Емблема «Просвіта»ПРОСВІТАЦИФРОВАЗнання · Люди · Майбутнє
Письменники і час · “Донбас – це Україна! Краматорськ – це Україна! Бахмут, Горлівка – це Україна”. · с. 11сторінка оригіналу ↗

Вклонилися рідній землі

Слово Просвіти, №30 за 2024 рік

Наталія ВЕСЕЛИЦЬКА, старша наукова співробітниця Ки! ївського літературно!меморіаль! ного музею Максима Рильського 25 липня в Голосіївському ма! нуарі відбулася презентація “До! відника!антології: Українські літе! ратори Краматорська” (1868–2023 рр.). Книга охоплює історичний період 155!ти років. Ця науково! дослідницька праця стала можли! вою завдяки тому, що її укладач Олег Максименко застосував блискучий симбіоз знань, вмінь та навичок різних напрямків – крає! знавчого, літературного, журна! лістського. У “Довіднику!антології”, який може бути доповнений, – близько 210 авторів, з них 150 мешканців Краматорська, що в різні часи друкувалися і наразі друкуються українською мовою. Решта (близько 60 осіб) – це ук! раїнські літератори, які протягом 155!ти років, у різний час, приїж! джали до Краматорська і висту! пали зі своїми творами перед жи! телями міста. Літературні твори Олега Мак! сименка також розміщені в цій книзі. Олег Максименко – автор багатьох прозових та поетичних збірок: “Співи степу”, “Вклоняю! ся рідній землі”, “За обрієм”, “Осінніх серпанків мотив”, “Крізь млу до світла”, “Україн! ські письменники Краматорська” (1868–2013 рр.), “З роси рясної і чистої води”, “Трошки історії” (до 155!ої річниці Краматорська), “Шидловські вогні” (книга 1, книга 2, книга 3, книга 4, книга 5, книга 6) і, нарешті – “Довідник! антологія: Українські літератори Краматорська” (1868–2023 рр.). Попередня книга “Довідник! антологія” була значно меншою за обсягом. Вийшла вона напере! додні війни, у 2013 році, у місті Слов’янську Донецької області. Народився Олег Максименко Віктор СКРИПНИК, почесний краєзнавець України Народився Іван Овчаренко 21 квітня 1925 р. у селі Бараниківка Біловодського району Луганської обл. У 1940–1941 рр. працював коректором районної газети, а коли край окупували фашисти – пішов у партизанський загін. У лютому 1943 р. після визволення Луганщини став солдатом 350!ї стрілецької дивізії. Про те, як но! вобранців прийняли в ряди чер! воногвардійців, Іван Микитович з гіркотою пригадував багато ро! ків потому. У 2003 р. він писав, що зразу після їх зарахування до одного з підрозділів надійшла ко! манда: “Цих – на передову!” Один із новоприбулих солда! тиків українською мовою заува! жив, що у них немає саперних ло! паток. І тут командир вибухнув брудною лайкою. Крізь матюччя просочувалися ще образливіші слова: “А, так це хохли. Їм лопати подавай. Продали Гітлеру Україну, тепер будете нігтями, зубами рити землю і звільняти її від фашистів”. 16 серпня 1943 р. 350!та стрі! лецька дивізія вступила в бій під Голою Долиною (Слов’янський в селищі Черкаське Слов’янсько! го району на Донеччині. “Де на! родився, там згодився!” – кажуть в народі. “Краматорськ – це Ук! раїна!” Таку назву мала програма про Олега Максименка, яка від! булася дистанційно в нашому Музеї 20 січня 2024 року. Ми разом – Олег Максимен! ко, Ірина Джуваго, Тамара Абра! менкова, Наталія Веселицька – в листопаді 2013 року двічі показа! ли відеоальманах “Золота Русь”, присвячений Київській Русі. До! рослі та діти почули в авторсько! му виконанні літературно!музич! ну відео!композицію. Є елек! тронна версія книги “Золота Русь”, яка була видана видавни! чим центром “Майстер!десант”, 2014. Зустріч відкрила директорка Київського літературно!