16 Презентація · “Коли люди працюють з якимось сенсами, то народжуються книжки”. · с. 16сторінка оригіналу ↗
“Живіть, усі близькі й далекі друзі…”
Слово Просвіти, №31–32 за 2025 рік
Галина ДАЦЮК, журналістка
Прочитала в декількох дописах, що на презентацію книжки Тендітної Сили – Тетяни Яровициної “Я Є” приїхали люди з Жовкви і Кременця. Це про мене. Спочатку з Кременця до Києва, затим з Києва до Жовкви, тоді зі Львова потягом знову до Ки-
Щаслива авторка Тетяна Яровицина єва. Проте все встиглося, бо дуже хотіла потрапити на зустріч з книжкою і авторкою. Коли Тетянка сказала, що видавати книжки варто навіть ради таких зустрічей, то це щира правда. По дорозі в бібліотеку накрила перша емоційна хвиля, коли оголосили вулицю імені Василя Овсієнка. Бо свого часу з Тетяною мене познайомив якраз літописець правозахисного руху Василь Овсієнко, коли відзначали 75-ліття поета Юрія Литвина, побратима Василя Стуса. Це було давно, Тетянка ще не працювала бібліотекаркою, мала технічний фах. Проте в її житті вже відбувалися тектонічні зміни. Вона дошукувалася правди, багато читала, ще більше відкривала. Загалом її життя – це пошуки себе і величезна праця над собою. Щоб зрештою стати тією, ким мала бути, – поетесою і українкою. Подолала виклики, трансформувала жалі і нарікання у стійкий ресурс внутрішньої сили і от тепер своїм прикладом надихає інших. Виїхавши з донечкою на початку війни за кордон, через деякий час повернулася в Київ. Ще будучи в Бельгії, задумала книжку про пережите, щоб сказати собі і людям, що вона є! І ми це побачили, тепло обійнявшись. У той недільний ранок в Центральній бібліотеці Солом’янки імені Григорія Сковороди ми десятки разів повторили за Тетяною: “Я Є!”. Кожен і кожна відчули власну причетність до книжки, яка торкнулася наших сердець. Її сторінки розгорнулися проєкцією на наші переживання війни, досвіди, страхи і радості. Чудова книжка чудової Тендітної Сили! Тетянка сказала, що у неї тут робоче місце і звичка приводити у бібліотеку хороших людей. Ми прийшли до найкращої з хороших! Прийшли, щоб плекати разом спадок. Підтримати одне одного, бо маємо це робити, де б не були. Прийшли, щоб знайти щось споріднене в тому світі, де черпає силу поетка Тетяна Яровицина. І з’ясувалося, що найспорідненіший світ – власне Авторка з силою триматися і мудрістю обертати гойдалки почуттів на стабіліза-
Співачка і поетка Таїсія Загоруйко ційні пункти. Тут було гаряче, як під сонцем рідної Ольвії, не від того, що забиті наглухо пошкоджені від ворожих нападів вікна. Тут гаряче від огрому радості, яка прибувала, як у цямринах вода. Ти її набираєш, а вона з пульсуючого джерела знову заповнює криничні круги. Тут відчуваєш безпеку, навіть знаючи, що це один з найвразливіших районів Києва. Тут лунали щирі слова і правдиві голоси. І один – особливий – голос Таїсії Загоруйко, Тетянчиної донечки, яка навчається нині у Католицькому університеті, пише вірші, знає п’ять мов, живе тимчасово у Бельгії і приїхала накоротко в Україну, за якою насправді сумує. Її ніжний голос усміхався юністю. Навіть коли співала під гітару пісню Костя Москальця “Вона”. А ще ж була птаха білокрила Юрія Рибчинського, що сідала на тополю з коханням до болю. І “Не моя” Василя Симоненка... А тоді бездоганно забриніла французькою, яку почала вчити заради цієї пісні, – про маленькі дрібнички, що приносять радість. Тая народжена в часи Помаранчевої революції. Молодь, що не зі страху. Сказала, що рада бути на презентації маминої книжки. Блискуче прочитали разом диптих. Вірш “Повертатись додому” написала Таїсія. Він про рідне Місто і Свободу. Дякую, дорога Таю. Щасливої тобі долі і власних книжок. Ти – талант. Тетянка сказала, що коли ми зіткані з болю, дуже важливо відчувати, що Я Є. Ніхто не знає, що переживають люди поруч з нами, тому важливо вміти чути. “У мені проглядає українська впертість”. Побувши з тривожним розладом, “я судомно намагалася пошукати ресурси. Ми працюємо над меморіалізацією власного досвіду. Важливо зафіксувати, що ми відчували під час війни”. Сказала, щоб розраховували свої сили і не надривалися, а акумулювали власну батарейку для чогось корисного. Коли люди працюють з якимось сенсами, то народжуються книжки. Авторка подякувала всім своїм вірним друзям, які підтримали ідею видати “Я Є”, – видавництву “Майстер Книг”, художниці і фотографині і одержала запевнення, що вони готові видавати її нові проєкти. ...Білочка на обкладинці – Тетянина ідея. “Ви подивіться, за яку тоненьку гілочку вона тримається!”. Тримати рівновагу за найменших можливостей – умова нашого буття сьогодні і завжди. Болить аж до крику моє українське ядро... Розкрити пелюстки душі... Люди ми тільки тоді, коли сильно любимо… “На три життя вперед...” – присвята Максиму Петренку… І ще безліч сенсів акумульовано у цій книжці, яка працює, як могутній павербанк. І притягує сердечними і нелукавими сторінками. Добрі слова про творчу колегу і подругу сказали Ігор Якубовський, який виконав до того ж три пісні на слова Тетяни, В’ячеслав Купрієнко, Ольга
На презентації книжки Тендітної Сили “Я Є”
Ходацька, Олена О’Лір, Інна Ковальчук, Тетяна Кондратенко. Знакова гостя презентації Галина Гілярівна Яблонська зворушила до глибини. “Як я могла не прийти!”. Легендарній Артистці 97, проте каже, що сидіти вдома не може. Привітала Тетянку і подякувала за спільні творчі дороги в потужному проєкті “Шевченко єднає народи!”. І я дякую, Тетянко, за зустрічі у прямому ефірі на Радіо Культура. Дякую, що була гостею передачі “Моя історія” і стала героїнею книжки “Одна з нас” (ВД “Букрек”, 2020). Дякую за шляхетність і непохитність. З радістю придбала книжку “Я Є” з білочкою на обкладинці. Білка – моя улюблена рудохвістка з дитинства. Завдяки їй виростають могутні дуби, де їх ніхто не садить. Бо сховає часом жолудь у м’якому місці, а тоді забуде, а зерня сходить деревом. Дорога і дивовижна Тетянко, дякую вашій Білочці, бо вона посіяла у наших серцях могутню силу, що сходить любов’ю. Обіймаю! Живіть, усі близькі й далекі друзі. І нехай світять зелені вогники у “домівках” ваших месенджерів.
Слово Просвіти · PDF у Вікісховищі ↗
