Читаночка · “В поле, в степ широкий, А баштан – все він і він, Скільки бачить око”. · с. 14сторінка оригіналу ↗
Чарівна сила слів і трав
Слово Просвіти, №30 за 2023 рік
Валентина ВЕТРУК-ОЛЬШАНСЬКА
Фауна і флора Запитав учитель Дору: – Що таке, скажи нам, флора? – Дора, знітившись, стоїть, Ані пари з вуст – мовчить.
Все змішалось в голові: Фауна і флора, – Тож невпевнено себе Почуває Дора.
Їй підказує Марина: – Це усі, що є, рослини. Ти, будь ласка, не зітхай, Все зелене називай.
Та початку не розчула Бідолашна Дора. – Крокодил, – вона зітхнула, – Ось зелена флора.
*** Ой, піду до річки, До річки, на лужок. Я знаю: там багато Красивих квіточок.
Ось тут росте ромашка: Присяду, роздивлюсь, А там он – незабудка, До неї нахилюсь.
Аж ген росте на пагорбі Фіалочка лілова, Я хочу задивлятися На неї знову й знову.
Там півники-рослини З болітця виглядають. Вони людей лікують – Про це всі добре знають.
Любисток жовтим цвітом, Як сонечко, сіяє. Я чула, що трава ця Чарівну силу має.
Та рвати без потреби Не стану квітів цих – Нехай милують очі Дорослих і малих.
Не плакав... – Сьогодні щеплення робили Усім у нашім класі, – Хвалився вдома мамі Синочок Опанасій. – А ти не плакав, Мій маленький? – Спитала сина Ніжно ненька. – Ні, я не плакав, Не стогнав: Мене ніхто Не наздогнав!
Оголошення Висіло оголошення Про котика Пушка: Просили повернути Вусатого дружка.
Писали в оголошенні, Що майже дві години Минуло, як пропав кіт З якоїсь там причини.
А ще повідомлялося, Що в нього ніжна вдача, І що мишей в коморі Ловити не ледачий;
Що не сиру — варену Кіт рибу їсть щоранку І дуже полюбляє Сосиски та сметанку;
Що нитяним клубочком Погратись любить котик, І молоко смакує Йому, а не компотик…
Шкода, що в оголошенні Забули написати, Який Пушок на вигляд Й кому його віддати…
На баштані До бабусі з дідусем Приїхала Таня. Ще ні разу не була Внучка на баштані.
Ось повіз її дідусь В поле, в степ широкий, А баштан – все він і він, Скільки бачить око.
Таня вийшла із машини Й розвела руками: – Ось де м’ячик мій зелений Купувала мама!
Тато пояснив – Чому ти запізнився в школу? – Питає вчителька Миколу. – Зібравсь на річку я спочатку, Але мене відмовив татко.
– Татусь твій правильно вчинив І, сподіваюсь, пояснив, Чому ти мусиш йти у школу, А не рибалити, Миколо?
– Авжеж, звичайно, пояснив. Мені сказав мій тато, Що черв’яків, на жаль, на двох Сьогодні малувато.
Таблиця множення – Таблицю множення вже вивчив? – Спитав синочка Єрмолай. – Та як свої п’ять пальців знаю, Хоч серед ночі запитай.
– То скільки ж буде: сім – на вісім? – Поглянув батько сину в очі. Син невдоволено промимрив: – Кажу ж – спитайте серед ночі…
Мама зайнята – Чому виконує уроки За тебе завжди тато? – Запитує суворо Учителька Гната. – Тому це так виходить, – Відповідає Гнатик, – Що у матусі хатніх справ Щодня дуже багато.
Чий м’яч? Залетів футбольний м’яч На чуже подвір’я І попав якраз у кошик, Де сушилось пір’я. Господиня у цей час Поралась в дворі, Узяла м’яча – й несе Дати дітворі. – Чий це м’яч? – Гука вона. Зблід Юрась, Немов стіна. – А вікно розбилось? – Ні. – Киньте м’ячик мій мені.
Наталка ПОКЛАД, письменниця
Скарга Під час медогляду Питає лікар Майю: – На вуха й ніс Якісь ти скарги маєш?
– Скажу відверто: маю, – Відповідає Майя,– Бо дуже заважають, Як светрик одягаю.
Дитяча радість – Мене сьогодні в школі похвалили, – Матусі вдома хвасталась Людмила. – За що ж тебе хвалили, доню мила? – – Бо двері за собою зачинила!
