Емблема «Просвіта»ПРОСВІТАЦИФРОВАЗнання · Люди · Майбутнє
Арт-калейдоскоп · “Своїми роботами хочемо показати велич української землі”. · с. 15сторінка оригіналу ↗

Творчий десант із Дніпра

Слово Просвіти, №30 за 2024 рік

У Муніципальній галереї Деснянського району міста Києва відбулося відкриття виставки живопису двох дніпровських художників Ігоря Зайцева та Олександра Самійленка. В експозиції представлені тридцять робіт пана Ігоря та вісімнадцять полотен пана Олександра. Едуард ОВЧАРЕНКО – До столиці у грізний час війни привезли своє південне серце і сонячні барви степу знані митці з Дніпра Ігор Зайцев та йо! го старший побратим Олександр Самійленко, – зазначив Валерій Франчук, голова експертної комі! сії Муніципальної галереї мис! тецтв Деснянського району Киє! ва, народний художник України. Хотілося б особливо відзначи! ти причетного до цього задуму ак! тивного і шанованого в мистець! ких колах дослідника і відкривача нових або забутих імен, блогера Андрія Будкевича. Його дописи відкривають для української спільноти цікавих та оригіналь! них майстрів. Шість із них уже змогли представити свою твор! чість у столиці нашої держави. Ще кілька років тому Андрій розповів мені про мистецьке життя півдня України. Також він запропонував за нагоди посприя! ти у представленні митців І. Зай! цева та О. Самійленка. Мені зда! лася цікавою його пропозиція, іна засіданні експертної комісії Муніципальної галереї мистецтв була включена в план виставко! вої діяльності на 2022 рік вистав! ка цих митців. Але все перекрес! лила агресія Росії проти України. Ми лише домовилися: щойно з’явиться така можливість, по! стараємося виконати це завдан! ня. Два роки чекання – і нарешті відкриття. У своєму привітанні Андрій Будкевич ще раз відзначив цих митців, які цілком заслужено представляють своє мистецтво в столичній галереї, яка, на його переконання, є одним із найкра! щих мистецьких осередків не ли! ше Києва, а й усієї України. Щи! ро подякував експертній комісії галереї, що колись дослухалася Оксана ЯСІНСЬКА Фото Яреми ПРОЦІВА У Музеї писанкового розпису відбулася виставка творів декора! тивно!ужиткового мистецтва, що репрезентує невелику частину творчого доробку знаної мис! тецькими традиціями родини – відомої писанкарки, вишиваль! ниці та майстрині зі створення сирних коників Ганни Линдюк, її внучки Марії Бойчук, яка не тіль! ки пише писанки, а й разом із чо! ловіком Андрієм творить гончар! ні вироби. Загалом на виставці демон! струвалося близько трьохсот тво! рів родини: писанки, написані на курячих, гусячих і страусових яй! до його думок, і цей сміли! вий задум був втілений у життя. Надзвичайно цікава екс! позиція. Але мене засмутило, що жителі Троєщини чи через сильну спеку, а більше, мабуть, через власні лінощі не прийшли приві! тати митців. Лише завдяки моїм щирим шанувальникам і друзям захід відбувся. Не можу про це ще раз не на! гадати. Бо нічого дивного в тому, що люди не знають, що й де від! бувається в районі. Я як голова експертної ради Муніципальної галереї мистецтв і як ініціатор створення цієї мистецької перли! ни вже десять років “б’юся голо! вою в бетонну бюрократичну сті! ну”. Не злим тихим словом хотів би згадати управління культури Деснянського району столиці, котре не раз обіцяло посприяти у створенні рекламно!інформацій! них щитів, аби люди бачили, що і коли буде відбуватися в галереї. Вочевидь їм не потрібна ця структура, в якій зібрано більше 100 високохудожніх мистецьких творів. Особисто я для започатку! вання фонду майбутнього музею “Троєщина” вже подарував біль! ше двадцяти своїх робіт. Якби управлінню культури ця справа була цікава, то вони б не замовчували, не ігнорували, а всіляко нам сприяли. Особисто ж ми, експертна комісія, не маємо права встановлювати такі щити. Трохи раніше (за іншої влади) один бюрократ на мій запит щодо створення галереї сказав: “Вале! рію Олександровичу, яка галерея. Троєщина – це ж спальний ра! йон”. От і спимо. Але експертна комісія Муні! ципальної галереї мистецтв роби! тиме все від неї залежне, щоб у нашій галереї виставляли свої твори відомі митці не лише Киє! ва та України, а й закордонні майстри. Не забуваємо і про пер! спективних молодих митців та всіляко їм сприяємо. А виставка двох знаних високопрофесійних митців з Дніпра свідчить: “Жодні перешкоди та зазіхання на ціліс! ність виставкового простору га! лереї нас не зупинять”. У 2015 році за Божого благос! ловення, допомоги міського го! лови Києва Віталія Кличка, під! тримки влади столиці та громад! ськості Деснянського району постала наша галерея. І я переко! наний, що рано чи пізно бути му! зею “Троєщина”! Тепер кілька слів щодо самої виставки. Пейзажі Придніпров’я, чарів! ні куточки Присамар’я, річок Дніпро, Самара, Сура, степи дніпровської сучасної землі щиро відгукуються на полотнах вже зрілих майстрів пензля. І хоча, стилістично художники різні – Олександр Самійленко поєднує імпресіонізм з елементами “укра! їнського бароко”, дещо фовіс! тично, часто елементи компози! ції написані “умовно”, але сприймаються глядачем “безу! мовно”. Що його хвилює, чому присвятив десятки років твор! чості? Оспівуванню рідної землі, історичним віхам, глибокому зв’язку поколінь, красі України. Олександр є представником широко відомої у м. Дніпрі та, можливо, маловідомої в Києві живописної групи художників “Огрінської школи”, до якої сво! го часу входили цікаві та відомі майстри пензля: Володимир Па! дун, Валерій Гречаний та Євген Деркач. Незабаром український жи! вопис у виконанні Олександра буде представлений на персо! нальній виставці у Швейцарії. Роботи Ігоря Зайцева імпресі!

Слово Просвіти · PDF у Вікісховищі ↗

Емблема «Просвіта»Просвітянин