняються між собою калькістю пелюсток, шорсткаіст або | рівністпю кори, красою забарвлення та силою пахощів. Більцшисть троянд має по п'ять пелюсток, але бувають 12- и | 20-пелюсткові... Є, кажуть, троянди, | що так ї звуться «стопелюстковими». Перший в історії ботанік відрізняв ему троянду від дикої, або шипшини, вельми переконливо: «У дикит | троянд 1 гілки, 1 листя шорсткіші; | квтти менші й не такі яскраві». До уко визначення й сьогодні мало що можна додати. | «Якщотипроминув троянду -- більше у не шукай». Це старовинне прислів'я порівнює ніжність дівочої краси, необоротність юності зі швидко в'янучою | квіткою. У Римській державі трояндо- |вими вінками спочатку годилося уміла лам чоло тільки ТІЄЇ ЛЮДИНИ, яка звершила подвиг. Відома історія | полководця, покараного за те, що дозво- |лив своїм легіонерам увінчатися | трояндами після незначної сутички з ворогом. А під час другої Пунічної війни якийсь торговець вийшов на ганок у | віночку з троянд -- іпотрапив до тюрми. | Разом із цим, трояндові пелюстки вживалися для виготовлення вина та ес нота о РЕА Р ни нн 0 ОБИУНЕВЯ РІ ДтЯ ї | Золоті яблука на срібнім тарелі -- це слово, проказане часу свого. | Книга приповістей Соломонових, 25 : 1Ї | | | Як та яблуня між лісовими деревами, так мій коханий поміж юнаками... Пісня над піснями, 2 : З У світовій релігійній 1 мистецькій традиції живе уявлення про біблійне яблуко, | покуштоване першою жінкою, внаслідок | чого вона стала дружиною Адама. Цей сюжет протягом століть надихав художників, поетів, байкарів. У | гумористичній поезії українських | вагантів, мандрівних київських студентів, або спудеї в 17--18 століть є | навіть різдвяний вірш про Єву, яка ко- | лись вирвала кисличку, що й призвело | до вигнання людей з Раю.. Та всупереч загальному переконанню, що саме яб- | луко допомогло спокусити Єву на | прабатьківський гріх, поміж знавцями | Біблії та вченими ботаніками тривають суперечки -- чи справді яблуко було. яблуком. Давньосєврейське слово тапуах деякі вчені радять перекладати як | гапельсин», «лимон» і навіть «абрикос», | тільки не як «яблуко». Причина такої недовіри у тому, що це слово дуже рідко згадується в різних біблійних текстах уПпульки М зм 7 АЗ3ЕЧ19 і - РУБЕРННО й ще А т РЕ НЄ ПРОМИНИ СВОЮ ПРОЯНРУ різних наїдків. Насамперед -- за браком солодких овочів : фруктів, що значно пашше потрапили до нас з Пдії, Китаю та Америки Тому з'явилися великі трояндові плантації, професійні продавці й спеціальні ринки Тут, як 1 в іншому, римляни часто втрачали почуття міри Трояндовими пелюстками набивали вони подушки, всипали поверхніо води під час купання Отже, в стародавніх римляш троянда була у великій шані А от чи саме троянду мав на увазі цар Соломон у Пісні над піснями, певності нема й досі. Вчені вважають, що раніше 7 століття до Р Х. культурна, багатопелюсткова троянда не могла потрапити до Палестини; отже, давні євреї за часів Соломона могли бачити лише просту шипшину. Тим більше, що вжите в Біблії слово шошан нібито означає червону лілею, Мабуть, таки не випадково троянда дуже рідко згадується в Біблії, у Новому Заповіті -- жодного разу! Чому ж свідки Христових діянь взагалі не згадують про троянди, хоча на початку нової ери вони були добре відомі по всіх трьох континентах Старого Світу"? Напевно, надмірності римлян у ставленні до троянд викликали протест І відразу перших християн. Вони вбачали у цій квітці символ згуби ий розпусти, письменник Квінт Септимій Тертулан виступав з осудом використання троян- дових вінків. І лише у ранньому середньовіччі троянда привернула до себе прихильність християн Розповідали, як попіл спалених у язичницьких вогнищах страдників за віру перетворювався на червоні троянди В Україні справжні культурн троянди почали вирощувати тільки в 15 або 15 