Емблема «Просвіта»ПРОСВІТАЦИФРОВАЗнання · Люди · Майбутнє
Сторінка · с. 15сторінка оригіналу ↗

Слово Просвіти, №30 за 1996 рік

Слово Просвіти, №30 за 1996 рік

б - р (пово ПРОСВІТИ Я буду Ізратлеві, як роса, розцетїте аїн, неначе лілея, т пустить корінтя Ппаам | Клишга пророка Ості, 14 (6 СОС, МО Лише ця копітка г) біОлійних гекстих (пполальши традицити християнським симаполіці пІДНОСИТЬСЙ ДО рівня троям ди і часто згадується поряд із нею Але, па відміну ВІД пишної, яскривої тролнпілея стала знаком циотливої краси, п кі ди ДУХОВНОЇ ЧИСТОТИ І поскресіння Пі часто салять біля церков, на старовинних -п/ щконах білу ліЛлею їнНОДІ тримає в руці | Богородиця А на мернитвських іконах 18 століття правору"! від Божої Мати 0) один архангел СТОЇТЬ 134 іо м, другий -- ЛІВОрУЧ із гіІЛКЮ КВІТІВ УЛОГО тлеї | Колись «Мадонна Лілея» була навіть офіційно визнана квіткою, ЯКУ рековикористовувати під час мендовано релігійних вистав у Римі Старозаповітний пророк Осія звертається до лілеї як символу відродження Живучи в часи, коли його народ потерпав у тенетах брехні, марновірства й розпусти, а держава стояла на межі спустошення, Осія | | | | | | | Я (оо т т т т т СОЧЕВИЦЯ -- ФЯРЯСНОВЯ ПЕРЯВА ЇГ сказав Ісав до Якова: «Нагодуй мене "отим червоним, червоним отим, бо зму- | чений яко... І Якав дав Ісавові хліба й сочевичного варива. А той 318,1 6итив, 1 встав та й пішов. Ї знехтпував Ісав перворідство своє. гига Буття, 25 30, 34 --ГГ-пОНньОмо, --їаМма, син Аге, гараря- До РЯРУЯ ас Сб пистимляни до Лети, Ера у (т ямка толя, повна сочевиці, и чарод повтикає перед филистимлянами. І став він посередині тієї ділянки та и врятував її, а филистимлян побив Друга книга Самуллова, 23 : 11--12 З усіх бобових культур саме ій віддавали перевагу сільські господарі давнього Ізраїлю, бо ще не вживали квасолі, бобів, гороху. Єврейське слово "адахім, подібне до арабського адас, чотири рази зустрічається в біблійних текстах 1 означає сочевицю. Звучання української назви сочевиця підтверд- | жує давність цієї культури на наппй | землі в прадідівсью часи з неї готували сочиво, ситне червонувате вариво За такий наїтдок, напевно, і продав Ісав своє | пгерворідство Якову. Ця подія, що мала сериозні історичні наслтдки, відображена | в багатьох мистецьких творах | Коли в старого Ісака підросли діти. виявилося, що ці близнюки між собою | вельми несхожі Дужий і простодушний |Їсав цікавився лише мисливством: мабут, не випадково він назвав сочевичне вариво «червоним отим», бо навіть не | знав як слід, що саме було в посудині | ків же народився лише на мить пізтше від Ісава 1 був мирянином, розумівся на | господа рстві и сидів удома. За це любила | мого мати, Ревека, вбачаючи в Якові кращого спадкоємця Але ж правом перворідства володів нерозумний Ісав | Як бути"? Змова Ревеки з Яковом призвела | пізніше до драматичної події сліпий бать- | ко помилково поблагословив його замість Їсава. Але ще до цього Ісав під присягою | віддав Ооратові своє перворідство, щоб той | нагодував його сочевицею після виснажливого полювання. Цю сцену зматовав Пбапницський художник початку 17 ст інн сну | | | ПИТНА ЦИОТИ Й ВІДРОДЖЕННЯ оо дай йо ши ді поні только м ФІГ 7 ЗЕЧІЯ і обіцяє спіпвітчизникам хоч ) далеке, али втишне майбутнє, якщо вони авернмутьсяи до Бога акляттям Прощення гришникам папучування тих, що шаблукали, це м шродок хриєтинмих ької моралі аа г стосить до народження Христа! Постичною мо виразах пророк ЗОїО0, у ПпідНесенних порівним омріямим ро КНІТСПОЄ І ИГ'ІМ НІМ ; росяною квіткою лілеї, а МІЦЬ 1! -- З корінням ліванського кедри Іоторія лілеї пам'ятає тріумфи 1 забутгя. Булавона пихою можновладців! втіхою простого ліоду. П стилізовані зображення прикрашали капітелі давньосгипетських | асірійських споруд, були частиною князівських та королівських гербів (пригадайте хоча б славнозвісну Бурбонську), а останнім часом використовується як декоративний елемент одягу та інтер'єру У народних співанках, як ів Соломонових писнях, стотть вона поруч із ружею-трояндою Я такого хлопця маю, як ружа-леліяя, Любити милого -- то велика пасія! У середньовічному шмецькому