Подія року · “Мова – це золота ниточка, яка поєднує між собою покоління, людей по всій земній кулі однієї нації, однієї культури, однієї ментальності”. · с. 5сторінка оригіналу ↗
Просвітництво – це копітка й невідкладна робота
Слово Просвіти, №33 за 2022 рік
– Коли розпочинали роботу, трохи переживала, чи вдасться зацікавити, не розчарувати, – ді! литься думками Лідія Ярохно. – Однак за кілька занять зникла напруженість, з’явилася щира довіра, вільний обмін думками. Наприклад, при вивченні теми “Місто. Село. Вулиця” просто зворушувало, з якою щемливою любов’ю вони описували рідні їм місця. Перед очима оживали ву! лиці Харкова, Запоріжжя, Мелі! тополя, поставали залишені бу! динки й будиночки, сади й пар! ки, аж сльози наверталися на очі і хотілося й самому побувати в тих краях. Від молодих курсисток почу! ли, що вони і їхні друзі давно хо! тіли спілкуватися українською, однак бракувало україномовного середовища. Тому харків’янка Анна й Вероніка з Мелітополя часто затримувалися після за! нять, аби ще поспілкуватися ук! раїнською, просто поговорити. Для такої роботи були залучені молоді просвітяни, які швидко знайшли з однолітками спільну мову. За час роботи курсисти не ли! ше ретельно працювали, але й здружилися, давали цікаві пропо! зиції, зокрема щодо поглиблення знань з історії України. Врахову! ючи побажання слухачів, ми за! лучили до цієї роботи просвітян! істориків – директорку ЗОШ № 8 Тетяну Скрижевську, наукового співробітника історико!краєз! навчого музею Тараса Проказю! ка, які, крім лекцій, провели ці! каві краєзнавчі екскурсії. Роботу з рідним словом уріз! номанітнювали, залучаючи кур! систів до літературних зустрічей з письменниками, зокрема Віталі!
єм Міхалевським – членом НСПУ, головою обласної “Про! світи”, доцентом Хмельницького національного університету; а та! кож з відомими письменниками! просвітянами Анатолієм Ненцін! ським та Василем Горбатюком, які прибули до Старокостянти! нова з нагоди сторіччя й ушану! вання пам’яті Миколи Магери – письменника, педагога і першого очільника відродженої в 1990 ро! ці Хмельницької обласної “Про! світи”. Запам’ятається і старо! костянтинівцям, і слухачам кур! сів вечір!презентація поетичної збірки Лідії Ярохно “На терезах вічності”, бо у віршах порушені проблеми сучасності, пов’язані з воєнним лихоліттям. Просвітництво, вважаємо, – це також клопітлива й невідклад! на робота з молодими україн! ськими громадянами. І хоча в умовах воєнного стану не так лег! ко й безпечно зібрати аудиторію, наші просвітяни використовують будь!яку нагоду для спілкування з молоддю. Одне з таких зібрань відбулося в Хмельницькому літе! ратурному музеї з нагоди Дня ук! раїнської державності, де перед курсантами, майбутніми прикор! донниками, виступила письмен! ниця!просвітянка і волонтерка Л. Ярохно, запрошена працівни! ками музею. Досвідчені просвітяни кажуть, що був період, коли вважалося, що час “Просвіти” вже минув, ад! же з’явилася незалежна Україн! ська держава, українська мова, мова титульної нації, стала дер! жавною, у школах вивчається іс! торія України – практично все те, про що колись мріяли наші попе! редники – великі просвітники! подвижники ХІХ століття. Однак життя підказує, що насправді до остаточного й безповоротного ут! вердження нашої українськості на всіх рівнях ще треба докласти не! мало зусиль. А це і є наш прямий обов’язок, бо хто ж тоді, як не ми?
Слово Просвіти · PDF у Вікісховищі ↗
