Емблема «Просвіта»ПРОСВІТАЦИФРОВАЗнання · Люди · Майбутнє
Кінозал · “Маємо надію на те, що наші думки, наша творчість, воля і віра хоч трохи зроблять людей кращими”. · с. 15сторінка оригіналу ↗

Пластичний світ кіно Майї Симашкевич

Слово Просвіти, №32 за 2021 рік

У Музеї театрального, музичного та кіномистецтва України відкрито ювілейну ретроспективну виставку “Пластичний кіносвіт Майї Симашкевич”, що демонструє найповнішу на сьогодні кінографічну колекцію в Україні унікальних архівних матеріалів: ескізи, рукописи, креслення, фото, пов’язані з історією українського кіномистецтва 1929- 1941 років, частково з історією творчої діяльності МО “Березіль” Леся Курбаса періоду 1923–1928 років та історією музично-драматичного театру імені Івана Франка у місті Станіславі (тепер Івано-Франківськ) у перші роки по завершенню Другої світової війни. Галина Процев’ят проводить кураторську екскурсію чатися у майстерні Вадима Меллера, який був носієм модернового експресіонізму. На виставці представлено диплом Мюнхенської образотворчої академії мистецтв (1909–1910) В. Меллера. В. Меллер був головним художником-поставником у МО “Березіль”, куди залучав на практику своїх студентів, про що розповідається у представлених на виставці рукописах М. Симашкевич. При “Березолі” була створена макетна майстерня на чолі з В. Меллером, де М. Симашкевич, В. Шкляєв та інші, окрім створення декорацій до всіх постановок В. Меллера, отримували індивідуальні художні завдання, зокрема, створення ескізів костюмів, афіші. На виставці представлені тогочасні роботи Майї Симашкевич. У 1926 році “Березіль” переїздить до Харкова, перетвореного на столицю Радянської України. Тут М. Симашкевич продовжує розпочату в Києві співпрацю з режисером-новатором Ф. Лопатинським. 1928 року вони здійснюють постановку історичного фільму “Сава Чалий” за Іваном Карпенком-Карим. Представлені на виставці два ескізи до “Сави Чалого” виконані в модерно-експресивній манері, стилістично близькі до ескізів знятої пізніше “Коліївщини” (1933) І. Кавалерідзе. За спогадами Майї Миколаївни, після прем’єри “Сави Чалого” вони поїхали працювати на Одеську кінофабрику. За словами Ф. Лопатинського, “творити українське кіно”. Тут зняли дві стрічки: фільм “Суддя Рейтанеску” (1929), в основу лібрето фільму покладено деякі біографічні епізоди з життя режисера Ф. Лопатинського, та історико-біографічну картину “Кармелюк” (1931) з С. Шагайдою у ролі Устима Кармелюка та З. Пігулович у ролі Олени. (На жаль, матеріали про створення цих стрічок у музеї не збереглися, але на виставці доступний перегляд фільму про героя Устима Кармелюка). У 1932 році Іван Кавалерідзе запрошує Майю Симашкевич для створення історичної кіноепопеї “Коліївщина”. Разом з режисером і оператором М. Топчієм вона створює пластичний світ Шевченкових “Гайдамаків”. Картина вражає новими формами виразності й екранної образності. У страшні часи Голодомору митці допомагали своєму народові зберегти історичну пам’ять. Після виходу на екран “Коліївщини” Іван Кавалерідзе залучає художницю до постановки першої звукової кіно-опери “Наталка Полтавка” (1936) І. Котляревського. Цей фільм з’явився на екранах у розпал сталінського терору і української денаціоналізації. У 1938 році режисер Георгій Тасин знімає фільм “Кармелюк” за В. Суходольським. Він відверто використовує деякі режисерські рішення Ф. Лопатинського із забороненого “Кармелюка” (1931). Фільм оформлювали художниця-постановниця Майя Симашкевич разом із художником-консультантом стрічки Василем Кричевським. Дуже цінними для історії українського кіно є збережені і передані МТМК України ескізи костюмів до фільму

Слово Просвіти · PDF у Вікісховищі ↗

Емблема «Просвіта»Просвітянин