Пошта “СП” · “Найфундаментальніші закони природи вдається записати за допомогою невеликої кількості математичних символів”. · с. 10сторінка оригіналу ↗
Зберегти Каховську оазу
Слово Просвіти, №30 за 2024 рік
тому брехливо волаючи про посухи і пеку! чу потребу великої води?! Ніби інших спо! собів не існує – а краще би поглянули на досвід Ізраїлю (де, за їхньою системою крапельного поливу, жодна краплина не пропадає марно, де, до речі, не буває роз! ливів, ані холодних, ані гарячих – вулиця! ми). А також на діяльність тих країн, що містяться ще південніше, – от де справжні посухи! Але “їм” – тим московським ком! недовождикам – було вигідно воднораз знищити козацький край, потопити нашу історичну “Атлантиду”, зробити її недо! ступною для вивчення. Той злочин залишився не покараним, як і всі незліченні злочини системи, що, дякувати Богові, здохла, тільки сморід іще й донині нас “дістає”. Щоправда, оті ще, про людське око, збе! рігали зовнішні ознаки пристойности: по! переджали людей про затоплення. (Втім, свою сатанинську ненаситну данину смерти вони отримали дещо згодом – у 86!му, через чорнобильську диверсію). Нині ж двоногі їхні нащадки, що поналазили звідти ж, ско! їли таке, що найжахливіші злочинці!садис! ти не вигадали б. Навіть заперечили те, про що ми, літератори, часом жартували: мов! ляв, історія повторюється як фарс. У нас же наразі – нова моторошна трагедія, спричи! нена нелюдами!пришельцями, що підступ! но підірвали Каховську ГЕС… …Минуло відтоді не так багато часу, ще біль не відболів (хоча такий біль не мине ніколи), а наша рідна земля – свята і все! могутня – вже являє істинне диво Господ! нє: відновлює свій природний стан, від! роджує живе життя на місці колишнього водосховища. Виростає там розкішний вербовий гай (дивно, що його нам не пока! зують навіть прогресивні телеканали). Ма! буть, не марно наші предки так щиро оспі! вували вербу, а фітотерапевти й нині ра! дять використовувати її цілющі властивос! ті. Ця дивовижна рослина по майже семи десятиліттях ув’язнення під водою явила таку велику – казкову! – силу, спромогу прокинутися до життя і зростати, нести
Слово Просвіти · PDF у Вікісховищі ↗
