Емблема «Просвіта»ПРОСВІТАЦИФРОВАЗнання · Люди · Майбутнє
Витоки · “В українській книжній поезії народна пісня зразу лягла в основу, як пишний оригінал”. · с. 10сторінка оригіналу ↗

Ґенеза української мови на тлі формування української літератури та мистецтв

Слово Просвіти, №31–32 за 2025 рік

Дмитро КОЛЯДЕНКО, президентський стипендіат 2025 року, лавреат Міжнародної німецько-української премії імені Олеся Гончара Щойно видано книжку Тараса Голоти та Юрія Мосенкіса “Походження української мови в інформаційній безпеці сучасної України”, що становить науковий, навчальний та суспільний інтерес. Як людина, так і суспільство та його культура є цілісними. Не випадково археологи, знайшовши трипільський (або скіфський, києворуський) посуд, розраховують знайти трипільську (скіфську, києворуську) зброю, будівлі, культові предмети тощо. На кожному етапі культурного розвитку України (ми назвали найяскравіші) культура була цілісною – як цілісною, системною єй, зокрема, мова, елементи та риси якої тісно взаємопов’язані. Так само системним є й фольклор, багато в чому подібний (як визначають дослідники, “ізоморфний”) до мови – мова і фольклор репрезентують духовну (насамперед словесну) традицію. Мова невіддільна від усних та писемних текстів, створених і створюваних нею. Це відомо на прикладі поем Гомера: його тексти, що правили за літературний, освітній та загальнокультурний канон, істотно впливали на дальший розвиток грецької мови – не тільки епічної, а й загальнолітературної. У пізніший період еталоном української літературної мови (за винятком ролі церковнослов’янізмів) стала поетична мова Тараса Шевченка – норми мови формувалися невідривно від літературних зразків. Не випадково Іван Котляревський визнаний зачинателем, а Тарас Шевченко основоположником водночас нової української літератури і нової української мови, що виступали і виступають нероздільно. Іншою була ситуація в минулому – як у давньоукраїнський (києворуський), так і в староукраїнський (козацько-гетьманський) періоди – різні жанри текстів створювали різними мовами. Найскладнішою проблемою (і об’єктом московитських політичних маніпуляцій) є мовознавча характеристика і суспільний статус світської літературної мови Київської Русі. Найтрагічнішою маніпуляцією стало викрадення Московією історичної назви української держави Русь (запровадження візантійської назви України Х століття – Росія – до Московщини за Пєтра Пєрвава) та вживання терміна дрєвнєрусскій або й просто русскій до давньоукраїнської спадщини епохи Київської Русі – мови, літератури, різних видів мистецтва. Сучасні дослідження показують, що українська літературна поезія і українська літературна драма виникли не в кінці XVI, як досі вважали, а, відповідно, у Х та ХІІ століттях (поетичний епос у літописах і “Слово про Ігорів похід” як музична драма – в останньому випадку революційними стали концепція “Слова” як драми Віри Сулими та відкриття драматичної ремарки посередині “Слова” Юрієм Мосенкісом). Підкреслимо, що йдеться не про народну пісню (обрядову, епічну, ліричну) і народну драму (зокрема, весільну), що своїм корінням сягають докиєворуського язичництва й навіть праслов’янського періоду, а саме про літературні жанри. Питання давнини аж ніяк не є забутим минулим – це культурні, духовні основи українства, які намагається з середини ХІІ століття (від самого заснування маскви) загарбати північно-східний “сусід”. Через те наукова і суспільна інтерпретація давньоукраїнської (києворуської) спадщини – стратегічне питання інформаційної безпеки сучасної України, запорука духовно-культурної перемоги. Нині початки української мови, як і словесного та інших видів мистецтва, постають в іншому світлі – завдяки як позбавленню від московитських фальсифікацій, так і новим науковим відкриттям, що мають істотне суспільне значення. Новим є розгляд аспектів давньої української культури під кутом сучасної інформаційної безпеки в умовах повномасштабної агресії. Цінним є також сучасне популярне узагальнення позицій мовознавців щодо ґенези української мови – від Михайла Максимовича до Міхаеля Мозера. Книга становить цінність як водночас науково-освітнє і суспільно-політичне явище сучасної української гуманітаристики, що мусить нині, як і завжди, бути сильною, бойовою, переможною. Адже мова, як слушно підкреслює Тарас Голота своєю дисертацією, монографією та статтями, – чільний чинник інформаційної безпеки сучасної України.

Слово Просвіти · PDF у Вікісховищі ↗

Емблема «Просвіта»Просвітянин