меморі! ального музею Максима Риль! ського Вікторія Колесник. Вона наголосила на тому, що Донеччи! на – вагомий край України, який має значну культурну спадщину, імена діячів культури, які вписані в історію України золотими літе! рами навічно. Сьогодні продов! жує писатись українська історія сучасними митцями. Пані Вікто! рія запросила учасників силою слова осяяти славетні стіни Ма! нуара Максима Рильського, бо саме тут його силу завжди пова! жали та цінували. На заході виступили гості з Краматорська: Наталія Волоши! на, директорка комунального закладу “Музей історії міста Кра! маторської міської ради”, зас! лужена працівниця культури України, і Галина Школа, го! лова Краматорської міської організації спілки жінок Укра! їни, керівниця клубу любите! лів народної вишивки “Чарів! ниця” означеного музею, во! лонтерка, укладачка поетич! них збірок. Алла Малієнко, заступни! ця голови Київського відділен! ня Національної спілки жур! налістів України проанонсува! ла майбутнє вручення Олегу Максименку журналістського “Оскара” – “Незламні”. Також на заході було вруче! но дві подяки НСЖУ: Ігорю Зоцу, головному редакторові Всеукраїнської газети “Слово Просвіти”, та Наталії Весе! лицькій, старшій науковій співробітниці Київського літера! турно!меморіального музею Максима Рильського – учасни! кам вищеназваного “Довідника! антології”. Ми вдячні голові Київської організації НСЖУ Михайлу Со! році, Аллі Малієнко, Людмилі Грабовенко, членкині правління Київської організації НСЖУ, за те, що велика праця Олега Мак! сименка і тих, хто його підтри! мав, не пройшла непоміченою. Захід отримав міжнародний статус за рахунок того, що його учасники перебували не лише в Україні – Київ, Бровари, Крама! торськ, та інших містах України, куди роз’їхалися через сумні події краматорці, але й у Болгарії (Га! лина Онацька), Ірландії (Ірина Мельник, Зінаїда Дударчик), у США (Анна Рищенко, яка зараз поїхала в турне цією країною зав! дяки добрим плодам своєї твор! чості). Тамара Абраменкова, ще одна учасниця “Довідника!анто! логії”, надіслала вірш “Чорний птах”. Прозвучало авторське ви! конання в запису. До вітальні Музею Максима Рильського прибули представни! ки двічі переміщеного закладу вищої освіти – Горлівського інс! титуту іноземних мов ДВНЗ “Донбаський державний педаго! гічний університет”: Галина До! кашенко – завідувачка, профе! сорка кафедри вітчизняної та всесвітньої історії Горлівського інституту іноземних мов (м. Гор! лівка – м. Бахмут); Наталія Ко! вальська – поетеса, членкиня НСПУ, методистка вищої катего! рії Горлівського інституту інозем! них мов (м. Горлівка – м. Бах! мут); Тетяна Борозенцева – заві! дувачка, доцентка кафедри пси! хології Горлівського інституту іноземних мов (м. Краматорськ – м. Бахмут). Раді були познайоми! тись з Олександром Гречком, ша! нувальником мистецтва із Кра! маторська, який сьогодні є об! ласним центром Донеччини. На зв’язку в мережі була Юлія Шей! ман, учителька зарубіжної літера! тури із Краматорської загально! освітньої школи I!III ступенів № 5. До конференції приєдналася Алла Рущинська, заступниця ди! ректора, учителька української мови та літератури Краматор! ської загальноосвітньої школи І! ІІІ ступенів № 10. Від опорного закладу загальної середньої осві! ти імені Василя Стуса Краматор! ської міської ради на зв’язок вий! шла Аліна Дядіченко, учителька української мови та літератури. Вадим Перегуда, історик і педа! гог, привітав гостей заходу і від! значив велике значення виходу цієї книги для України, а не лише для Донеччини. Подумки зі свої! ми перекладами з нами була і Олена О’Лір, провідна наукова співробітниця музею, яка наразі у відпустці. Власні вірші в музеї читали Наталія Ковальська, Наталія Ве! селицька, Ірина Джуваго, онлайн – Галина Онацька (Болгарія), Ірина Мельник (Ірландія), при! велику краєзнавчу роботу, залучав до неї школярів. З ними здійснив чимало подорожей Україною до місць, де свого часу жили відомі письменники. Він створив літера! турну карту Донбасу, був одним з організаторів свята “Солов’їні пісні”, присвяченого Володимиру Сосюрі, організував у школі літе! ратурно!