Подія року · “Якби Україна говорила українською, то ми сьогодні не мали б цієї війни”. · с. 4сторінка оригіналу ↗
Конкурс імені Яцика в умовах російсько& української війни фінішував успішно
Слово Просвіти, №33 за 2022 рік
22-й Міжнародний конкурс з української мови ім. П. Яцика, засновниками якого є Ліга українських меценатів і Міністерство освіти і науки України, став, напевне, чи не найскладнішим із усіх попередніх. До карантину додалася російсько-українська війна. Але нині конкурс фінішував, і ми знаємо імена переможців. Про умови проведення мовного турніру і його успішне завершення в час російсько-української війни розповідає один із засновників, доктор фармацевтичних наук, професор, завідувач кафедри промислової, клінічної фармації та клінічної фармакології НМАПО імені П. Л. Шупика, голова наглядової ради ПрАТ “Фармацевтична фірма “Дарниця”, президент Міжнародного благодійного фонду “Ліга українських меценатів” Володимир ЗАГОРІЙ.
– Володимире Антоновичу, буквально напередодні війни, у лю! тому цього року, ми з вами говори! ли про надзвичайно складні – “ка! рантинні” – умови, в яких відбува! лися два останні конкурси, але ми навіть уявити не могли, що чекає на Україну 24 лютого. – Ми всі відчували, що є сер! йозна загроза російської інтер! венції, і розуміли, що ця загроза велика, але в це не хотілося віри! ти. 26 лютого мав відбутися чет! вертий, фінальний, етап конкур! су, аби визначити переможців 22! го конкурсу, але він, зрозуміло, не відбувся в призначений час. 24 лютого, коли у Київ прилетіли ракети, стало не до конкурсу. У ті перші дні й тижні війни, коли був наступ ворогів на Київ, взагалі важко було зорієнуватися, що і як буде. Життя стало підпорядкова! ним реаліям війни. Ніхто тоді взагалі не міг сказати, коли і за яких умов ми завершимо наш мовний турнір. Буквально напередодні війни працівники Ліги українських ме! ценатів розіслали організаторам в областях бібліотечки для наго! родження кожного переможця третього етапу конкурсу, а це по! над 800 бібліотечок. Саме стільки переможців було у третьому – об! ласному – етапі конкурсу. Розіс! лали також все необхідне для проведення змагань. Інститут ук! раїнської мови НАНУ під орудою директора Павла Гриценка підго! тував завдання в усіх номінаціях, які також були розіслані і мали бути розпаковані і оприлюднені перед учасниками турніру 26 лю! того рівно о 10!й годині. Три перших місяці війни тему завершення 22!го конкурсу годі було навіть озвучувати. Але нап! рикінці травня у міністерстві осві! ти запропонували таки провести фінальний етап змагань і завер! шити конкурс. Ми погодилися. Звісно, виникло багато питань – як і в який спосіб це зорганізува! ти і де шукати переможців? Знає! мо, скільки мільйонів українців виїхали з дітьми за кордон і про! живають нині по всьому світу – у країнах Європи, США, Канади, навіть в Австралії… Вже не кажу про тих дітей із батьками і без батьків, яких змусили виїхати до росії. То – вже наша трагедія. А скільки нині дітей на окупованих територіях, скільки дітей – під постійними російськими обстрі! лами… – У Міністерстві освіти нас поінформували, що у підсумковому етапі нашого мовного марафону взяли участь 556 учнів та студен* тів із понад 800 фіналістів. Знаю* чи, як розкидала війна людей і скільки нині переселенців, знаючи, скільки міст і сіл під окупацією, скільки дітей у далеких світах, ця цифра вражає, бо працівникам мі* ністерства і освітянам в регіонах довелося розшукувати перемож* ців, організовувати їхню роботу дистанційно, тримати все під контролем і врешті*решт успішно провести підсумкове змагання. – Можемо тільки подякувати міністерству освіти і науки за та! ку неймовірну роботу. В поперед! ні роки четвертий етап традицій! но відбувався в усіх областях – дуже урочисто, зі святами рідної мови, з нагородженням подарун! ками й дипломами переможців 3! го (обласного) етапу конкурсу, а до Києва як члени журі приїзди! ли оцінювати роботи фіналістів представники всіх регіонів Украї! ни. Звісно, засідання журі відбу! валося у Києві і перевіряли робо! ти переможців кілька днів. Нині все було інакше. Фіналісти писа! ли роботи дистанційно, фотогра! фували їх і надсилали до Інститу! ту модернізації змісту освіти МОН України, який відповідає за цей проєкт від міністерства осві! ти. А члени журі перевіряли ро! боти і теж дистанційно... Нині список переможців 22!