Емблема «Просвіта»ПРОСВІТАЦИФРОВАЗнання · Люди · Майбутнє
Пошта “СП” · “Саме в тиші найгучніше лунають імена тих, хто загинув за Україну”. · с. 11сторінка оригіналу ↗

Книжка про життя між “до” і “після”

Слово Просвіти, №31–32 за 2025 рік

Євген БУКЕТ Вторгнення росії в Україну розділило життя українців на “до” і “після”. Хоча для багатьох “до” було ще до 20 лютого 2014 року, коли держава-агресор почала анексію Автономної Республіки Крим... Для когось “до” і “після” означає одну лише дату – 24 лютого 2022-го, після якої життя перевернулося з ніг на голову. У видавництві “Час Змін Інформ”, яке очолює голова Білоцерківської “Просвіти” Костянтин Климчук, побачила світ книга Тетяни Череп-Пероганич і Юрія Пероганича “Дорога в нікуди… і назад”. Це книжка про героїчних людей, для яких “після” настане тільки після української Перемоги. Для яких від 2014 чи від 2022 року триває життя “під час” війни, триває щоденна боротьба зі знахабнілим цинічним агресором, який через свою ненависть втратив людську подобу. Для одних Героїв воювати означає взяти до рук зброю і знищувати ворога, для інших – бути надійним тилом, не дати ані воїнам, ані країні впасти під натиском зловісної орди. “Дорога в нікуди… і назад” – не просто книжка. Це сповідь родини Пероганичів, написана в Україні під час війни, безсонними ночами і в перервах між повітряними тривогами. Цей шлях пройшли мільйони лицарів-українців і українок-берегинь, які, попри постійну небезпеку, не залишають батьківщину. На їхніх плечах тримається наш фронт і тил уже понад три роки широкомасштабної війни. Тетяна Череп-Пероганич – відома письменниця, журналістка, перекладачка, громадська діячка, членкиня трьох національних творчих спілок (письменників, краєзнавців і журналістів), авторка 15 книжок, лавреатка багатьох премій. Її докладну біографію можна прочитати у Вікіпедії – вільній інтернет-енциклопедії, одним із провідних творців якої є Тетянин чоловік і співавтор книжки – Юрій Пероганич. Ми дружимо сім’ями вже понад 15 років. Наші молодші сини – Богдан Пероганич і Дем’ян Букет – однолітки, товаришують з пелюшок. Юрій на своєму автомобілі забирав нас із дружиною Вікторією та маленьким Дем’яном з пологового будинку. На тому самому автомобілі, яким у лютому 2022-го рятував свою родину від війни… У нас із Вікторією та дітьми також була своя “дорога в нікуди”, потім 2,5 місяці життя на Київщині, за 12 кілометрів від зони бойових дій… А потім ми також повернулися до столиці, бо точно знали, що маємо робити далі, в який спосіб наближати Перемогу. Перші друзі, з ким зустрілися по поверненні, – наші Пероганичі. Віка рішуче підтримала ідею Тані робити енергетичні батончики. І перший заміс вони робили разом у 88-й день широкої війни, в неділю, 22 травня 2022 року.

Слово Просвіти · PDF у Вікісховищі ↗

Емблема «Просвіта»Просвітянин