Емблема «Просвіта»ПРОСВІТАЦИФРОВАЗнання · Люди · Майбутнє
Незабутні · “І жоден інший текст не наближає цю людину до нас настільки, як це роблять спогади”. · с. 7сторінка оригіналу ↗

“Ярослава”: світло у слові До 50)річчя від дня народження Ярослави Мельничук

Слово Просвіти, №31–32 за 2025 рік

Ольга МЕЛЕНЧУК, членкиня правління Чернівецького обласного об’єднання ВУТ “Просвіта” ім. Т. Шевченка, кандидатка філологічних наук Вона покинула цей світ у віці Тараса Шевченка, Бориса Грінченка, Василя Стуса – тоді, коли життя колоситься своїми щедрими ужинками, а ще багато про що мріється, визріває у планах, чому так і не судилося здійснитися у вихорі непідвладної смерті. Яскраву, неповторну, талановиту Ярославу Богданівну Мельничук (25.07.1975 – 22.12.2022) – кандидатку філологічних наук, членкиню НСЖУ (2014) і НСПУ (2015), пам’ятає кожен, хто був дотичний до її непересічної особистості. 25 липня 2025 року Ярославі Богданівні виповнилося б п’ятдесят. Про віддану літературознавству, до глибини душі закохану в художнє слово філологиню, нагадуватиме теперішнім і майбутнім поколінням книжка спогадів, вибраних статей і бібліографії її праць під символічною назвою “Ярослава”. Видання упорядковане докторами філологічних наук, професорами кафедри української літератури філологічного факультету Лідією Ковалець і Богданом Мельничуком, а також завідувачкою науково-методичного відділу Наукової бібліотеки ЧНУ імені Юрія Федьковича Тетяною Мурашевич. Від початку виходу книги, у квітні 2025 року, відбулася серія презентацій цього добротно підготовленого видання, зокрема спершу в читальному залі Наукової бібліотеки, у звичному для Ярослави Мельничук середовищі, де працювала колись її матір Наталія Миколаївна Мельничук та де зароджувалися ідеї для її авторських книжок, – “На вечірньому прузі: Ольга Кобилянська в останній період творчості (від 1914 р.)” (2006), “20 есеїв про Ольгу Кобилянську та її поціновувачів” (2014), упорядкованих видань “Огрівай, сонце…” (2011), роману О. Кобилянської “Апостол черні” (2012) тощо. А відтак ще одним знаковим місцем у житті Ярослави Мельничук був Чернівецький літературно-меморіальний музей Ольги Кобилянської. Саме тут дослідниця відкривала для себе незвідані світи творчого феномену письменниці, надихалася неповторною аурою будинку, в якому останні тринадцять років проживала та творила свої літературні шедеври Ольга Кобилянська. Тож символічно в оселі видатної української письменниці звучало поминальне слово і про авторку кобилянськознавчих студій. Про Ярославу Мельничук пам’ятають у рідній школі – колишній 23-й м. Чернівці, а нині Чернівецькому ліцеї №5 “Оріяна” Чернівецької міської ради. Цей навчальний заклад має давні традиції, серед його випускників – чимало знаних в Україні та світі постатей. Зокрема, це оперні співаки Орест і Денис Руснаки, Андрій Шкурган, Марта Костюк, письменники Дмитро Загул, Пауль Целан, Орест Масикевич, лавреатка Шевченківської премії Ірина Вільде, історик Мирон Кордуба та ін. Неперервність традицій, що відлунює голосами пам’яті, тепер на одній із книжкових полиць шкільної бібліотеки почесне місце займає книга – “літературний пам’ятник Ярославі” (Л. Ковалець). До останнього подиху Ярослава Мельничук була віддана філологічному факультету Чернівецького національного університету імені Юрія Федьковича, де вона зростала як викладачка і науковиця, запалювала любов до філології та передавала свої знання буковинському студентству. Видання книги стало приводом для зібрання, щоб ушанувати пам’ять глибокої і обдарованої особистості яскравими спогадами – у 66-й студентській аудиторії, що носить ім’я літературознавця, професора Василя Лесина. За словами упорядниці Лідії Ковалець, назва книги була обрана невипадково. Бо ім’я, яке носила Ярослава Богданівна, – яскраве і змістовне. Крім того, зразками послужили книги про відомих українських вчених Соломію Павличко – “Соломія” та Мирославу Хороб – “Мирослава”, це й зорієнтувало упорядників у виборі саме такої назви – “Ярослава”. За змістовим наповненням у книжці виокремлюється корпус спогадів про Ярославу Мельничук, авторами яких є 32 осіб від найповажнішого віку – батька Богдана Мельничука і наймолодшого – дев’ятнадцятирічного племінника Юрія Євстаф’євича. Душевними спогадами про сестру, подругу, колегу діляться буковинці, галичани, з с. Олешкова Івано-Франківської області та ізза кордону. На одній із презентацій Лідія Михайлівна підкреслила: “Як на мене, це дуже важливий сегмент у цій книжці, який допомагає наблизитись до цієї непростої, складної, багатогранної, багато в чому трагічної людської історії, відчути Ярославу Богданівну живою. І жоден інший, напевно, текст, крім суто авторських текстів Ярослави Богданівни, не наближає цю людину до нас настільки, як це роблять спогади”. Також у книзі презентовано декілька поетичних присвят Ярославі Мельничук, починаючи від дитинячого віку авторства батька Богдана Івановича, до вже віршів, написаних в пам’ять про неї – твори Марії Стрипчук-Палійчук, Василя Васкана, Сергія Паращука, Василя Джурана. Найбільше місця у книзі відведено працям Ярослави Мельничук, які були розпорошені по різних українських та закордонних виданнях, але зібрані й представлені у щойно виданій книзі. А це ґрунтовні публікації про О. Кобилянську, Ю. Федьковича, Є. Ярошинську, В. Сімовича, С. Смаль-Стоцького, про сучасний літературний процес, що дають можливість пізнати її творчу індивідуальність та філологічне мислення. Окремо постає у книзі бібліографічний покажчик, в якому налічується 150 позицій публікацій Ярослави Богданівни, – саме стільки вона встигла написати за таке коротке й подекуди вистраждане життя. Та багато цікавого розповідають про Ярославу Мельничук добірка світлин, які фіксують пам’ятні і трепетні миттєвості долі й засвідчують її велику любов до цього світу. Причетні до видання книги – а це батько літературознавець і поет Богдан Мельничук, котрий був ідейним натхненником цього

Слово Просвіти · PDF у Вікісховищі ↗

Емблема «Просвіта»Просвітянин