краєзнавчий музей. До! поміг створити кімнату!музей Михайла Петренка в Слов’янсь! кому педагогічному ліцеї. Доклав чимало зусиль, щоб у Святогір! ську були відкриті меморіальні дошки на честь В. Сосюри, Л. Ко! лесникової, а в Слов’янську – М. Петренка та інших відомих літе! раторів, які бували в наших краях. До речі, саме їм він присвятив книжку “Літературне Придін! ців’я. Письменники в рідному краю” (Святогірськ, 1994). Він також автор книжок “Во! лодимир Сосюра у Святогір! ську”, “Крізь далеч років”, “Муза Святих гір: Святогірськ у літера! турі та мистецтві”. Особливе місце в його літера! турних дослідженнях належало постаті Михайла Петренка. Ре! зультатами своїх пошуків він ді! лився з читачами міськрайонної Вишиванка Привези вишиванку білу – Сірих буднів моїх окрасу! І таку, щоб в нитках бриніло “Українка” і, що з Донбасу, Щоб у той візерунок теплий Було вплетене сонце східне, Вітри буйні, дощі веселі Та зажуреність ледь помітна. Хай квітує на тій сорочці Різнобарв’я безмежне степу! Кожна квіточка в нім шепоче Про любов до землі і неба… Ось такі мої забаганки! Хай волошки квітують всюди! Не купуй мені вишиванку – Я сама вишивати буду! Наталія КОВАЛЬСЬКА сутні мали змогу побачити та по! чути ролики з піснями Зінаїди Дударчик, Анни Рищенко. Наталія Ковальська познайо! мила присутніх із своїми поезія! ми. Особливий інтерес викликав вірш “Вишиванка”. Наводимо саме цей текст в публікації, бо са! ме він є ключовим для розуміння української Донеччини. Яскравий виступ Лариси Кві! точки, музикантки, викладачки музичної школи № 20 міста Киє! ва, з власними музичними твора! ми, з п’єсою для дітей, яку вона записала нотами, прикрасили на! шу зустріч. На зустрічі від краєзнавців Донеччини була присутня Голова Слов’янського осередку НСКУ Тетяна Лисак. Один з музичних творів було присвячено майбутній Перемозі, вірі в те, що вона неодмінно здій! сниться. Цей музичний твір під! тримав вірш Наталії Веселицької в перекладі Тетяни Майданович, членкині НСПУ, письменниці, перекладачки, багаторічної ре! дакторки видавництва “Крини! ця”, нині видавця. Прозвучали також вірші На! талії Веселицької українською мовою та в авторських перекла! дах Олени О’Лір і Анжеліки Анд! рієвської. Автори “Довідника!антоло! гії” запрошені музеєм для прове! дення авторських творчих вечо! рів та до участі у традиційному щорічному фестивалі “Голосіїв! ська осінь”. “Донбас – це Україна! Крама! торськ – це Україна! Бахмут, Гор! лівка – це Україна!” – наголосили учасники презентації довідника. та обласної газети “Донеччина”. У 1997 році підготував і видав книжку “Йому жити у віках. Ми! хайло Петренко”. Перероблене й доповнене видання цієї роботи було здійснене 2004 року в жур! налі “Донбас”. Внесок Івана Микитовича у літературне краєзнавство високо поцінований. За багаторічну под! вижницьку працю по збору мате! ріалів про життя і творчість пое! та, їх поширення І. М. Овчаренко в 2013 році посмертно удостоє! ний премії імені Михайла Пет! ренка. Відповідний знак і посвід! чення вручені доньці Наталії Іва! нівні Овчаренко – декану філо! логічного факультету Донбасько! го державного педуніверситету, який в 1957 р. закінчив з відзна! кою її батько. За заслуги перед містом Івану Микитовичу було присвоєне звання “Почесний громадянин Святогірська”. Через 17 років після його смерті, ми – земляки, можемо впевнено сказати: пам’ять про Івана Овчаренка жива й житиме в серцях усіх, хто його знав і буде знати, прочитавши його книжки, статті в газетах і журналах.

Слово Просвіти · PDF у Вікісховищі ↗

Емблема «Просвіта»Просвітянин