“Відповідь дасте тридцятого вересня!” · с. 4сторінка оригіналу ↗
Закінчення статті «ТРИДЦЯТЬ МІЛЬЙОНІВ ДОЛАРІВ НА ЖИТЛО ДЛЯ ПРОВЛАДНИХ ДЕПУТАТІВ», с. 1
ТРИДЦЯТЬ МІЛЬЙОНІВ ДОЛАРІВ НА ЖИТЛО ДЛЯ ПРОВЛАДНИХ ДЕПУТАТІВ
Слово Просвіти, №30 за 2007 рік
Закінчення. Поч. на с. 1
власники поселяються у шикарних особняках під Києвом. А ось депутати з трішки скромнішими запитами — ці вхопили двокімнатні “елітки”. Ось вони, теж “бідняки”. Звичайно ж, також на недосяжному першому місці реґіонали — тридцять дев’ять двокімнатних квартир: донеччанин Валерій Бевзенко — голова спостережної ради компанії “Керамет”, Валерій Бондик — заступник міністра юстиції, донеччанин Віталій Борт — комерційний директор торговомаркетингового дому Ясиноватського машинобудівного заводу. Олександр Дарда — голова правління компанії “Трансфер”. Ого! Яка персона — Борис Дейч. Так-так, той самий донедавна голова Верховної Ради Автономної Республіки Крим, могутній кримський бізнесмен. Скромно попросив двокімнатну в столиці. Дали. Володимир Демидко — керівник апарату Партії реґіонів у Донецькій області. Один із найагресивніших реґіоналів, голова регламентного Комітету, який роздає житло, Олександр Єфремов. Реґіонал Олександр Зац — заступник голови Донецької облради, Сергій Мальцев — комерційний директор компанії “Александр”. Юлія Ковалевська — начальник відділу центрального апарату Партії реґіонів. Дайте трішки перевести дух, бо назвав лише половину реґіоналів. Ще одна депутатка Юлія Ковальова — віце-президент компанії “Ґея”. Реґіонал Ігор Козаков — заступник міського голови Херсона з комунальної власності. Юрій Колоцей — генсекретар компанії “Футбольний клуб “Шахтар”, Павло Корж — гендиректор компанії “Павлоградвугілля”. Анатолій Коржев — адвокат із Донеччини. Володимир Ландик — рідний брат Валентина Ландика, власника донецького “Норду”, перший заступник голови обласної організації Партії реґіонів на Луганщині. Сергій Майборода — заступник голови Миколаївської обласної організації Партії реґіонів. Володимир Малишев — головний охоронець у команді Ахметова, директор департаменту безпеки компанії “Сістем Кепітал Менеджмент”. Григорій Маньковський — голова Чернігівського обласного відділення Партії реґіонів. Ні-ні, це ще не всі “щасливчики” за ваш рахунок, панове виборці. Ще Валерія Матюха — юристка агентства “Лібера”. “Бідняк” Ігор Митрошкін — віце-президент комерційного банку “Імексбанк”. Олена Ненецька — заввідділу центрального апарату Партії реґіонів. Віктор Прокопенко — директор компанії “Футбольний клуб “Шахтар”. Артем Пшонка, старший помічник прокурора Кіровського району Донецької області. Галичанин-реґіонал Олексій Радзієвський — директор компанії “Лаврад”. Буковинець-реґіонал Микола Романюк — заступник голови Чернівецької облдержадміністрації. Донеччанин Олександр Савчук — голова правління, гендиректор компанії “Маріупольський завод важкого машинобудування”. На панові Савчукові зупинюся детальніше. Донедавна він очолював гігантський металургійний комбінат “Азовмаш”, у якому йому належить 16 % акцій, вартість яких, за оцінками аналітиків, становить 19 мільйонів доларів. До того ж у Савчука є квартира в Маріуполі (проспект
Леніна, 111А), а крім того — велетенська вілла на Білосарайській косі на березі Азовського моря. А ще подейкують про його квартиру на Єлисейських полях Парижа… Олександр Білий — гендиректор металургійного велета “Азовсталь”. Має квартиру в Донецьку на вулиці Богдана Хмельницького, 71Ата в Маріуполі на вулиці Апатова, 129. Разом із Олександром Білим отримав на вулиці Срібнокільській, 24 квартиру і реґіонал Леонід Литвинов — директор Єнакієвського металургійного заводу, зарплата якого на цій посаді донедавна складала двадцять тисяч доларів місячно. Мій землячок Володимир Слободянюк — голова Вінницького обласного відділення Партії реґіонів. Луганчанин Віктор Тихонов — голова Луганської облради. Володимир Фалько — гендиректор Миколаївського підприємства “Термінал-Укрхарчзбутсировина”. Леонід Фесенко — голова Апеляційного суду Луганщини. Степан Цап’юк — голова міста Олександрія на Кіровоградщині. Олександр Чорноморов — начальник управління зовнішніх зв’язків та інвестицій Ялтинського міськвиконкому. Є серед депутатів-реґіоналів нововласники столичного житла Микола Дем’янко, Андрій Пінчук, Михайло Розганяєв, які ще вчора були помічниками народних депутатів, а сьогодні вже отримали від своїх покровителів хабара в двісті тисяч доларів за народний рахунок. Став житловласником у столиці й радник голови Служби безпеки України Юрій Самійленко. Не вдалося мені встановити місце попередньої роботи двох реґіоналівквартировласників Анатолія Горбатюка та Юрія Чмира.
