Незабутні · “Здається, Тарас Гунчак не пропустив жодної важливої історичної події в Україні часів відновлення державності”. · с. 6сторінка оригіналу ↗
Він умів ловити день Сумуючи за Тарасом Гунчаком
Слово Просвіти, №30 за 2024 рік
Микола ЖУЛИНСЬКИЙ
Висловом римлян “треба ловити день” Тарас Гунчак завершив свої спогади, які з’явилися друком у Києві у видавництві “Дніпро” 2005 року під назвою “Мої спо! гади – стежки життя”. Писав він ці спога! ди швидко – поспішав. Друзі дивувалися, запитували: “Чому поспішаєш? Ще є час”. А Тарас Гунчак відповідав: “Я часу не маю. Бо час – це незмінний вимір вічності. А вона завжди висить над нами і часу не! має”. Цей час, який випав на його долю, був і для нього, і для України надзвичайно цін! ним, набув особливого історичного зна! чення, бо вивершився найдорожчим для історика, культурного і громадського діяча Тараса Гунчака – виборенням незалежної Української Держави. Згадую той історичний день 28 червня 1996 року, коли ми, народні депутати, чле! ни депутатської групи “Конституційний центр”, після безсонної ночі, щасливі, збуджені – 315 голосів набрав наш проєкт Основного закону України, – були затис! нуті такими ж радісними, щасливими людьми. Багато хто з них також провів без! сонну ніч під Верховною Радою і тепер ві! тав творців Конституції незалежної Украї! ни – Михайла Сироту, Ігоря Юхновсько! го, Левка Лук’яненка, Юрія Костенка, Іва! на Драча, Дмитра Павличка, Павла Мов! чана, Івана Зайця, Володимира Яворів! ського, В’ячеслава Чорновола, Олексан! дра Ємця, Василя Червонія, Ігоря Осташа, Івана Біласа… До кожного з цих та інших народних депутатів протискався з проєк! том Конституції в руках Тарас Гунчак, який разом із ними, народними депутата! ми, провів у Верховній Раді нашу “консти! туційну ніч” і просив залишити на цій книжці свій автограф. Добрався Тарас і до мене. І лише після опублікування ним спогадів я довідався, що я тоді в такому тлумі й збудженому на! строї написав на його примірнику проєкту Конституції: “Багато духовної й емоційної енергії увійшло у цю святу книгу життя ук! раїнського народу. Ти жив, працював, тво! рив усе життя в ім’я України. Твоя енергія ще потрібна Україні”. І справді, Тарас Гунчак усе своє життя жив і творив в ім’я України. Я добре знав, скільки інтелектуальних і фізичних сил доклав Тарас Гунчак, щоб наблизити цей жаданий і для мільйонів закордонних ук! раїнців день державного відродження Ук! раїни. Він був єдиним українцем зі США, який брав участь у першому Установчому з’їзді Народного руху України і виступав від імені українців Америки. Бо був пере! конаний, що говоритиме те, що вони хоті! ли б сказати. Ця найперша і найдорожча поїздка на рідну землю відбулася влітку 1989 року. Вперше від того осіннього дня 1944 року, коли він, дванадцятилітній хлопчина, разом із усією великою роди! ною вимушений був полишити рідний край і податися в далекі світи. Дивувала і його вражаюча енергійна наукова активність як у США, так і в Укра! їні. Тарас встигав побувати на всіх знако! вих акціях, всюди виступити, взяти участь у безлічі наукових конференцій, мітингів, протестних акцій… Тарас Гунчак, перебуваючи на “хорах” – на третьому поверсі – українського пар! ламенту, був співпереживаючим свідком прийняття 16 липня 1990 року Декларації про Державний суверенітет України. У тривожні серпневі дні 1991 року, ко! ли в Москві стався переворот і владу нама! галися “захопити” так звані “гекачепісти” (ГКЧП – государственный комитет по чрезвычайным происшествиям), Тарас Гунчак вибирається знову в Україну. При! буває 23 серпня до Києва, а вже наступно! го дня – у Верховній Раді разом зі своїм другом Романом Воронкою шаленіє від радості, аплодуючи, обіймаючи і тих, хто був поруч, вигукуючи “Слава Україні!”. Акт про незалежність України та ство! рення самостійної Української держави – України – був прийнятий майже одного!
