З блокнота письменника · “Колектив твердо стояв на своїх позиціях у найтяжчі для нас часи. Усім, з ким працював поруч, я глибоко вдячний донині”. · с. 10сторінка оригіналу ↗
Олена БОНДАРЕНКО “Інша” газета (Розмова із Сергієм Штаньком)
Слово Просвіти, №32 за 2021 рік
Пожовклий аркуш невідь як опинився серед інших паперів. Один. “Молодогвардієць”, 1 жовтня 1991 року, число 116. Перша і друга шпальти. Решта – підшивки, світлини, книги – залишилася там. У рідному місті, яке загарбав ворог. На цьому окрайчикові газети – суціль патріотичні дописи. “Спільна заява обласних організацій Народного Руху, Української Республіканської партії та Партії демократичного відродження України. “Вважаємо, що будь
які спроби посіяти національну ворожнечу в Донбасі, нацькувати одне на одного українців та представників інших національностей на ґрунті взаємної нетерпимості, використання з цією антигуманною метою питань мови і культури – є грубою провокацією, скерованою на руйнування єдності України…” Тут-таки – заява депутатів Сіверськодонецької міськради (26 осіб): “Вважаємо, що сама постановка питання про створення автономії Донбасу… є провокацією, скерованою на “розчленування” єдиної й неподільної республіки для збереження в окремих її регіонах більшовицько
тоталітарних режимів. Наслідки втілення цієї ідеї будуть трагічними й непередбачуваними… Звертаємося до Верховної Ради України: негайно ухвалити закон, який би кваліфікував дії, скеровані на порушення територіальної цілісності України, як антинародні й злочинні…” Статті Лариси Заливної “Вийшли з окопів – виходять з підпілля” (під рубрикою “Обережно, КПРС!”) та Юрія Козовського “Не забудемо?”… І це лише на одненькому аркуші… А ще ж були публікації Ю. М. Козовського про справжню історію “Молодої гвардії” (в нашому краї – просто вибух бомби!). І “Бути – народом!” Івана Низового. І “На Січ. В Україну. До нас” та “Чи треба нам тієї України?” авторства вашої скромної візаві. Й десятки, якщо не сотні – проукраїнських і просто – українських публікацій… Ця газета, без перебільшення, формувала національні й демократичні погляди на теренах Луганщини. Цілеспрямовано й послідовно. Нині говоримо з тодішнім головним редактором “Молодогвардійця” Сергієм Штаньком. – Пане Сергію, як Ви прийшли в журна$ лістику? – Буденно, я б сказав. Принаймні, омріяною з дитинства професією це не було. За освітою я не журналіст: у 1980 році закінчив філологічний факультет Луганського педагогічного інституту імені Тараса Шевченка. Після отримання диплому кілька тижнів встиг попрацювати в одному з гірничих профтехучилищ. Потім — служба в армії. Повернувся додому, влітку 1982 року вирішив спробувати писати до газети. До обласної “молодіжки” взяли стажером, а невдовзі прийняли в штат репортером. У “Молодогвардійці” працював десять років: кореспондент, завідуючий відділом, заступник редактора, редактор... – А після “Молодогвардійця”? – Був у Луганську власним кореспон-
Слово Просвіти · PDF у Вікісховищі ↗