фольклорі лілея допомагає спокутувати гріхи, прощати їх трагічно загиблим, вона виростає на могилах праведників Фландрії, ді сердя І З'являються сніжио-білі лілеї и там, Ді горкиу лик 1 ПЕТРІВ ніжки пре | ГІ ЦНОТЛИВОЇ ДІВЧИНИ А ще кожи Лл І нібито має свого єліькра маленьку ка кову ісТтОТтУу, Яка народжується, яки и помирає разом 13 КНІїІКОМ) Францу зьька нигзпа ЛІЛСЇ ПОХОДИ І сназви річки Лі, притоки Шельди у засиовник Франмиського королівства Х ЛОДВІЇ ПІД Час битви зале- манами побачив ангела з ШРІ РИЮп, й" королі, повірив у христиннєвюгкого бога ; переміг. Після цього вся його родина челядь і військо прийняли святе хрищення : повернулися додому, ліІіЛлеями, що аростали понад річного Лі Відтоді лілея стає емблемою французьких королів; спочатку три тлеї були зображені на прапорах під час хрестових походів, згодом --о на королівській печатці, а в 15 ст. за Карла МІЇ -- вже на У ВІНЧІАНІ державному гербі Вони символізували три доброчесності -- ставчуттія, мило-правосуддя; лілеями прикрашалися стіни і навіть СТІЛЬЦІ Судових зал. Прихильність монархів до цієї квітки вплинула й на загальне ставлення до лілеї, внаслідок чого вона стає окрасою садів усієї Франції Біла садова лілея, яка посідає почесне місце у європейській історії й культурі, Хендрік Тербрюгген, котрого вважають попередником Рембрандта Ось ця картина. Праворуч стоїть змучений, нетерплячий Ісав; лукавий Яків пропонує йому їжу, мати, з тарілкою в руці, готова підтримати свого улюбленця; старий батько -- в дальньому темному куточку, він виглядає байдужим. Свічка (а не олійний світильник, як було в ті прадавні часи) різко освітлює обличчя Якова, підкреслюючи його напруженовичікувальний вираз, Ооліде 1 зачаєне лице матері, вилицювате й шелепувате -- Ісава Отже, Яків спочатку використав слабкість брата, потім -- немічність батька 1 став першим правонаступником Ісака й родоначальником цілого народу. Звичайно, такі вчинки не узгоджуються з християнськими чеснотами, але слід пам'ятати, що в старозаповітні часи була дещо інша мораль, яку не успадкували релігі нової ери Вищість духовного начала над фізичними потребами тла завжди обстоювалася : глдкреслювалася християнськими пастирями Тому в суперництві Якова з Ісавом найбільшого осуду заслутовувала легкодухість старшого брата. Історія втраченого перворідства ЇІсава набула символічного змісту як приклад відМмОВИ від сСВЯЩщенних прав, а сочевичне вариво -- як нікчемна платня за це відступництво. У своєму Посланні до євреїв св. апостол Павло застеріг: «Щоб не був гто блудник чи безбожник, немов той Ісав, що своє перворідство віддав за поживу саму» (12 16). Отже, в перворідстві поважали насамперед не матеріальні переваги, але право на духовну спадщину для нас тупних поколінь! Адже Син Божий названий перворідним поміж багатьма братами (послання св апостола Павла до Римлян. 8 . 29) Апост Ол Павло, не засуджуючи Якова звертає увагу на відступництво Ісава (хоч той і постраждав), порівнюючи його вчинок з гріхами блудників і безбожників Ось як оцінювалася вбіблійні часи віІДМОВа особливо добровільна, ВІД ВвИКОНанННнЯя ОСОбистого родинного чи іс торичного обов'язку! Тяжка доля судилася всьому родові Ісава: нащадки його, едомляни, стали понад всяку міру войовничим і став пити воду І а ризиком для життя зруйнуванні Єрусалима Навуходоносором «Пам'ятай же, о Господи, едомським синам тро день Єрусалиму, як кричали вони: «Руйнуйте, руйнуйте аж до тідвалин цого» (Книга Псалмів, 136 - 7) Про їхні знущання з переможених ізраїльтян згадав у «Псалмах Давидових» Тарас Шевченко «.