лосно (із 362!х присутніх народних депута! тів 346 проголосувало “за”, лише один го! лос був “проти” і троє “утримались”). Як згадував згодом Тарас Гунчак, визираючи через вікно третього поверху на багато! людне зібрання перед Верховною Радою, “народ переживав шалений вибух радості, якого я ще в житті не бачив”. Він молитов! но схиляв голову з вдячністю Богові за те, що мав велике щастя бути свідком того іс! торичного моменту, якого, як український народ, так і усе світове українство очікува! ли століттями. Здається, Тарас Гунчак не пропустив жодної важливої історичної події в Україні часів відновлення державності. Він привітав від українців Америки учасників і ІІ з’їзду Народного Руху Украї! ни, який відбувся 25–28 жовтня 1990 року, і повідомив, що, перебуваючи під вражен! ням неймовірно багатолюдного патріотич! ного здвигу, який засвідчив перший з’їзд Народного Руху України, замислився над тим, як українська діаспора змогла б допо! могти Україні. Повернувшись тоді додому, Тарас Гунчак разом зі своїм другом, профе! сором математики Ратгерського універси! тету Романом Воронкою створює органі! зацію під назвою “Фонд допомоги Украї! ні”. Під враженням від Установчого з’їзду Народного Руху України додає до назви “Народний”. Згодом вирішено було ство! рити два фонди: Фонд Руху і Фонд допо! моги дітям Чорнобиля. Ці фонди були ок! ремими відділеннями однієї організації – Народного Фонду допомоги Україні, голо! вою якої і було обрано Тараса Гунчака, а першим заступником – незабутнього Ро! мана Воронку. І ось уже енергійний голова двох фон! дів Тарас Гунчак розгортає бурхливу діяль! ність, створюючи в різних штатах, у бага! тьох містах США відділи цих двох фондів, збираючи кошти, читаючи лекції, виголо! шуючи доповіді про сучасний стан в Укра! їні, про екологічні проблеми, політичну ситуацію в Україні, особливо – про Народ! ний Рух України. За перший рік збору коштів Фонд допомоги Україні, зокрема, підтримки Народного Руху України нако! пичив 250 тисяч доларів, на які була для НРУ закуплена друкарня та комп’ютери. Особливу активність виявляв Фонд допо! моги дітям Чорнобиля, яким фактично ке! рував доктор Зенон Матківський та його дружина Надія, а з боку України цій його діяльності сприяв народний депутат Укра! їни Володимир Яворівський. Вже напри! кінці 1989 року це славне подружжя зібра! ло медикаментів, медичного обладнання, вітамінів, харчів на 16 мільйонів доларів і відправило все це літаком “Руслан” в Ук! раїну… Приліт цього велетенського літака в Бориспіль із гуманітарною допомогою не лише дітям Чорнобиля, а й лікарням, На! родному Руху України та громадським ор!
ганізаціям зустрічали оваціями і квітами сотні киян. Був і другий, і третій приліт “Руслана”, якими Фонд допомоги Чорнобиля вислав в Україну 126 і 70 тонн ліків, медичного ус! таткування, комп’ютерів, три великі дру! карні… Яке це було яскраве і вагоме свід! чення того, як закордонні українці вболі! вають за долю України, яка стала на шлях відновлення своєї державності, і так щедро допомагають нам у цьому натхненому по! ступі до незалежності. Як при цьому не згадати вдячним сло! вом хоча б декого з тих українських патріо! тів, відданих справі допомоги Україні, бла! годійників, меценатів, лікарів, громад! ських діячів, професури, які долучилися до самовідданої праці Народного фонду допо! моги Україні. Із багатьма із них я зустрічав! ся, спілкувався і в США, коли завдяки про! фесору Григорію Грабовичу майже цілий 1989 рік перебував на стипендії Гарвард! ського університету, і в Україні. Це переду! сім Тарас Гунчак і його дружина Оля, Ро! ман і Зірка Воронки, Зенон і Надія Матків! ські, Мар’ян Коць, Ярослав Шепелявець, Мирослав Смороцький, Богдан Витвиць! кий, Христина Мельник, Роман Ричок, Володимир Воловодюк, Іван Олексин, Ярослав Падох, Наталка Посіва, Олек! сандр Благітка, Осип Зінкевич, Дам’ян Ге! ча, Маріяна Могилин, Уляна Дячук, Ольга Кузьмович, Ірена Чабан, Ляля Бурачин! ська, Катерина Воловодюк, Люба Клачко, Ірена Лабенська, Адріян Баранецький, Ле! ся Баранецька, Андрій Бурачинський, Дмитро Штогрин, Мирослав Лабунька, Любомир Кузьмак, Марта Андріюк, Бог! дан Певний, Ярослав Мендюк, Марія Ве! личковська, Таня Вільна, Тарас Шегидин, Володимир Баранецький, Василь Маркусь, Омелян Пріцак, Богдан Кекіш, Уляна Ма! зуркевич, Богдан Бурачинський, Роман Андрушків, Роман Ричок, Степан Процик, Роман Процик, Іван Фізер… Звісно, це да! леко не повний перелік тих ентузіастів і добродійників у США, які самовіддано, із волонтерською одержимістю, надавали безкорисливу допомогу Україні у велич! ний, доленосний час в її історії. Скільки важливих і успішних проєктів, спрямованих на допомогу в критичний час для України, здійснили українці США! Так, Фонд допомоги Україні завдяки ініці! ативі Романа Воронки та голови україн! ської лютеранської церкви пастора Яро! слава Шепелявця замовив видрук 100 ти! сяч примірників Біблії українською мовою в перекладі Івана Огієнка, а завдяки його енергійним зусиллям та авторитетному слову Ярослава Шепелявця Об’єднане Біблійне Товариство підтримало і спільне видання 2 мільйонів Біблій для України. За кошти пастора Шепелявця в Україну та! кож було відправлено 250 тисяч примірни! ків Біблії для дітей.
В садибі Жулинських. Микола Жулинський, Галина Жулинська, Ольга Гунчак, Марта Дзюба, Іван Дзюба, Елеонора Соловей-Гончарик, Василь Гончарик. Фотографує Тарас Гунчак
Слово Просвіти · PDF у Вікісховищі ↗
