Театр · “Під час показу всіх вистав ми збираємо кошти на потреби наших військових”. · с. 15сторінка оригіналу ↗
Пограти у президента
Слово Просвіти, №30 за 2023 рік
У нещодавно створеному театрі CULT відбулася прем’єра вистави “Хто хоче зіграти в президента”. Це шпигунська комедія, де в головній ролі виступає президент неназваної європейської держави. Однієї доленосної ночі він одночасно стикається з дружиною та коханкою. Йому доведеться зробити не тільки любовний, але й політичний вибір, від якого залежатиме майбутнє країни.
Едуард ОВЧАРЕНКО Фото із соціальних мереж
– На написання саме такої п?єси надихнула біографія Джона Кеннеді і його непереборна любов до жінок, а ще той факт, що його дружина Жаклін Кеннеді мирилася з цим і йому пробачала, – розповів автор п’єси та режисер-постановник Богдан Гнатюк. – Принаймні так говорить історія. П’єса написана у 2016 році і вперше побачила сценічне втілення в Полтавському театрі імені Миколи Гоголя. Режисером був Сергій Павлюк. Вистава мала місцевий успіх, але, вочевидь, через політичну складову доволі швидко була знята з репертуару. Чому я вирішив поставити цю виставу і чому саме зараз? Тому що в часи великої повномасштабної війни ми (і це природньо) забули про мирну буржуазну політику. А саме про таке політиканство старого зразка я і захотів поставити виставу. І, звісно, хотів, щоб моя п’єса знайшла своє втілення у столиці. Тепер я можу з гордістю сказати, що всі мої п’єси гралися в київських театрах. Репетиції відбувалися жваво, але було багато питань, що потребували колективних рішень. Зокрема, ми вирішили доволі радикально скоротити п’єсу. Я був не проти – це пішло на користь постановці. Виставу продемонстрував театр CULT. Це новонароджений театр, який заснував відомий актор Назар Борушок. Виконавці ролей – Назар Борушок, Тетяна Кришталь, Олеся Голуб, Ірина Сопіт, Олег Терновий. Це молоді актори, хтось – із Київської академічної майстерні театрального мистецтва “Сузір’я”, хтось – із Національного академічного драматичного театру імені Івана Франка. Вони зарядили виставу своєю молодістю, красою й талантом. Сценографією і костюмами традиційно займався я, мені це подобається. Мої плани на майбутнє – написати містичну п’єсу про привидів, про життя та смерть. Також ми попросили розповіс& ти про роботу над виставою самих акторів. Назар Борушок, виконавець ролі Президента, засновник театру CULT: – Я грав майже в усіх виставах, які поставив Богдан Гнатюк за своїми п’єсами. З ним комфортно працювати, його матеріал легко вчити. Мені подобаються сюжети, стилістика твору і гумор, який він вкладає навіть у драматичні історії. Як режисер Богдан дає волю акторові. Якщо я як виконавець пропоную йому якусь фізичну дію або текстові вставки, то переважно він їх приймає. Завжди йде на контакт, знаходить компроміс з акторами. Я б сказав – це демократичний режисер. Коли я відкрив свій театр CULT і запросив Богдана Гнатюка, то він мені сказав: “У мене є така п’єса, не хотів би зіграти?” Я одразу ж погодився, а коли прочитав текст, то був у захваті. Мені дуже сподобалася ця комедія. Під час репетицій ми не переривалися через повітряні тривоги. Хоча вони, звісно, позначалися на нашій роботі, адже актори не завжди могли приїхати вчасно. Але ми встигли зробити виставу і зіграти її вперше в той день, як і планували. Загалом підготовчий процес тривав три місяці. Я граю Президента. А коли ми щось чуємо про президента, то виникають якісь асоціації. Богдан сказав, що тут немає жодних посилань ні до нинішнього, ні до попередніх президентів. У цьому персонажі живе кілька особистостей, і кожна з них цікава по-своєму. Він любить дітей, жінок, свою країну. Якби це була лише одна особистість, то образ вийшов би одноманітний. А так президент у нас багатогранний, має кілька облич. З мого боку було багато текстової імпровізації, інших цікавих моментів, звісно, погоджених із режисером. Я не копіював жодного з президентів, аби в людей не виникало асоціацій. Це окрема історія, яка ніяк не пов’язана з нашими реаліями. Поруч зі мною – прекрасні актори з Національного академічного драматичного театру імені Івана Франка Тетяна Кришталь та Олег Терновий, які чимало допомагали режисерові, внесли багато цікавих ідей під час роботи над виставою. Олеся Голуб, яка виконує роль першої леді, – теж професіоналка своєї справи. Працюємо з ними не вперше, тому швидко знаходили спільну мову. І, звичайно, Ірина Сопіт, з якою я пройшов великий театральний шлях. Насамперед маю на увазі вистави “Кафе “Республіка” та “Украдена краса”. До своєї ролі традиційно є зауваження. Я завжди самокритичний. Розумію, що як би не зіграв, завжди можна краще. Але задоволений, що встигли втілити цей проєкт у життя досить швидко. Хотів би кілька слів сказати про театр CULT, створений вже після початку повномасштабного вторгнення. У перші місяці війни зі своїм другом Віталієм Стеценком ми були в територіальній обороні на заході України. Якось стояли разом на блокпосту о 5-й годині ранку і говорили про мистецтво, якими будуть театр і кіно під час великої війни. Виникла ідея створення свого театру. Віталій допоміг фінансово. Винайняли приміщення, я разом із батьком зробили практично всю фізичну роботу з його облаштування. Через місяць ми вже відкрилися. За кілька місяців, що минули відтоді, наш театр став пізнаваним. Крім гри власних вистав, здаємо приміщення в оренду для інших проєктів. У планах – створення культурного центру, де відбуватимуться також пізнавальні лекції, концерти, інші мистецькі акції. Хочемо показувати унікальне кіно, приміром, “Пропалу грамоту”. Зараз у нашому репертуарі переважно комедійний жанр. Хотілося б, аби театр відволікав глядачів від того, що відбувається навколо, і щоб вони занурювалися в позитив, могли відпочити, отримати культурне задоволення. Нещодавно у нас вийшла вистава за п’єсою Дмитра Корчинського “Колаборант”. Гастролювали з нею по Україні, всюди були переповнені зали. Зібрали 56 тисяч гривень для батальйону “Братство”. Загалом під час показу всіх вистав ми збираємо кошти на потреби наших військових. А на початку нового театраль-
Слово Просвіти · PDF у Вікісховищі ↗
