Емблема «Просвіта»ПРОСВІТАЦИФРОВАЗнання · Люди · Майбутнє
Культура без провінції “Там, де я родився, там мій рідний край”. · с. 12сторінка оригіналу ↗

Не забула Буковина свого Соловія

Слово Просвіти, №30 за 2024 рік

три його найбільші “закохАння” були різними. Юний Федькович, як зауважували сучасники, був “дуже соромливий перед жіноц! твом”. І це найбільше стосувалося його стосунків із першим кохан! ням – панночкою Емілією Маро! шані. Півтора року тішилися за! кохані чистим взаємним почут! тям. Задумувалися про одружен! ня, але… випадала розлука. Не! просто було отримати дозвіл одру! житися офіцерові австрійського цісарського війська. Попрощати! ся віч!на!віч не змогли: гоноро! вий гуцул боявся надто розчули! тися перед коханою, скромна па! нянка дотримувалась чемного по! водження (бо що скажуть люди)… Про своє кохання виповідатиме уже крізь далину розлуки поезія! ми “До неї”, “Аd Emilia” (“До Емілії”)… Називаючи кохану бо! горівною красунею, трояндовою принцесою, обіцяє вимолювати для неї щасливу долю… Другою коханою стала юна циганка Цора. Про її присутність у долі Юрія Федьковича свідчать лише його твори. Зокрема, ліро! епічна поема “Циганка”, твір “Довбуш”, де головну героїню звуть Цорою. Варто знати: героїв своїх творів письменник любив називати іменами людей знайо! мих, реальних. Та ще є поезія “Воля не бранка: панна та й ци! ганка”. Порівнюючи дівчат, ав! тор завважує, що панна перейма! ється передусім статками майбут! нього нареченого і… заздрить ци! ганці: вона може кохати вільно, кого хоче… Але і з цією коханою не склалося у Федьковича. Третє Федьковичеве закохан! ня – Юлія Дияконович, дочка священника, своячка його. Була вона милою Юрієві та ще й бажа! ною невісткою для його матері Анни. Проте, поки Федькович будував військову кар’єру, дівчи! на встигла закохатись в іншого… Тож і в цьому закохАнні не дійшло до шлюбу. Не щасливилось нашому Юрію Федьковичу з од! руженням…” Звучало Федькови! чеве слово. Його поезії – переклад молитви “Отче наш” та “Цей світ однакий був і буде” – зворушливо прочитали актори Чернівецького обласного академічного музично!драматичного театру імені Ольги Ко! билянської Маргарита Бордіян та Дмитро Муранцев. Свій трепет і любов до ювіля! ра емоційно висловив Іван Дер! да, народний артист України, в. о. голови Чернівецького облас! ного об’єднання Всеукраїнського товариства “Просвіта” імені Та! раса Шевченка. Пісенним дарун! ком прозвучали дві авторські піс! ні на слова Юрія Федьковича: “Квітки” та “Буковино!”. Тож несімо у світи Федькови! чеву мудрість, слово, виваженість і тиху молитву. Там, де я родився, там мій рідний край; Слави, щастя, долі, Боже, єму дай! Слави, щастя, долі, веселу годину, Мир во віки вічні, мир на Буковину!

Слово Просвіти · PDF у Вікісховищі ↗

Емблема «Просвіта»Просвітянин