Культура · “Попри щоденні воєнні загрози Харків продовжує залишатися важливим культурним центром України”. · с. 15сторінка оригіналу ↗
Про балетмейстерів і лібретистів, які мислять образами-метафорами і неовізуальною пластикою
Слово Просвіти, №32 за 2026 рік
Володимир КОРНІЙЧУК, заслужений журналіст України
Київська муніципальна ака% демія танцю імені Сержа Лифаря щороку вражає нас не лише но% вими оригінальними концер% тними програмами за участю уч% нів і студентів на сцені Націо% нальної опери України, а й но% вітніми одноактними балетами. І якщо проаналізувати пере% важну більшість класичних бале% тів, які були інтерпретовані%про% читані по%новому викладачами Академії танцю за всю її двадця% тип’ятилітню історію існування, зосібна, “Українська сюїта” К. Данькевича, “Героїчна козацька сюїта” Є. Досенка, “Лісова пісня” М. Скорульського, “Лифар%сюї% та” Е. Лало, “Два фавни” К. Де% бюссі, “Сезони життя” Є. До% сенка, “Зимова казка” І. Іващен% ка, “Болеро” М. Равеля, “Бонда% рівна” А. Комлікової, то ниніш% ній класичний необалет “Пере% творення” Дж. Верді в постанов% ці народного артиста України, лавреата Державної премії Укра% їни імені А. Шекери Дмитра Клявіна і в хореографії заслуже% ної артистки України Надії Ят% ченко, позначений попервах не% ординарною неовізуальною пластикою, яскравою стилісти% кою та образністю, котрі прони% зують увесь балет, як і всі її обра% зи%пори року – Зиму, Весну, Літо й Осінь. А вже образ%метафора Вітру, у трактовці студента дру% гого курсу відділення народної хореографії Анатолія Чайки, як% раз і поєднує логічно всі пори року в загальну картину балету, кожна з яких характеризується виразною музичною трактовкою композитора Джузеппе Верді. Тож необалет “Перетворен% ня” виокремлюється ще й вишу% каними колоритними костюма% ми, згідно з порами року, над ху% дожньою розробкою яких тала% новито працювала Ганна Васи% льєва, а виготовляла їх власна костюмерно%швацька дільниця Академії танцю. А всій балетній постановці притаманна мозаїчна експресія, яку в пролозі лібрето започатковує Вітер, і яка згодом еволюціонує в пастельну елегій% ність і пластичність багатовек% торного і завжди присутнього кордебалету.
А в сукупності, у всьому ба% летному дійстві, як і в метамор% фозному прочитанні його голов% них дійових осіб, зокрема, Кри% жаної квітки (Дарина Ковтун), Королівських нарцисів (Таїсія Галятченко та Андрій Кизим), Літніх квітів (учні і студенти за% кладу) й Осінніх горішків (учні 8%9 класів КМАТ), саме і відбу% вається ота правічна круговерть буття під магічним покровом Землі, у якій “зійшлися” (почер% гово) пори року. І які собою сим% волізують правічне пробудження і перетворення природи. А вже мовою танцю й розкривають та% ємницю і сенс свого існування% призначення на Землі. У такому перетворенні при% роди і полягає концептуально% філософське осмислення цього екстравагантного балету Дж. Вер% ді, керівником проєкту якого є директор Академії танцю, заслу% жений працівник культури Укра% їни, кандидат мистецтвознавства В’ячеслав Коломієць, автором лібрето та ідеї оформлення вис% тупив заслужений діяч мистецтв України Андрій Лягущенко, а са% ма ідея проєкту належить Надії Ятченко. Музичну композицію здійснив Тарас Лук’ян, а над ві% зуальним оформленням працю% вала Марія Дука. Слід зауважити, що професор, голова Вченої ради і завідувач кафедри хореографіч% них та мистецьких дисциплін Академії танцю Андрій Лягущен% ко є ще й автором таких оригі% нальних лібрето балетів у поста% новці педагогів учбового закладу,
як “Лифар%сюїта” Е. Лало, “Ук% раїнський диптих” К. Данькеви% ча, Є. Досенка, “Сезони життя” Є. Досенка та інші. Тож новоявлений балет “Пе% ретворення” Дж. Верді, котрий нещодавно був представлений на сцені Національної опери Ук% раїни за участю численних дійо% вих осіб і виконавців – учнів і студентів КМАТ, прочитується глядачем як метаморфоза перет% ворення природи і як метафо% рична закономірність виходу Ук% раїни із жахіть війни. Натомість безперечним від% криттям нинішнього концерту, як і вищезгаданого балету, стала і хореографія І. Матюшиної “Фі% гаро”. Жіноча версія” Дж. Россі% ні. І не так сценічне її прочитан% ня, як навдивовижу талановите втілення на кону образу голов% ного персонажу цієї невмирущої і життєдайної опери Джоаккіно Россіні – “Фігаро” у виконанні студенткою ІІ курсу відділення класичної хореографії Анастасі% єю Конченко. І саме в жіночому його розумінні%прочитанні. Адже її модерново%віртуозна техніка та наскрізна витівковість й саркастично%екзальтована пластика сценічного малюнку й засвідчила неабияку майстер% ність виконавиці, як і самобут% ність її органічної стилістики. І все це було підтверджено чис% ленними вигуками браво і зли% вою овацій. Тож сподіваємося, що у цієї студентки – яскраве ар% тистичне майбутнє (викладач Га% лина Зарицька).
Світлої пам’яті геніального реформатора українського теат% ру Леся Курбаса приурочена хо% реографія В. Башкірової та В. Федя “Газ” О. Масолова, яку в урбаністично%експресивній не% опластиці представили на опер% ній сцені учениці й учні 8%9 кла% сів відділень класичної і народ% ної хореографії Академії танцю. Загальна ж концепція курба% сівської експериментальної вис% тави “Газ” (за однойменною п’єсою Г. Кайзера), як і самої постановки на оперній сцені, полягає у протистоянні люди% ною карколомній індустріаліза% ції, що охопила у 20%х роках ми% нулого століття не лише Україну, а й ледь не всю Європу. І яка пог% линула (як і нині поглинає) лю% дину у своїй абсурдній колотне% чі, і віддаляє її від природи, й пе% ретворює на “гвинтик” у тоталь% ній гонитві за “прогресивною” технологією. І котра й сьогодні у безкінечній гонитві за розроб% кою роботизованих систем та ядерної зброї загрожує людині самим існуванням на Землі, як і планеті у Всесвіті загалом... Та все ж, наперекір вищезга% даним сумним мотивам, неабия% кою розрадою для глядача стали яскраві постановки українських народних танців, як і танців на% родів світу, – шотландського “Хайланд”, молдавського “Ма%
війну фестиваль не проводили у 2022–2024 роках, а торік його від% новили та присвятили 100-річчю театру. Цьогоріч організатори ви% рішили суттєво розширити мас% штаб фестивалю та представити у Харкові музичні проєкти театрів з різних регіонів країни. Генеральний директор – ху% дожній керівник Національного академічного драматичного те% атру імені Івана Франка Євген Нищук наголосив на особливій ролі театру під час повномас% штабної війни. За його словами, театр сьогодні об’єднує навколо себе велику аудиторію та формує важливий суспільний наратив стійкості й спротиву.
Слово Просвіти · PDF у Вікісховищі ↗
