Суспільство · “Павло мені каже: “Так часу ж немає”. Я йому: “Це для тебе мало часу, для мене достатньо”. · с. 2сторінка оригіналу ↗
Пережили Голодомор і Чорнобиль У Луцьку відбулася зустріч з письменниками Володимиром Шовкошитним і Павлом Мовчаном
Слово Просвіти, №33 за 2024 рік
Закінчення. Поч. на стор. 1
“Професор Леонід Залізняк придумав міф, що трипільці – це саніти, на підставі лише одного факту: стародавні глиняні фігури людей мають таку ж форму носа, як у санітів. А вона такою була, бо майстер ліпив його в останню чергу натиском пальця. Всі наші історики, які мають від$ ношення до Трипілля, кажуть: “Почекай$ те. Авраам ще своїх кіз не пас на Синай$ ському півострові. Ще не було тих, кого ви вважаєте прабатьками”, – сказав Пав$ ло Мовчан. Поет погоджується з тезою американ$ ського історика Тімоті Снайдера про те, що в Україні кожен міф знаходить підтвер$ дження. “Снайдер застерігає євреїв: не зазіхай$ те на Трипілля, у вас розбіжність у два ти$ сячоліття. А нам кажуть, що ми не маємо до нього жодного стосунку, що ми молод$ ші брати слов’ян! Та останні дослідження німецьких антропологів доводять, що 57% українців зберігають у своєму матеріалі ДНК найпервинніші трипільські ознаки”, – додав поет.
Чорнобиль, космонавт і кров Володимир Шовкошитний розповів про свої книги – роман “Чорнобиль: я ба$ чив” та трилогію “Кров свята”. Він був єдиним письменником, який працював на Чорнобильській АЕС інженером. Атомці він віддав 11 з половиною років. З них пів$ тора року очолював групу ліквідацій на$ слідків аварії. Згодом він створив Міжнародну орга$ нізацію “Союз Чорнобиль” й став її прези$ дентом. Свій досвід він передав у романі тав сценаріях до фільмів “Поріг” і “Чорно$ биль, трагедія і надія”. “Я знав усіх тих людей, які працювали в ніч аварії. Всі ці люди, які працювали на блочкових щитах, були молодшими за ме$ не за стажем на блоці. Я знав усіх трьох, яких зробили винуватцями: директора, го$ ловного інженера та його заступника. Чор$ нобиль – останнє попередження для людства, що не можна плескати Бога по плечу. Бог творив, а ті, хто розчепив першу основу атома, ті руйнували, і в цьому вели$ ка різниця”, – сказав пан Володимир. На прикінцевих сторінках його книги є світлина автора з першим космонавтом, який ступив на Місяць, Нілом Армстрон$ гом.
“Чого ти тут? Де Америка, де Місяць, а де Чорнобиль”, – запитав його я. Він каже: “Я був на орбіті, бачив Землю. Вона пре$ красна. Я бачив, як моря живляться із рік, я бачив твій Дніпро… Я хочу подякувати вам, українцям, за те, що в кінці другого тисячоліття ви спромоглися відродити власний голос у вселюдському хорі наро$ дів”. “Та ти поет”. “Злітай на місяць, теж поетом станеш”, – розповів про знайом$ ство з американцем Шовкошитний. Письменник підтримував зв’язок з космонавтом до останнього. У 2012 році Володимир вирушав до Америки для пре$ зентації на той час дилогії “Кров свята” й за тиждень до від’їзду дізнався про смерть Ніла. Його прийняв океан, бо саме так хо$ вають офіцерів морської авіації, а ним був Армстронг. Павло Мовчан зазнав наслідків Чорно$ биля. Із запаленням легень його відправ$ ляли до клінік. Кілька разів у тіло поета вводили нову кров, а перші два тижні ліку$ вання чоловік не міг лягти, бо починав за$ дихатися. “У мене було відчуття кінця світу. Ра$ зом з Чорнобилем я бачив кінець україн$ ської нації. Цьому відчуттю я присвятив поему “Вогонь”, про те полум’я, що пали$ ло нас”, – сказав Павло Мовчан. Трилогія Шовкошитного “Кров свята” розповідає про події Другої світової та УПА на Волині: Колківську та Олевську республіки, Тараса Бульбу-Боровця і його Поліську Січ та “художню правду” про польську війну. Як зазначали упівці, третя війна з поляками була непотрібною. Проте вона сталася, бо поляки вважали, що ма$ ють право на власну державу, а українці – ні, тому називали західну частину України – Східними кресами. “Сьогодні наш шлях в Європу лежить через Польщу. Ми мусимо знайти порозу$
міння з поляками. Але порозуміння – це не значить кланятися. Значить розуміти, пробачити й відпустити. Це дорога з дво$ стороннім рухом: ми у них, вони у нас. Бо не в нас це почалося. Почалося з їхньої па$ цифікації та різанини на Холмщині”, – пояснив пан Володимир. Трилогія отримала свою назву через фі$ лософську дискусію, що людство “найкра$ ще мислить кров’ю”. Адже всі цінності до поколінь переходять через неї.
