16 З роси і води! · “Ви і художник, і людина з великої літери. Ця абетка – це все ваше єство. Це те найкраще, що є в культурі і мистецтві нашої нації, нашої країни”. · с. 16сторінка оригіналу ↗
Українська абетка Василя Чебаника
Слово Просвіти, №32–33 за 2023 рік
У Музеї книги і друкарства України, у Києві, Україні та за її межами 5 серпня відбулася велика подія – 90 років від дня народження Василя Чебаника. Василь Якович – не лише знаний художник. Він відомий як класик української графіки. У Музеї книги і друкарства зберігаються оригінали його робіт, подаровані автором. В останні десятиріччя митець відомий як борець за українську мову, за право української мови мати своє зображення, свою візуальність. Над абетковою графікою, яку назвав “Рутенія”, він працює вже понад п’ятдесят років. Привітати маестро з ювілеєм до музею завітали численні шанувальники його творчості.
Едуард ОВЧАРЕНКО Фото із соціальних мереж
– Сьогодні ми свідки знакової події для української державності, української ідентичності, – наголосила популяризаторка творчості Василя Чебаника Анжеліка Корнієнко. – Особисто для мене Василь Якович – людина-легенда, яка протягом 52-х років бореться за відновлення головного символу України – національної абетки “Рутенія”. Кожна держава поряд із прапором і гербом повинна мати свою національну абетку. Її мають Грузія, Китай, Ізраїль. На жаль, українська цивілізація, котра дала цивілізаційний розвиток всьому світові, не має свого зображення. Наша слов’янська мова зображується неслов’янським шрифтом. Цим питанням Василь Якович займається пів століття – після зустрічі з ректором Лейпцизького університету у 1972 році. На сьогодні його абетка вже має понад 60 шрифтів. – На будівлях Офісу Президента України, Верховної Ради написи досі російським шрифтом, – зазначив лавреат Шевченківської премії, заслужений діяч мистецтв України Василь Чебаник. – Нам треба повернути свою абетку, яка старша за всі європейські шрифти. А той шрифт, яким накрили Україну, – це символ імперії. Ми повинні повернути державі обличчя, яке не схоже на цей імперський символ. Тоді наша мова стане самостійною. Вірю, що прийде час, коли світ побачить, що ми інша держава, як от Естонія, Литва чи Польща. Якщо це дійде до людей, які приймають рішення, матимемо новий державний символ. – Ювілей Василя Чебаника – це день подяки Богу за те, що дарував нам таку людину. Подяки за неоціненний внесок, який Василь Якович зробив для України. Це день подяки за роботу над нашою українською ідентичністю, – наголосила директорка Публічної бібліотеки імені Лесі Українки Ольга Романюк. (Після її виступу демонструвався фільм, який створила ця бібліотека про життя і творчість художника). – Василь Чебаник живе цікавим, насиченим життям, сповненим різними подіями, – розповів художник Олександр Друганов. – Він для нас взірець, наш Учитель, має надзвичайно сильну внутрішню дисципліну. Він завжди в пошуку, впевнено йде до своєї мети. Пишаюся тим, що я учень Василя Яковича. – Коли я приїхав з Донбасу до Києва, то першим зустрів щирого викладача – Василя Чебаника, – пригадав голова Київської організації Національної спілки художників України Микола Кутняхов. – Тоді я ще не знав, що він стане людиною нації. Наша Спілка нараховує більше чотирьох тисяч членів. Рішенням ради областей та секретаріату Спілки Василь Якович нагороджується найвищою нашою відзнакою – “За творчі досягнення”. Шановний Василю Яковичу, Київська організація НСХУ вітає вас зі славним ювілеєм, висловлюємо свою сердечну вдячність за ваш особистий внесок у розвиток українського мистецтва. Ваш творчий доробок заслужено став культурним надбанням України. Бажаємо вам і надалі залишатися активним діячем художньої спільноти. – Сьогодні день любові, ми всі вас дуже-дуже любимо, – зізнався заслужений діяч мистецтв України Роман Петрук. – Любимо ваше мистецтво і вас як людину. Ви і художник, і людина з великої літери. Ця абетка – це все ваше єство. Це те найкраще, що є в культурі і мистецтві нашої нації, нашої країни. Ви нас цим наповнюєте. Радий, що ми часто бачимося. Дай Боже, щоб наша дружба тривала ще багато років, і ми разом зустріли ще не один ваш ювілей. – Чебаник зробив для кожного з нас найбільше, що міг зробити, – переконана начальниця відділу культури Печерської районної в місті Києві державної адміністрації Діана Маринич. – Він навчив нас любити, розвивати і популяризувати своє, рідне. Ми знайомі більше тридцяти років. Намагаємося робити все для того, аби на кожному кроці люди бачили українську мову, з нашим шрифтом. – Український живопис, графіка, музика мають свою виражену українську національну мову, – зазначив народний артист України, очільник Київської міської “Просвіти” Кирило Стеценко. – Наша українська мова не лише вербальна, це все, що стосується культури. Утвердження мови залежить від нашої активності, віри і впевненості. (Пан Кирило потішив присутніх виконанням на скрипці “Щедрика” і народної пісні “Ой діду, дударику”). – У цьому залі зібралися учні Василя Яковича. Ми всі пишаємося, що на нашому навчальному закладі є табличка з написом вашим шрифтом. Ви воїн, а ми під вашим знаменом рухаємося до перемоги, – мовила проректорка Національної академії образотворчого мистецтва і архітектури України Юлія Майстренко Вакуленко. Привітали Василя Чебаника і земляки – художники, які теж народилися на Буковині. Філіпп Чорнобров побажав, аби на лише на НАОМА, а й на усіх інших закладах України були таблички, написані “Рутенією”. А Дмитро Коваль зазначив, що
Слово Просвіти · PDF у Вікісховищі ↗
