Ексклюзив · “Її голос, здавалося, створений для того, щоб налякати оленів. Її голос був диким і містичним, таким, яким її наділила природа”. · с. 14сторінка оригіналу ↗
“І богиня дала зрозуміти, що вона справжня”
Слово Просвіти, №33 за 2022 рік
Мистецький світ під егідою ЮНЕСКО відзначає 150-річчя від дня народження Соломії Крушельницької. Урочистості в Україні перенесено до Львова. 23 вересня в Національній опері імені Соломії Крушельницької відбудеться гранд-концерт “Соломія, BRAVA!”, наступного дня – балет “Повернення Баттерфляй” на музику Дж. Пуччині та М. Скорика і презентація роману Олександра Балабка “Кімоно для Баттерфляй. Із життя Соломії Крушельницької”, про який ішлося в попередньому числі “Слова Просвіти”. 25 вересня львівські митці покажуть містичну драму “Саломеа” за поетичним сценарієм Наталії Давидовської. Осягаючи величну постать у світовій культурі під час роботи над романом “Кімоно для Баттерфляй”, авторові вдалося знайти в італійських джерелах низку ніде не опублікованих документів. Тож сьогодні пропонуємо два з них, уперше українською.
На терасі, що відкрита до безкрайнього простору моря, ми поринаємо в тиху бесі! ду. Поки опускається вечір, море запалю! ється вогнем, а пляж залюднюється. Вітер доносить до нас слабкий відгомін оркес! тру. Саломея Крушельницька напружує свій слух та душу: її змушує вібрувати простий музичний натяк, як арфу. Бо це жива музика. – “Лоенгрін”! – каже вона спокійно, проте голос видає внутрішню вібрацію. Вітер уже не доносить до нас звуки ор! кестру, а лише пахощі соснового лісу: – Скажіть, пані, чи знайомі в Півден! ній Америці, де ви були останнім часом, з репертуаром Ваґнера? – Знають і цінують не лише ранні тво! ри, а й тетралогію, справжнього Ваґнера. Для мене це було приємною несподіван! кою. Я не думала, що аргентинці мають достатню інтелектуальну підготовку. – А насправді... – А насправді вони віддають перевагу серйозній, складній, а не простій музиці. Вони, приміром, обожнюють вашого ве! ликого та багатостраждального Каталані. Вітер мовчить, море, мов підліток, який засинає, легко похропує. Це стан, ко! ли накочуються спогади, стан, коли душа мимоволі ступає по шовковистому сліду минулого, яке, за словами Анрі Батая, пос! тає перед нами. І Саломея Крушельницька поринає у спогади: – Які величні, які розкішні театри в Буенос!Айресі! (в оригіналі помилково заз! начено Нью&Йорка – О. Б.). Яке ідеальне поєднання публіки та сцени! Вистави ви! конувалися чудово: диригенти Тосканіні та Манчінеллі, хори “Ла Скала”, співаки найвищого класу... Я намагаюся зробити комплімент, ска! завши: “Ви також були серед них, синьйо! рино, і були, мабуть, найславетнішою спі! вачкою!” Але вчасно зупиняюся, розумію! чи, що комплімент був би зайвим, і що пе! ред великою синьйориною я виглядав би незграбним, дуже незграбним, тому про! мовчав. – А публіка найелегантніша, яку я ко!
Соломія Крушельницька – Ельза в опері Ріхарда Ваґнера “Лоенгрін”
ли!небудь бачила. Один абонемент коштує не менше тридцяти!сорока тисяч на сезон. Жінки щовечора змі! нюють свої парфуми та коштовності. І найприємніше, що найбільша та найкраща частина цієї публіки – іта! лійці: на берегах Ла!Плати розмов! ляють італійською, співають італій! ською, всі розуміють. І це втішає. – Спасибі за Італію. – Тому що я не італійка? – О, ви сестра наша по духу! – …Цього року також забажали змінити репертуар у Буенос!Айресі, запросили “Опера комік” з Парижа. Проте слід очікувати, що незабаром її місце знову займуть італійські ар! тисти. Натомість італійське мистец! тво майже заборонене в Росії: тепер росіяни хочуть переробити його для себе. Вони переклали італійські опе! ри російською, вони запрошують ро! сійських співаків, російських музи! кантів: це справжня націоналістична революція. А музичне виробництво різко зросло. Італійська музика та італійські артисти нині там мають лише один театр, де, боляче визнава! ти, зиск витіснив мистецтво та пос! тавив на його місце комерційні пот! реби. Навіть англійці намагаються пристосувати італійську оперу під се! бе, але це буде складно зробити, ос! кільки їхня мова не найкраще підхо!
дить для відтворення модульованих і мело! дійних звуків. Вечірні тіні густішають, ховаючись у складках пурпурового шовку, що огортає Саломею Крушельницьку, яка тепер із прудкими й сильними руками, складени! ми на грудях, з прекрасною гордою голо! вою, трохи закинутою назад, здається ме! лодійним синтезом тірренського вечора: – Театр, про який я шкодую, що закри! ли, – це “Дон Карлос” у Лісабоні: добрий театр і хороша публіка! Португальці та іс! панці дуже люблять італійських співаків: їхніми мовами могли би бути чудові перек! лади, але вони віддають перевагу італій! ській. Також у Каїрі я побачила велику прихильність до Італії. У мене складалося враження, що співаю в Італії: публіка май! же італійська, але хедивові одаліски, які приходили до театру із закритими облич! чями, розвіювали цю ілюзію. Я хотіла по! бувати в гаремі, але мені сказали, що буду розчарованою, оскільки і він уже європеї! зований. – А ви таки розчарувалися! Тінь усмішки змусила мене замовкну! ти... – У Каїрі я зустріла кількох пашів: во! ни також європеїзовані, розмовляють французькою, дотепно жартують. Від єгиптян у них залишилася хіба що феска. – …і душа. Можливо. Спалах непроникливої таємниці буття раптом викликав мовчання... – І що тепер, синьйорино? – А тепер я відпочиваю. А восени поїду до Лондона та Північної Америки. Тих країн я не знаю... І знову комплімент прилипає до моїх губ, і знову я встигаю його відсунути. Чу! дова артистка, гарна та молода пані підве! лася. І богиня дала зрозуміти, що вона справжня. Яка богиня! О, яке море сумне тепер, коли не стало світла! А. Рагьянті “Viareggio”, тірренський морський і кліматичний журнал, 6 серпня 1911 р. Переклад з італійської О. Балабка
Слово Просвіти · PDF у Вікісховищі ↗