Література Павла Мовчана та зв’язок зі Стусом Відвідувачам Павло Мовчан привіз свої збірки поезій “Материк”, “Білі лінії” та “Був день – пам’ятаєш плазучого змія?”. Як розповів Володимир Шовко$ шитний, він вирішив сам видати доробок свого колеги й присвятити ювілею Мовча$ на. Дізнавшись, що в шухляді лежить три рукописи, вирішив випустити їх одразу. “Павло мені каже: “Так часу ж немає”. Я йому: “Це для тебе мало часу, для мене достатньо”. Це були перші три поетичні книги, які я редагував. Я виписував у блок$ нот безліч неологізмів, яких як письмен$ ник і не зустрічав раніше. У нього кожна метафора — це початок наступної… У ньо$ го стільки варіантів уже відомих нам слів, що дивуєшся. Навіть у мого улюбленого поета Василя Стуса їх не так багато”, – промовив видавець. Зі Стусом Володимира пов’язує історія його перепоховання з табору для по$ літв’язнів у селі Кучино Пермської облас$ ті. Його ж і організував Шовкошитний. Для цього він власноручно виготовив цин$ кову труну на заміну дерев’яній. “Я відкрив віко і побачив, що тіло, пролежавши майже п’ять років, не зазнало тління. Через одну могилу від нього лежав Юрій Литвин. Коли ми підняли труну, 15
нує українців, де б вони не були”, – сказала керівниця Руху “Єдині” Наталка Федечко. Перед початком забігу учасники вша$ нували хвилиною мовчання пам’ять загиб$
хвилин текла рідина. А коли відкрили кришку, то там таке побачили, що пів року після того заплющуєш очі і не можеш спа$ ти”, – розповів він.
Пережити Голодомор і втекти від переслідувань Павло належить до другого покоління генерації Мовчанів. Усі його старші брати, сестри, дід і бабуся померли через Голодо$ мор у 30$х роках. Лише сестра Мотря зали$ шилася жива. У 1933 році її вивезли до од$ ного зі шпиталів, сподіваючись, що хтось із добрих людей підбере дитину. Мотря зникла, але часто приходила в сни матері у різних образах – то молодою дівчиною, то як виходить заміж, то народжує дітей. Че$ рез це рідні були впевнені, що загублена Мотря вижила. Чоловік пережив голод 46$47$го року. Щоб якось знаходити сили, хлопець ходив у підлісок по липове листя. Мати сушила їх, перетирала, додавала висівок і робила зних коржики. Та навіть голодним їх було важко їсти. “У 1947 році по селу їхала група людей, які вже помирали. Я був одним з тих, при$ речених на загальну яму, проте вижив. Ці спогади я відтворив у поемі “Материк”, – розповів він. За однойменну збірку Павло Мовчан отримав звання лавреата Державної премії України імені Тараса Шевченка у 1992 ро$ ці. Автор поезій переконаний: якщо пи$ шеш правду, Господь диктує слова. Мовчана “пасли” охоронні органи у 60$х роках. Як розповів Володимир Шов$ кошитний, чимало філологів з другого$ третього курсу вербували в КДБ. Їхнім зав$ данням було відшукати “антисовєтчину” у віршах Павла Мовчана. “Багато з них до цього часу не вийшли з дурки. Бо розібратися з цим нагромад$ женням метафор Павла Мовчана і знайти, за що його посадити, було складно. Відчу$ вають, що щось є, а що саме — знайти не можуть”, – відповів видавець. Павлові Мовчану довелося багато ро$ ків переховуватися від переслідувань, тож чоловік об’їхав увесь Радянський Союз, шукаючи саме українські осередки. У Во$ логді та на Новгородщині він виявив, що жителі використовують багато україн$ ських слів. “Новгородщина не має жодного відно$ шення до тієї країни, яка називала себе Ве$ ликоросією. Там були два польські племе$ ні в Новгорії. А на Московії ніякого шлях$ танства не було в природі”, – заявив Шов$ кошитний. Присутнім Павло Мовчан зачитав пое$ зії зі збірок. Після презентації охочі могли придбати видання. Як зазначили їх автори, гроші з продажу книг віддають на потреби ЗСУ.
Тетяна МАРКОПОЛЬСЬКА лих воїнів, борців за незалежність України та громадських активістів, які обстоювали право української мови на життя. Власн. інф.
Слово Просвіти · PDF у Вікісховищі ↗
