Емблема «Просвіта»ПРОСВІТАЦИФРОВАЗнання · Люди · Майбутнє
“Прогрес людської історії залежить від взаємодії · соціальних складових суспільства”. Філософська світлиця · с. 12сторінка оригіналу ↗

“Основа релігійної свідомості людського

Слово Просвіти, №32 за 2021 рік

роду знаходиться в серці людини: релігія не є чимось стороннім для духовної природи, вона утверджується на природному ґрунті. Справедливо, що одкровення повідомляє людині істини, недоступні для її розуму, проте також справедливо, що людина не є тварина, котру лише Бог навчає; сама душа носить у собі зародки і схильності до цього надзвичайного научення. Те, що між іншим, цих зародків і схильностей ми не можемо віднайти у сфері уявлень і понять, те, що вони відкриваються нам як щось таке, що не піддається опису і визначенню, як справжнє почуття безконечного тільки в серці, – це можна допустити уже без усякого доведення”7. ципи християнського провіденціалізму4, християнськослов’янського месіанства та ідеологію християнської демократії. Менша частина – радикально налаштовані представники братства, серед яких були Т. Шевченко, М. Гулак, І. Посяда, О. Навроцький, – презентувала революційно-демократичне крило братства, симпатизувала ідеям матеріалізму, антиклерикалізму, у своєму баченні історичного процесу виходила з визнання вирішальної ролі народних мас, необхідності революції та знищення експлуатації людини людиною, запровадження загальної освіти тощо. Попри різновекторність філософських та соціокультурних стратегій і тактик розвитку України, запропонованих учасниками братства, було викристалізоване спільне завдання реформування самодержавства, ліквідації кріпосного права, об’єднання всіх слов’янських народів в єдиний федеративно-парламентський союз, федералізації московитської імперії на користь слов’янського патріотизму, християнського месіанізму слов’янства, який мав стати зразком політичної діяльності для інших поневолених народів Російської імперії, надання кожному народу і нації гарантованої автономії тощо. Ідеологія радикально налаштованих учасників братства обґрунтовувалась і поширювалася насамперед представниками промосковських філософських учень і зазвичай була сумішшю вульгарно-матеріалістичних і вульгарно-соціологічних концепцій, не зрідка нігілістичних, з тенденцією пояснення більшості соціальнополітичних процесів тільки як наслідку біолого-фізіологічних явищ і процесів. У певній опозиції до української філософії романтизму, а відповідно до реформаторськи налаштованого крила Кирило-Мефодіївського братства перебували окремі просвітницькі течії, презентовані в українській філософії позицією М. Драгоманова, який спершу був симпатиком реформаційного романтизму, а згодом став активним прихильником філософії безапеляційного позитивізму і раціоналізму, прикладом негативного ставлення до релігії, носієм ідеології лібералізму, пропагандистом космополітизму тощо. На думку історика філософії Д. Чижевського, подібні вияви українського антиромантизму стали свідченням глибокої кризи української філософії загалом. Прагнення подолати кризу української філософії, відновити поступ українського філософського романтизму як

Слово Просвіти · PDF у Вікісховищі ↗

Емблема «Просвіта»Просвітянин