Емблема «Просвіта»ПРОСВІТАЦИФРОВАЗнання · Люди · Майбутнє
Театр · “Щоб вистава жила, розвивалася, над нею потрібно працювати”. · с. 15сторінка оригіналу ↗

Право на щастя

Слово Просвіти, №32–33 за 2023 рік

Феномен франкового “Украденого щастя” – у неможливості визначити винного в одвічному трикутнику кохання. Тут кожен має право на щастя. 130 років крається серце глядача в неспроможності поділити героїв на хороших і поганих, і, напевно, ще стільки ж років режисери шукатимуть і не знаходитимуть простих відповідей на занадто складні запитання… – Це друга моя вистава після початку повномасштабного вторгнення, – розповів режисер-постановник Євген Храмцов. – Спочатку була “Україна в огні” Олександра Довженка. Познайомився з цим твором, коли був студентом. Мене вже тоді зацікавили деякі сцени, хотів зробити виставу як самостійну роботу. Але не склалося. А коли почалася війна, то, як це не парадоксально, події й обставини сприяли тому, аби ця подія відбулася. Можливо, хтось здивується, однак працювати було легше і цікавіше, ніж у мирний час. Всі ми були емоційно заряджені на цю історію, заряджені тим, що відбувається з країною, з кожним із нас. Ще два роки тому більшості було досить складно пояснити, що таке війна. А наприкінці весни – на початку літа минулого року, коли ми відіграли прем’єру, жодні пояснення вже не були потрібні, бо ми самі все це пережили. Наступний показ “України в огні” відбудеться 23 жовтня на новій сцені театру. Повертаючись до “Украденого щастя”. І тут все починалося у студентські роки. Разом із нашим педагогом Богданом Бенюком ми робили дипломну роботу за цією п’єсою. Жевріла надія поставити Творчість відомого польського письменника Славомира Мрожека досить різножанрова: фейлетони та гуморески, повісті й оповідання, п’єси та кіносценарії. У 1950-х роках він був досить відомий як карикатурист. Саме в зумисно пародійному, ексцентричному жанрі написана його п’єса “Стриптиз”, що лягла в основу нової вистави. У ній драматург використовує безліч художніх засобів, символи та гротеск, багатозначну іронію та метафору. “Нереальне реально! Або навпаки?” – Мрожек надзвичайно цікавий, незвичний, популярний, – переконана режисерка-постановниця вистави, народна артистка України Ірина Кліщевська. – Багато театрів грали п’єси Мрожека, зокрема “Емігрантів”. Його письменницька творчість добре відома широкому загалу. П’єса “Стриптиз” мені дуже сподобалася. Вона філософська, незвичайна, тут багато чого потрібно розгадувати. Твір суголосний нашому часу. Вперше наш театр звернувся до творчості Мрожека два роки тому. Тоді режисерка, заслужена артистка України Марія Грунічева поставила виставу “Стриптиз у Літній День”. Думали, що після завершення роботи над виставою “Стриптиз – 2” будемо показувати ці дві вистави за один вечір. Але всі плани зламала війна… У другій виставі мав грати Дмитро Мельничук, який зараз на фронті. Тож вирішили, що гратимуть ті самі актори, що і в першій. Змінили їхні характери, вони стали зовсім іншими. У процесі роботи зрозуміли, що показувати дві вистави в один вечір складно, насамперед для акторів. До того ж під час антракту недостатньо часу для зміни де-цей прекрасний матеріал на професійній сцені. Після прем’єри “України в огні” думав, що треба ще щось ставити. Переговорив з акторами, вони підтримали мою ідею щодо “Украденого щастя”. Підійшов до художнього керівника театру Кирила Кашлікова – він погодився. Цей класичний текст можна ставити про те, що тобі болить… Та особисто мені не давала спокою остання фраза п’єси – вона зазвичай є суттю твору. Михайло перед смертю говорить до Миколи – свого вбивці: “Спасибі тобі! Ти зробив мені прислугу, і я не гніваюсь на тебе! Я хотів і сам собі таке зробити, та якось рука не піднялася”. Думаю: стоп, це історія не лише про кохання, інакше Михайло з Анною переїхали б жити в інше село – і happy end! Але ж у Франка все набагато глибше. Мені здається, тут більше про внутрішню боротьбу – про зведення рахунків із собою та з Богом… Мабуть, усі ми з початком війни, переживаючи страшні трагедії, читаючи про загибель дітей, ставили собі запитання: якщо Бог є, де він? Як міг таке допустити?.. Михайло сподівався знайти гармонію, віднайти в собі Бога завдяки коханню, проте через нього усі троє нещасливі, і людина не може собі цього пробачити. У кожного в житті були моменти, коли нібито все нестабільно, але ти почуваєшся абсолютно щасливим. А буває навпаки, коли в усьому ніби таланить – і гроші є, і в особистому житті все гаразд, але щось гризе… Пошук гармонії, балансу, Бога в собі ми й намагалися здійснити. Робота над виставою складалася з двох етапів. Спочатку розбирали матеріал. Ми зустрічалися з акторами, які мали виконувати головні та другорядні ролі, раз чи два на тиждень. Читали текст, обговорювали різні сцени. Цей процес тривав приблизно три місяці. За півтора місяці до прем’єри отримали можливість репетирувати на сцені під дахом. А десь днів за десять до першого показу нам поставили декорації. До речі, “Украдене щастя” – перша вистава, поставлена на сцені під дахом нашого театру, після початку повномасштабної війни. Звісно, всім хочеться ставити на великих сценах. Але цей невеликий за розміром, затишний майданчик вдало підійшов для цієї вистави. Наша постановка певною мірою була авантюрою. Дехто навіть дорікав, що ми замахнулися на такий твір. Але Олександр Крючков (Михайло), В’ячеслав Ніколенко (Микола), Марія Гончарова (Анна) та інші актори підтримали мене і погодилися спробувати. З багатьма виконавцями Національний академічний драматичний театр імені Лесі Українки нещодавно представив нову виставу, створену за однією з найкращих українських п’єс, – “Украдене щастя” Івана Франка. Прем’єра відбулася на Сцені під дахом.

Слово Просвіти · PDF у Вікісховищі ↗

Емблема «Просвіта»Просвітянин