Благородство Впіймав на груші дядько Сусідського Микиту: – А що ти, хлопче, робиш там? – Запитує сердито.
Не розгубивсь хлопчина, Знайшов умить причину: – Упала ваша грушка Якраз до нас у сад, То я її на гілку Чіпляю вам назад.
Складна ситуація Стоїть на тротуарі Хлопчина й гірко плаче. Питає перехожий: – Що сталося, козаче?
– Матуся наказала: “Грицько, не поспішай, Чекай, коли проїде По вулиці трамвай”.
Та щось на оцій вулиці Трамваїв я не бачу І скільки ще чекати – Не знаю. Тож і плачу.
Робив зауваження Прийшов Єгор додому (Була якраз зима) – Рукав пальта відірваний, І ґудзиків нема. Бабуся налякалася: – Це що ж ти наробив? – Микиті зауваження Одним одне зробив: Що на шкільному ґанку Лиш дурень свище зранку.
Цікаве ділення – Що буде, коли вісім Розділимо навпіл? – Запитує учителька Надійку Красносіл. Дівча малює вісімку Старанно на столі. – Коли ділити впоперек, То вийде два нулі. Якщо поздовж – Дві трійки, – Відповіла Надійка.
Не було часу Весь мокрий, винуватий Прийшов синок до мами: – Я впав і забруднився, Бо не помітив ями.
– В нових штанцях, синочку? – Зітхає скрушно мати. – Це сталося так швидко, Що я не встиг їх зняти.
Чесне зізнання Питає учитель Іванченко Таню: – Хто виконав знову За тебе завдання? – Я, чесно, не знаю, Чи мама, чи тато, Бо вчора раненько Вляглася я спати.
Пожалів маму – Чому не прийшла Твоя мама на збори? – Запитує вчителька Костика вчора.
– Бо я не сказав, – Відказав він умить, – Й без них голова В мами часто болить.
Не проблема – Я знову хочу бачити Батьків твоїх, Іванку! – Я можу їхнє фото Принести завтра зранку.
І в будь-яку хвилину, Галино Омелянівно, Як тільки забажаєте, То зможете поглянути.
Розмова про домашніх улюбленців Запитав Андрійко Рому: – В тебе є собака вдома? – Ні, немає. – Ну, а кішка? – Теж немає. Тільки мишка. – В клітці мишка чи в норі? – На комп’ютернім столі.
Не вгадала – Чому такий брудний ти? – Пита сестра суворо. – Я навіть відгадаю, Що їв сьогодні, Жоро. – Ну ж, спробуй відгадати,— Сестричці мовить братик. – Яєчню, – каже Алла. – А от і не вгадала, Яєчню їв я вчора, – Відповідає Жора.
По ґудзиках – Чи зміг би ти у темряві Пальто своє впізнати? – З цікавістю запитує Сестричка свого брата. – Звичайно, зможу, – каже брат, – По ґудзиках впізнаю. – А що в них особливого? – Їх на пальті немає.
Сорочка з коротким рукавом – Яку сорочку, мамо, Дасте мені у школу? – Із ванної кімнати Запитує Микола. – З коротким, синку, рукавом. Чому про це питаєш? – Бо доки руки мити, Матусенько, не знаю.
Найсильніший – Як у тебе справи, синку, З географії у школі? – Найсильніший я у класі! – Каже гордо батьку Коля. – Та невже це, синку, правда? – Щира правдонька моя, Бо з учительської глобус В клас завжди заношу я.
Це вірші вчительки з Херсона, досвідченої, з романтичною і світлою душею. З отого мужнього й незламного Херсона, який пережив і ще переживає тяжку окупацію. І бореться. А Валентина Василівна з міста не виїжджала. Досить довго добиваючись від Міністерства освіти і науки відповідного грифу, Валентина Василівна в 2019 році нарешті змогла видати неймовірно цікаву, як на мене, й цінну книжку “Моя улюблена мова. Українська граматика у віршах”. І про це можна багато говорити і дискутувати. А ще вона має два рукописи майбутніх книжок віршів для дітей: “Ми діти Украї& ни” та “У дружбі з природою”. Так, у її творчості досить багато дидактики, і це зрозуміло: вчителька має свою мету й свою авдиторію. Але вона душею – поет. Причому і поет&лірик, і поет&гуморист. Я вибрала для презентації веселу частину доробку Валентини Ветрук&Ольшан& ської. А спонукали її до поетичної праці книжки незабутнього Дмитра Білоуса…
Слово Просвіти · PDF у Вікісховищі ↗
