Емблема «Просвіта»ПРОСВІТАЦИФРОВАЗнання · Люди · Майбутнє
Подія року · “У Києві має з’явитися бульвар імені видатного · українського балетмейстера Павла Вірського”. 16 · с. 16сторінка оригіналу ↗

У полоні музи Терпсіхори З нагоди 20-ліття Академії танцю ім. С. Лифаря

Слово Просвіти, №32 за 2021 рік

Нещодавно Київська муніципальна акаде­ Володимир КОРНІЙЧУК, заслужений журналіст України Оскільки звітний трьохчастинний концерт розпочався постановкою видатного українського балетмейстера Павла Вірського “Моряки” (муз. Я. Лапінського), то й мені хотілося б в оглядовому екзерсисі звернути увагу насамперед на роботи студентів спеціалізації “народна хореографія” (педагог – заслужений артист України Олександр Нестеров). За останнє десятиліття цей талановитий викладач виокремився у вельми помітну творчу особистість як педагог зі своїм специфічним хореографічно-концептуальним баченням і характерним стилем подачі нових концертно-постановчих робіт, котрі чітко проглядаються на тлі творчості його колег по Академії танцю, зокрема, таких майстрівпедагогів спеціалізації “народна хореографія”, як заслужений артист України Вадим Сабодаш, заслужений працівник культури України Лариса Гелун й викладачі Наталія Головко і Юлія Бобровник. Безпосереднім доказом мовленому слугують такі його роботи, як “Монгольська статуетка” С. Гальперіна (хореографія І. Моїсеєва) у виконанні студентки ІV курсу спеціалізації “народна хореографія” Світлани Менчури, яка продемонструвала глядачеві дивовижну і філігранно відшліфовану до тонкощів пластику. Або ж його нова постановочна робота “Пасодоблю” (хореографія О. Крапівіна), чи танцю аргентинських пастухів “Гаучо” (хореографія І. Моїсеєва), де прискіпливого столичного глядача вражають не тільки контрастні народні костюми й запальна ритміка, ай чарівні гірські краєвиди, що нагадують нам Карпати. І все це захопливе дійство супроводжується численними вигуками: “Браво!”. Такі ж професійні параметри підтверджує і його наступна постановка аргентинського танцю “Маламбо” (у тій же хореографії на народну музику в обробці А. Гуся), яка з перших же акордів полонить глядача екзотичною ритмікою, темпераментною подачею цієї композиції і блискучим технічним виконанням, де кожне окреме соло віртуозно демонструє вишукану техніку і яскравий сценічний артистизм. Подібну зливу овацій викликав і танець “Закоханий солдат” Е. Канніо (хореографія М. Бежара), де соло мав студент-четвертокурсник Віталій Герасименко, що “прибрав” своїм виконанням усі жанрові ознаки фарсового жарту. Та найбільшу педагогічну заслугу О. Нестерова слід адресувати його шедевральній постановці “6 танців” В.-А. Моцарта (хореографія І. Кілліана), яка наскрізь пройнята іскристою ексцентрикою та промовистою пантомімою, котрі вельми вражають глядача своєю експресивною пластикою, ритмікою і блискучою технікою виконання. І все це – зауважте! – вирішено у яскравій жартівливо-пародійній формі, яку диктує як вибагливо-екзальтована музика геніального австрійця Вольфганга-Амадея Моцарта, так і саме виконання танців студентами ІV курсу спеціалізації “народна хореографія”. Адже в цій композиції “присутні” і жарт, і клоунада, й ексцентрика, і пародія, і багатомовна пантоміма: увесь цей універсально-жанровий конгломерат і допомагає талановитим виконавцям всебічно відтворити як моцартівську епоху, так і присутній у ній театр “комедії масок” (дель арте). Окремо хотів би наголосити на тому, що упродовж всього свого п’ятдесятилітного “перебування” як фахового хореографа, у царині музи Терпсіхори я подібної довершеної композиції давно не бачив: у цьому і полягає велика заслуга педагога Олександра Нестерова як оригінального і нестереотипно мислячого хореографа. Цю ж плеяду витівково-характерних танців продовжила і заслужений працівник культури України Лариса Гелун, котра у своєму новому жартівливому українському танці “Чумандриха” постала перед нами як талановитий балетмейстер і як “автор-пошуківець” народної музики до цієї ж композиції, що вельми прикрасило комедійний танець, котрий в свою чергу викликав у глядачів зливу овацій, як і її дівочий запальний танок “Карічка”. І кілька слів про фінал незабутнього гала-концерту, який варто розпочати з його ж “прелюдії”. Перед показом завершальної хореографічної картини “Червона калина” П. Вірського на музику І. Іващенка в інтерпретації студентів І–ІV курсів спеціалізації “народна хореографія” роботи викладача Наталії Головко, диктор оголосив наступне: незабаром у Києві має з’явитися бульвар імені видатного українського балетмейстера Павла Вірського, мія танцю імені Сержа Лифаря за підтримки столичного Департаменту культури провела на сцені Національної опери України звітний концерт учнів та студентів і порадувала поціновувачів хореографічного мистецтва новими творчими досягненнями. Будьмо разом! ПЕ РЕ Д П ЛАТА—2 0 2 1 Вартість передплати ТИЖНЕВИК ВСЕУКРАЇНСЬКОГО ТОВАРИСТВА “ПРОСВІТА” (з доставкою і поштовими витратами):

Слово Просвіти · PDF у Вікісховищі ↗

Емблема «Просвіта»Просвітянин