століттях. Тоді, мабуть, з'явилася 1 славнозвісна «стопелюсткова», яку привезли до Європи 3і СХІДНИХ ВОЛОДІНЬ що, за грецькими міфами, було присуджене троянцем Парісом богині Афродіті. Воно спричинило війну, бо Афродіта допомогла за це Парісові викрасти Прекрасну Єлену, дружину спартанського царя, -- що й викликало похід греків на Трою. А це сталося років за 300 до царя Соломона. Та, виявляється, і славнозвісне «яблуко чвар» не є доказом того, що яблуневі сади, подібні до сучасних, сивої давнини зростали на Святій Землі. Знавці плодів, учені-помологи (від латинського слова помум -- «пПЛлід») вважають, що у 13 столітті до Р.Х. коли міг відбутися міфічний «суд Паріса», великоплідних яблунь ще не було. Навіть найбільше з них ледве заважило б 100 грамів. Навряд чи воно могло бути призом у першому в історії конкурсі краси. Та й напис «найпрекраснішій», зроблений організаторкою цього конкурсу, Іридою, на такому яблуці не міг вміститися. А от звичайна айва, яка вирощується на Кавказ! принаймні 4 тисячі років, ще за глибокої давнини потрапила до Греції вже як культурна рослина. До того ж айва вважалася символом любові й родючості. Отже, можна припустити, що «яблуко», яке Паріс вручив Афродіті, насправді було запашним, рум'яним плодом яйви! Та є докази й на користь яблуні Плипи Старший у своїи «Природничій історії» шикининь 0(аииииюь (жииннив снккннию 0(аюннннє 0аююєннь 04(єютюю 04лкюние 04чинине 0биютеннея 06 сяжяяяю 0бяияююяня 0миичнямим ями 0 РУ | Лише у книзі пророка Йоїла воно стоїть | поруч із назвами сімох найважливіших | культурних рослин, та й то наприкінці, після пальми (1 . 10--12). До того жіснує думка, ніби за часів царя Соломона (10 | століття до Ріадва Христового) гарні и смачні яблука, гідні поетичних | порівнянь, ще не існували Може, ре- | дактори й перекладачі Біблії просто на власний розсуд прикрасили ними твори великого царя" | Але справа ускладнюється тим, що ! лимон, 1 абрикос, 1 тим більше солодкий | епельсин з'явилися значно піаніше від яблука, яке відоме в Європі з часів | кам'яної доби, тобто до біблійного Шото- писав про багаточисленні сорти червоних і білих яблунь, що походили з Сирії А це зовсім поруч 1з Палестиною. Якщо за Плінія, себто у 1 столітті нової ери, на Близькому Сході мзналися на сортах яблунь -- можна вважати, що не гизнише цього часу й у Святій Землі домашня яблуня стала відомим деревом Одначе гарячий клімат, напевно, не сприяв рочповсюдженню цієї культури Отже, доходимо думки, що з Адамозих часів яблука хоч 1 були, але дрібненькі, 7- мабуть, влучно називали іх «кисличками» У своїх віршах вихо» ванці Києво- Могилянської академії! Власне, народну назву мають В таку Слово ПРОСВІТИ ГМмайити. Ї тільки на початку 19-го європейські сади махровими збагатилися грояндами креми -- виведена датуатськими різноманітних кольорів, 0 У Ли жовтими. 3 них 1 широковдома чина" гроляида з дуже споєрідним запахом, який справді нагадує аромат шдійського чаю Отже, до Європи троянда прийшли з Індії та Персії, де вона була героїнею міфопоетичної творчості Легенди розаповідаїоть, що Брахма в суперечці ч Вішну про те, яка квітка найпрекрасніша спочатку віддав перевагу лотосу Та, побачивши троянду, визнав свою помилку Старосвітські символічні значення троянди відповідали приблизно таким властивостям краса, досконалість, витонченість; радість, ароматт, тиш - нота, гордість, мудрість. Середньовічне лицарство додало до цього милосерая, страдництво, звитяжність. Ця символіка перейшла у спадок до мистецтва раннього Відродження У «фіналі «Божественної комедії» Данте бачить величезну полум'яну троянду, яка уособлює духовне обранство, високу етичну досконалість, творче поривання. Такими залишилися троянди в уяві поетів-романтиків Нового часу, аж до початку ХХ століття -- скажімо, У. Блейка, О