На жаль, відзначилися депутатським “жебракуванням” і кілька опозиційних депутатів, хоч ми домовлялися не піддаватися на подачки, а користуватися лише тимчасовим службовим житлом. Бютівці навіть вносили на сесію проект закону про скасування депутатської недоторканності та депутатських пільг, але за нього не проголосували ні реґіонали, ні комуністи, ні низка соціалістів. Я можу зрозуміти лише безквартирного телеведучого Андрія Шевченка, який мешкає з родиною у тісній квартирі тестя, але нашоукраїнця, старшого брата Президента, бізнесмена Петра Ющенка чи директора Немирівського спиртзаводу Степана Глуся, чи заступників голів Полтавської облдержадміністрації Вадима Петренка, Івано- Франківської — Дмитра Шлемка, Волинської — Володимира Карпука мені важко і соромно розуміти. Соціалістам, які “отоварюються” перед прощанням із парламентом назавжди, заступникові голови Вінницької облдержадміністрації Іванові Бондарчуку, Олексію Купченкові — голові спостережної ради Сіверськодонецької компанії “Азот”, Василеві Полякову — голові ради директорів корпорації “АІС” та Геннадію Савосіну — дивуватися важко. Вони “зачищають” за собою депутатське пільгове поле, вони хапають, що потрапить під руку. Сказано ж — мародери. Не можу не згадати і юного орла-реґіонала з Донбасу Артема Щербаня, сина “знаменитого” Володимира Щербаня — генерального директора компанії “Ґефест”, яка в 2005 році мала сімдесят автозаправок. Артем володіє і батьковими банківськими рахунками, з яких навесні 2005-го зняв кілька сотень мільйонів доларів. Синашу Щербаня-вигнанця фактично належить елітна вілла на березі Дніпра, в дачних Осокорках, йому належить і дача в кооперативі “Природа” під Борисполем. А ще помпезний батьків особняк у Патріотівці поблизу Сум із конезаводом та іподромом. Отож Щербань-другий хоче претендувати на місце в книзі рекордів Гінеса за кількістю житла на людину. Однокімнатна квартира від Мороза за ваш рахунок, українці, допоможе йому в цьому. Отака вичерпно правдива інформація про ваших обранців... У це справді важко повірити. Ви ж обирали їх, довіряючи, що ваше життя стане набагато кращим уже завтра, а насправді вже сьогодні в кілька разів кращим стало їхнє життя. Який моторошний і жахливий цей “хватальний інстинкт” українських скоробагатьків-мільйонерів, який він страшний у своїй захланності й аморальності. Тепер ви можете уявити, як жорстоко, переступаючи через інших, через елементарні моральні приписи нашого народу, шматуючи колективне народне добро, заковтуючи суспільний пиріг, наживали вони свій первинний капітал. І не можуть зупинитися досі! Тридцять мільйонів доларів витратила нелеґітимна Верховна Рада на житло для переважно провладних депутатів. Ринкова вартість цього житла в кілька разів більша. ДУМАЙТЕ, БРАТОВЕ УКРАЇНЦІ, ДУМАЙТЕ. ЕЛЕКТОРАТ — ЦЕ НАРОД РАЗОВОГО КОРИСТУВАННЯ. ДУG МАЙТЕ. ВІДПОВІДЬ ДАСТЕ ТРИДЦЯТОГО ВЕРЕСНЯ.
Слово Просвіти · PDF у Вікісховищі ↗
