Емблема «Просвіта»ПРОСВІТАЦИФРОВАЗнання · Люди · Майбутнє
Письменники і час · “Література – це не просто мова, це також воля до інакомовлення, спонука до метафоризації”. · с. 13сторінка оригіналу ↗

Поет у пам’яті поколінь

Слово Просвіти, №32 за 2026 рік

Олена ФЕЩЕНКО, голова Черкаського обласного об’єднання ВУТ “Просвіта” ім. Т. Шевченка, заслужений працівник освіти України, кандидат педагогічних наук “…Я всього лиш мачинка в народі”. В. Затуливітер, “Астралія” “Людина. Народжується тіль% ки в однині. Кажеш: Я – й одразу починаєш відмінюватись: мене, мені, мене, мною, на мені… Вли% ваєшся в множину. Переходиш усі відмінки – вже не так страш% но”, – писав в одному зі своїх вір% шів Володимир Затуливітер. Прочитаєш ці рядки – і мимо% волі хочеться звернутися до поета: “Ви насправді не один. Щорічно коло шанувальників вашої твор% чості на Черкащині шириться, наповнюється людьми різного ві% ку, уподобань, у тому числі мо% лоддю. Ваші твори читають, вив% чають напам’ять, бо щедрий спа% док залишили нам. Дякуємо!” Сьогодні ведемо розповідь про відомого українського пое% та, прозаїка, журналіста В. Зату% ливітра, про традиційні читання. Принагідно згадаємо, що пер% ші Затуливітрівські читання відбу% лися влітку ще 2003 року – року загибелі українського поета, а цього літа пройшли 24%ті. Органі% заторами стали: Благодійний фонд імені Володимира Затули% вітра, Черкаське обласне об’єд% нання Громадської організації “Всеукраїнське товариство “Просвіта” імені Тараса Шевчен% ка”, Шевченківський національ% ний заповідник, історико%куль% турний заповідник “Трахтемирів”. Як і щороку, участь у читан% нях взяли просвітяни, письмен% ники, науковці, представники влади, молодь. Знаково, що пле% нарне засідання в останні роки проходить в ошатній залі Шев% ченківського національного за% повідника. Урочистості розпоча% Тетяна ТОРАК, м. Івано%Франківськ Поетичний вимір Юрія Рого% вого характеризується винятко% вою спробою врівноважити діа% лог у межах взаємин “автор – чи% тач”. Оптимальною для творчої реалізації виявилося активне опа% нування чужоземного зразка пое% тичного мислення – нетрадицій% ної на ґрунті української лірики практики хайку (хоку). Втім, за Гарольдом Блумом (1930–2019), “Література – це не просто мова, це також воля до інакомовлення, спонука до метафоризації, котру Ніцше колись означив як бажання іншості”. Некласичність поетич% ної форми не свідчить про “гір% шість” чи “кращість” письма. Проба інакшості, у якій Юрій Ро% говий вбачає нерозуміння доціль% ності власної творчості сучасни% ками, інколи визначальна гума% ністично, незважаючи на те що тривірші%хоку “не читають на площах!стадіонах, ними не зачи% туються мільйони читачів... Вони обрані для обраних. Цьому “сприя% ють” і наклади виданих книг: “по% дарункові” 30!50 примірників!” З іншого боку, Володимир Дани% ленко в доволі провокативній книжці “Лісоруб у пустелі. Пись% менник і літературний процес” (2008) відзначав важливість дру% горядних поетів, без творчості яких так званим першорядним було б важче відбутися (“другоряд% ний” / “першорядний” у цьому разі лися з покладання квітів до мо% гили Тараса Шевченка на Черне% чій горі. Співробітниця музею Ірина Юрченко презентувала доповідь “Володимир Затуливітер у пам’яті поколінь”, у якій висвіт% лила історію заснування читань, розвиток та значення їх для культурного життя Канівщини і Черкащини. Відомий поет став улюбленцем як старшого, так і молодшого поколінь сучасності. Його твори у цей складний для України час допомагають загли% битися в події минулого й оціни% ти сучасні, дізнатися про те, як жилося поету, як він і його одно% літки входили в самостійне жит% тя, як творили історію сучасної їм України, як виборювали її не% залежність. У читаннях традиційно бере участь народний депутат Украї% ни Віталій Войцехівський. У своєму вітальному слові він заз% начив: “Такі події об’єднують людей навколо української куль% тури, історії та духовних ціннос% тей. Вони нагадують, що саме слово, пам’ять і творчість фор% мують нашу національну іден% тичність та зміцнюють зв’язок між поколіннями…” Віталій Олександрович вручив літера% турно%мистецьку премію імені Володимира Затуливітра члену Національної спілки письмен% ників України Василю Клічаку за збірку “Дорога до Рудник”. Він став четвертим лавреатом ці% єї премії. Василь Йосипович по% дякував членам конкурсної ко% місії за високу оцінку його твор% чості. Учасникам читань був ці% кавим виступ лавреата, адже йо% му поталанило разом із В. Зату% ливітром працювати у видавниц% тві “Молодь”. За словами Васи% ля Клічака, Володимир Іванович був людиною надзвичайно тала% новитою, закоріненою в україн% ську культуру, й відзначався єв% ропейським сприйняттям світу. Підтримував письменників%по% чатківців, дбав про вихід у світ їхніх творів. Про творчість Затуливітра сказав слово голова Фонду, на% родний депутат VII скликання, член НСПУ Леонід Даценко: “Поет мав власну творчу манеру, по%своєму розважливо й глибоко дивився на світ, через поетичне слово тонко змальовуючи його. Поетичний засів Володимира Затуливітра зійшов добірним зерном, збагатив нашу літерату% ру вишуканим словом, непов% торним, оригінальним образом. Коли читаєш чи слухаєш його поезії, відчуваєш космічну силу рідного слова – правдивого, сповненого любові, надії, здат% ного зачарувати, додати сили ду% ху. У його рядках поезій звучить велика любов до України, про яку писав: “Є у мене Україна, є не розділена на дві долоні”. Віра Носенко, очільниця Ка% нівського міськрайонного об’єд% нання ВУТ “Просвіта” імені Та% раса Шевченка, поетеса, лавре% атка премії імені В. Затуливітра, учасниця всіх двадцяти чотирьох читань, зауважила, що Затуливі% тер належить до тих майстрів слова, які вчать читача мислити, аналізувати, бути природним, а його твори сприймаються як своєрідна вишиванка і виграють барвами, властивими природі України. Голова Черкаського обласно% го об’єднання ВУТ “Просвіта” імені Тараса Шевченка Олена Фещенко додала: велике значен% ня має творчість Затуливітра в українській культурі ще й тому, що своїм словом він ніс людям світло, радість життя, належав до тих, які не прагнули похвали й

Слово Просвіти · PDF у Вікісховищі ↗

Емблема «Просвіта»Просвітянин