Блока, нашого співвітчизника Олександра Олеся Довго іх сонце без жалю пекло, Довго 1 нагло за хмари зайшло Вихор сгопився, 1 грим загримив, Дуб передчуттям грози зашумів, Вдарила блискавка в груди кудись Свіжі дощі полились, полились Шетчуть троянди: «О, лийтесь рясні ДО 0172 Дайте нам дихати грудьми вільниш, Наші гарячі уста остпудітть, Нис напоїть, напоїтть, нкатотть. Звана в народі ружею, чудова квітка тішить наш зір, залишаючись символом кохання, зрілої краси, мирного щасливо: го життя. Мова її вишуканих форм, або черпоними дамте, че - - кольорів, аапахів орео руміла їни ВесіЛлл іІни вуличному КІ ії нику з і рий шабупвай | гей про скромну шипшину! Побачивши на сонячному узліссі її Ввеитани білими кущі, розкішно! кпіТтО"ІКОМИ їїго що це бабуся гролнди"! А восєни ібн роті гемно-чер | воне ягіДДН и би режіті йиого да І авого | року МОСІ 3 іпаривши жменьку ягд у тер пийтє ДО ІВ клянки тричи на дені, до самого Неликодня Оадоровча дія відвару і дуже широма й «чудовий стимулятор відновлювальних, обмінних та ендок- Підвищує шипшини римних процесів працездатність, мобілізує захисні сили | організму. Найкориснішими вважають" ся плоди коричної шипшини, що МІСТЯТЬ |0) ВІДСОТКІВ фрруктового цукру, до 6 -- аскорбінової кислоти, а також рутин, каротині бага- | го натуральних речовин, яких Бракує найкра щиИм поліВвІТамІНнНнНИМмМ препаретам | Ростуть дик троянди по всій Україні | про що свідчать назви шипшин Оузька, дніпровська, домецька, гравневої, або волинська, кальо3 і С ьки 1 українська, відкрита й київським ботаніком Володимиром | мукачаівська, нарешті, описана Хржановським До речі, це єдина гроянда, яка зовсім не миє КО" тпочок! в'я. й Ре че " - Україні обидва види дикої яблутїі -- лісова 1 рання, що ростуть на галявинах 1 узліссях, по схилах долин і степових байраках. У травні вкриваються вони мереживом ніжно-білого квіту ! серед інших лтсових дерев справді виглядають урочисто, що й відзначив автор «Пісні над піснями». Восени ж обидві наши дички приносять дрібні й кислі плоди Та не лише своїм квітуванням 1 кислицями славна дика яблуня: від неї пішли най - кращі європейські сорти Як це сталося" Яблуня -- сестра троянди, хоч 1 далека. Обидві вони належать до великої родини розоцвітих, у квітці ди кої троянди, шипшини, як 1 в яблуневий, п'ять білих, рожевих або червоних пелюєток Та найбільша схожість -- у розмаїтті видів і форм. Різних шипшиніснує понад 100. Скільки ж диких яблунь? Учені налічують їх теж чимало, аж 36 видів Та лише одну культурну -- яблуню домашино. Це дерево з могутнім гіллям 1 | пу. Варто притадати й теє прегарне яблуко, розлогою кроною, широким истям | 7 Плоди, на відмілу від диких кислиць, пелик:и м Формою им | смаком. Одна, але яка! Вона увібрала | неповторні яблунь ЛІСОВОЇ, | ранньої, східної, сибірської, киргизькот та ще декількох | нод) можна навіть встановити, котра з них поклала Ппочаг ток тому або іншому сорту домаштньо! лолуні, цієї чудової рослини, створеної за Божим помислом сучасними селекціонерами Й невгдомими стародавніми садівниками Навіть побіжний опис усіх сорті яблук, що вирощуються в У країні, Займає об'ємний каталог. Власне, такими каталог створив 1901 року українським учений-садівник Лев П латонович Симиренко Ніни же написав ! ВСєх ВвіТНЬО відомий ПпИр ІТомологія» (виданий 1962 року), у якому, серед інших плодових культур, здійснив Оолискучим опи кількох сотень сортів домашньої! ляблуні Як 1 троянда пшениця домашти я яблуня -- яскрава предстев ниця культурних рослин, чим родовід ховається у віків. | хоча таємниця її походження розгадана, лк бимо всю яблуневу рідню життя О0єз р Іномаємноіні 1 сі ч ЯКОСТІ | з чу ро а0о глибині до кінця Ми бо не можемо уявити свого смачного, запашного яблука

Слово Просвіти · PDF у Вікісховищі ↗

Емблема «Просвіта»Просвітянин