І стали нам сміятися Едомляни злії «Розкажіть нам пісню вашгу, Може й ми заплачем. Або нашу заспівайте Невольники нашт Та згодом від Едомської країни залишилися тільки руїни в пустелі Такою була кара за вільні й невільні гріхи, які почалися з необачності Ісава, сина Ісака и Ревеки Привертає увагу те, що в біблійних творах, починаючи від Книги Буття, сочевиця є мінімальною м рою цінностей, як усім відомий, дуже поширений 1 дешевий харч. Мабуть, тому й надалі сочевичнє вариво стало прозивним ім'ям чогось протилежного високій духовності й шляхетност. Проміняти на сочевицю перворідство -- означає вгратити почуття гідності, задовольнитися мізерією знехтувати власне майбутнє Навіщо ж воїн Давида захищав поле сочевиці від ворогів" Один із трьох найсміливіших лицарів Давидових, стоячи серед сочевиці, побив на тому полі Ффилистимлян. Отже що навіть клаптя сочевичного поля не залишить чужинцям. Як тут не згадати Тараса Бульбу, для якого була нестерпною думка, що його люлька дістанеться ворогові. Потім гроє лицарів пробилися до филистимлянського табору у Вифлеємі, набрали води з Вифлеємської криниці й принесли Давидові А той не вилив її для Господа показавши цим: безцінною є вода, добута його улюблених пицарів, і не має вона земного аВжитку Так ла допомогою ВІДОМОЇ рослини в КІЛЬКОХ віршах Старого Заповіту порівнюються ма геріальні и духовні ЦІННОСТІ, імальовуються | обставини, Зк ДОВІВ. яких фізична речовина може прилучитися до духовної сфери Сочевиця кулінарна як звичайна харчова культура вирошщувалася в Єгитті и 04. 04биююх 04бюх 4ююнь 04диюююяь 94диню 94дюю 94 ою здат ли с-г -В замурюнвотися глитше в о оємлю ПИ вда ПРДЕРОЯ 4 Ра; за рахунок КОРрІМЦІВ, у М скорочуються й підтягують, цибулиму ЛДони РУ, ле ребрі ЛіШІ Рі | М У Нонна вики дей б ГУ; ПИ) китицею котів приємното темні -СГО)М)Ле) ка з довгастими листочками тя ервонувато Оу акового кольору, цяточками. Пелюєтки квітів нашої! лілетї| закручуються назовні, наче кучер тому | оотаніки назвали 11 лілія кучерява, й в народі звуть просто лілея або лелія | Цю лісову красуню дуже шанували | старосвітські ворожки, вважалося, шо| лицар, який скуштує її цибулиику, и непереможним. А якщо цибулинку розрізати, вона швидко жовтіє, можли-| во, саме тому серєдньовічні алхімі ки| вважали, ніби лісова лілея маг надати чайні якості. Вони вперто намагалися за допомогою лілеї перетворити ртуть на! золото. А от українські селянки чини-| ли простішу ворожбу, 1 вона їм вдавалася: підфарбовували жовтим соком цибулинок вершкове масло | р Андрій Гопачевський з БОЖОГО САД ПРОДОВЖЕННІЯ. Початок див. ч. /, 8, 9--10 у жорстоким народом, вдни брали участь у зфараоснових часів; а на Близькому Сході! ії обвутлене насіння було знайдене в поселеннях, датованих 6--7 тисячоліттям | до Різдва Христового Плескаті насінини сочевиці супроводжують і пізніші! археологічні знахідки бронзової доби: але| и за часів, коли люди вже навчилися користуватися залізом, невибаглива со-Ї чевиця, хоча й поступалася місцем| пшениці та ячменеві, залишалася однією | з головних культур Півдня. До того ж сочевиця покращує грунти, а її солома| поживна, як лучне сіно Тому «фараонову траву» охоче вирощували в Індії, на Близькому Сході, у Греції та Римській| державі Не пізніше 3 ст. до Р Х привезли сочевицю до своїх володінь Причорноморськ греки, хоча по всій Україні ця стародавня рослина введена в культуру вже згодом. длле ніде вона не вілома у дикому стані, як і багато інших із напп х | полів, городів 1 садів лах Кримських пр, поміж чагарниками | чорнувату, лінзоподіІбну та східну ! Дрібне насіннячко диких сочевиць нє вживається в їжу, та красою вони не поступаються своїй культурній сестрі Ц дикунки» приземкуваті злими, рожевими, синіми або Фф олетовими квіІТамі що нагадують маленьких метеликів. Листки дикої сочевиці складаються з кількох пар продовгастих зеленавих листочків сочевиці листок закінчується вусиком що чіпляється за будь-яку підпору гаідтримуючи гнучне й тендітне стебло Наання її ховається у шорстких, брунатних бобах, які нерідко помилково називають стручками Насіння сучасної харчової сочевишщ - невеличю, крутл и плескаті в ни бх ва - ють зелені, рожеві, червонуваті, Іноді з мармуровим малюнком Маючи високий вміст білка, швидко розварюються і до-| бре засвоюються. Сочевичне вариво здатне швидко вгамовувати почуття голоду, ось чому НЧків звабив ним свого ората! глле порівняно невисока врожайність со чеви- | ц завадила ти зрівнятися на українських полях не те що з Ппеницею, 4 навіть з! квасолею або горохом. Тому і залишила - | ся вона для нас грохи екзотичною

Слово Просвіти · PDF у Вікісховищі ↗

Емблема «Просвіта»Просвітянин