го конкур! су оприлюднений на сайті МО! НУ. Ви знаєте, мені зараз хочеться багатьом нагадати, який конкурс ми проводимо вже 22 роки. Це конкурс – на знання української мови, конкурс, у країні, яка нині на фронтах російсько!україн! ської війни виборює страшною ціною своє право на те, аби в Ук! раїні її громадяни говорити укра! їнською мовою, своє право на ук! раїнську ідентичність, культуру, історію… Переконаний, якби Ук! раїна говорила українською, як польською поляки в Польщі, як німецькою німці у Німеччині, як французькою французи у Фран! ції, то ми сьогодні не мали б цієї війни. Ніхто б не приходив сюди рятувати “русскоє насєлєніє Ук! раїни”. Врешті, ця війна з північ! ним сусідом триває майже 400 ро! ків, і маємо нині шанс на перемо! гу… Я переглянув списки пере! можців 22!го конкурсу. Там пред! ставлена практично вся Україна – від Одеси до Чернігова і від Во!
лині до Харкова, від Закарпаття до Миколаєва... Вражає! А це школярі, учні профтехосвіти і ко! леджів, студенти. Нагадаю, у на! шому конкурсі вже беруть участь діти тих конкурсантів, які змага! лися в ньому 22 роки тому. А ба! гато хто з учасників конкурсу ни! ні зі зброєю в руках захищає Ук! раїну. Ще чекаємо на результати від міністерства оборони України. Військові планують провести підсумковий етап конкурсу у ве! ресні. – Попри ковід і карантин цього року в конкурсі брали участь, зок* рема, школярі Бельгії та Придніс* тров’я. І хоч нині маємо непросту ситуацію, але готуємо для них дипломи переможців нашого кон* курсу. Звісно, в електронному виг* ляді. Могли би передати як пода* рунки й книжки для переможців, але це складно. – Був час, коли нас підтриму! вало міністерство закордонних справ. Саме тоді у конкурсі брали участь українські діти діаспори з понад тридцяти країн світу. При! гадую з приємністю кілька років підряд на сцені театру ім. Івана Франка під час урочистої цере! монії нагородження переможців – понад тридцять прапорів цих країн. І це були не просто прапо! ри, це була ще й реальна робота міністерства закордонних справ з українською діаспорою тих кра! їн. В останні роки цього, на жаль, не було. А це надзвичайно важли! во, адже українці світу в такий спосіб єдналися довкола України. Вкотре переконуємося, що все залежить від держави і від кон! кретних чиновників, від їхнього державницького чи недержав! ницького ставлення до країни. Ана прикладі Бельгії і Придніс! тров’я бачимо реальне бажання українців підтримати свою Бать! ківщину, спілкуватися україн! ською мовою. І тут держава – попри війну! – мусить звернути увагу на них! – Мабуть, варто згадати у нашій розмові і меценатів конкур* су… – Насамперед хочу згадати нашого колективного мецената – Союз українок Австралії. Тради! ційно вони підтримують конкурс від самого його початку, щороку
Володимир Загорій даючи щедрі пожертви. Не був винятком і цей конкурс. Але коли в Україні розпочалася повномас! штабна війна, вони попросили зібрані і надіслані для перемож! ців конкурсу кошти передати на Збройні Сили України. Це над! звичайно патріотичний вчинок і надзвичайно важливий у ті перші тижні війни. Від їхнього імені ми передали цю пожертву – 200 ти! сяч гривень – на армію. Нині, почувши, що конкурс завершив! ся, вони знову почали збір коштів на премії для переможців 22!го конкурсу. До речі, в Австралії є й інші меценати нашого конкурсу. Письменниця Леся Ткач також щороку встановлювала свої пре! мії для переможців. Принагідно хочу сказати, що ми маємо пре! мію імені Дмитра Нитченка, батька Лесі Ткач, засновану Лі! гою українських меценатів і ро! диною Дмитра Нитченка для тих, хто стоїть в обороні українського слова. І цього року журі визначи! ло лауреатів цієї премії, людей, які щиро вболівають за державну мову і підтримують наш конкурс. Це письменниця, журналістка Ірен Роздобудько, український історик, ведучий радіо “Культу! ра”, громадський та політичний діяч, науковий співробітник Інс! титуту історії України НАН Укра! їни Олександр Алфьоров і науко! вець, громадський діяч, Уповно! важений із захисту державної мо! ви Тарас Кремінь. Думаю, неза! баром ми вручимо лауреатам на! городи. – Як відбудеться фінальна частина конкурсу – нагородження переможців? – На жаль, також дистанцій! но. Ніхто нині, під час війни, не візьме на себе відповідальність збирати школярів і студентів у якійсь залі для нагородження. Знаю, що були пропозиції наго! роджувати у Львові, на батьків! щині Петра Яцика, але нині в Ук! раїні нема безпечного місця. І ніхто не ризикне везти дітей. Тож, грошова винагорода буде надіслана на банківські картки переможців чи їхніх батьків, а дипломи передані в електронно! му вигляді. Ми плекаємо надію, що і цьо! го року переможці 22!го Міжна! родного конкурсу з української мови ім. П. Яцика отримають Президентські стипендії. Це не такі вже великі кошти в масшта! бах держави, а для підтримки і престижу державної мови у час російсько!української війни це було б надзвичайно важливо і знаково, бо ми воюємо і за укра! їнську мову також!
Розмову записала Світлана КОРОНЕНКО
Вітаємо організаторів і учасників 22&го конкурсу ім. Петра Яцика! Дирекцію Ліги українських меценатів Президента в/ш. п. Володимира Загорія Голову журі конкурсу в/ш. п. Павла Гриценка Виконавчого директора в/ш&ну п&і Світлану Короненко&Слабошпицьку Міністерство освіти і науки України
Вельмишановні організатори, учасники і переможці 22-го Міжнародного конкурсу з української мови ім. Петра Яцика, учителі, викладачі і батьки! Союз Українок Австралії, сердечно вітає Вас із завершенням 22!го Міжнародного конкурсу з української мови ім. Петра Яцика, у рік, коли почалася агресивна війна проти України від споконвічно! го, запеклого російського ворога, спричиняючи страшні нелюдяні наслідки вбивства й руйнації українського народу і України. Ця страшна війна жахом сколихнула і охопилa весь світ! У такий склад! ний і небезпечний час, Ви спромоглися довести 22!ий конкурсу до його завершення, щоб нагородити переможців преміями. Це дійсно героїчний і цінний вчинок, що заслуговує на високе признання. Честь і Хвала Вам! Конкурс ім. Петра Яцика є не тільки потрібний для збереження і відродження української мови – він необхідний, особливо зараз! Україна і український народ відважно і героїчно бо! реться за незалежність і цілість своєї України. Ми горді за наших захисників – Збройних Сил України, що у ве! ликій небезпеці обороняють Україну на передовій лінії війни, і всіх тих, що відважно захищають свій рідний край. Ми віримо в перемо! гу і світле майбутнє України! На жаль, ворог наш підло і підступно намагається знищити Україну. Але ж українці, це народ древнього, сильного і вольного Роду, що існував ще у часи Київської Русі, і ко! зацької доби! Українознавці сучасної і давньої історії України вірять, що український геній ще здивує світ! Слава Україні! Героям Слава! Дорогі учасники і переможці конкурсу ім. П. Яцика! Сьогодні Ви – герої свята! Ви отримали заслужені нагороди за Ваше знання і любов до рідного слова. Це чудово і прекрасно, ми вітаємо Вас! 22!й Міжнародний конкурс з української мови ім. Петра Яцика офіційно завершується, але це не кінець – духовне відродження України і української мови та відбудова зруйнованої ворогом України, буде продовжуватись у цей складний час. Тож не зупиняйтеся, гордо і відважно несіть наш стяг і запалену іскру любові до рідного слова і передавайте це майбутнім поколінням України. Бажаємо Вам успіху, великих досягнень, творчого натхнення і Божого благословення у Вашому житті! Хай здійсняться мрії, збудуться надії! Союз Українок Австралії, Любомира Квасниця-Кей, голова організації Валентина Домазар, культурно!освітній референт
Слово Просвіти · PDF у Вікісховищі ↗
