Пошанування · “Спадщина В. Самійленка стала частиною української культури й джерелом натхнення для інтелектуалів сучасності”. · с. 6сторінка оригіналу ↗
Хто передбачив появу “диванних експертів” і ухилянтів ще в ХІХ столітті
Слово Просвіти, №33 за 2025 рік
У Боярці на Київщині відбулися урочисті заходи з нагоди 100-річчя від дня смерті Володимира Івановича Самійленка – видатного українського поета, перекладача, громадського діяча, який залишив по собі глибокий слід у національній культурі.
Євген БУКЕТ, голова Київського обласного об’єднання ВУТ “Просвіта” ім. Тараса Шевченка
Володимир Самійленко, за словами Івана Франка, був “свідомим українцем, усією душею відданим своїй країні та своєму народові”. За це в російській імперії його переслідували, забороняли до друку твори. Він був активістом Братства тарасівців, яке висунуло політичні вимоги визволення української нації з-під московського ярма. У своїх творах поет мріяв про вільну Україну, проте був не лише ліриком, а й майстром сатири, нерідко критикував колег-письменників і ура-патріотів. Так, водному зі своїх віршів, написаному 28 жовтня 1898 року, передбачив появу ухилянтів і “диванних експертів”. Він писав: Наші предки колись задля краю свого Труд важкий підіймали на плечі; Я ж умію тепер боронити його І служити, не злазячи з печі … Ще стоїть Україна! Не вмерла вона І вмирати не має охоти.
У віці 90 років відійшла у вічність видатна українська піаністка, народна артистка України, професорка та колишня ректорка Львівської консерваторії Марія Тарасівна Крушельницька.
Чернівецьке обласне об’єднання Громадської організації “Всеукраїнське товариство “Просвіта” імені Тараса Шевченка” з глибоким сумом і щирим серцем висловлює Наталії Олександрівні та Георгію Георгійовичу Філіпчукам співчуття у зв’язку з непоправною втратою – відходом у вічність Вашого племінника Сергія Микитчука. Ми сумуємо разом із Вами. У скорботі – вся просвітянська родина, яка поділяє біль втрати і молиться за упокій душі покійного. Нехай Господь прийме душу Сергія у свої обійми, а пам’ять про нього – світла, добра, щира – залишиться в серцях тих, хто його знав і любив.
Центральне правління ВУТ “Просвіта” щиро співчуває Наталії Олександрівні та Георгію Георгійовичу Філіпчукам у зв’язку зі смертю племінника – Сергія Микитчука.
Письменники Василь Трубай, Микола Гриценко, Микола Мартинюк, Ігор Коцюбинський, Євген Букет
Кожна піч українська – фортеця міцна, Там на чатах лежать патріоти. Більшість творів Самійленка спочатку з’являлися друком у Галичині, у більш лояльній до всього українського Австро- Угорщині. А найповнішу прижиттєву збірку, за словами Михайла Биковця, було видано в 1918 році у Смілі заходом товариства “Промінь” з передмовою Івана Франка. До неї увійшли всі поезії з 1884 до 1917 року включно (зараз її цифрова копія розміщена на сайті Національної бібліотеки України ім. В. Вернадського). За української державності Самійленко служив у міністерствах освіти і фінансів, у 1920 році емігрував з урядом УНР до Галичини, але довго жити там не зміг і повернувся до Києва, окупованого більшовиками. Останні місяці свого життя тяжко хворий Володимир Самійленко провів у Будаївці під Києвом (нині – Боярка), де й помер 12-го та був похований 15 серпня 1925 року. Місцева громада УАПЦ та друзі письменника перетворили його похорони на урочистість, у якій брали участь селяни, делегації українських організацій, Української Академії наук та священники. Разом з архієреєм УАПЦ Григорієм Стороженком на похорон прибув перший прем’єрміністр УНР та головний ідеолог УАПЦ Володимир Чехівський, священники Юрій Красицький, Володимир Семків, Яків Левандовський, Сильвестр Перепелиця, диякон Олександр Максимюк та хор Кафедрального собору Святої Софії у Києві. Був там і настоятель Будаївської Михайлівської парафії протоієрей Юрій Стравицький. На похороні були присутні близько 70 осіб, серед яких письменниця Людмила Старицька-Черняхівська, лікарі Віра Матушевська і Максим Мережинський, кобзарі Михайло і Яків Клименки. Дослідник історії Боярки Андрій Ковальов
Лавреати премії Володимира Самійленка у брошурі “Володимир Самійленко і Боярка” назвав ще близько 30 активних учасників похорону – мешканців села Будаївки. Його труна була оббита жовтою тканиною, а зверху на ній виклали хрест з блакитних волошок. Символічно ховали не тільки Володимира Самійленка, а й вільну Україну, про яку він мріяв… Але для Боярки могила Самійленка стала своєрідним символом ідентичності, нагадуванням про зв’язок міста з українським національним відродженням. Саме тут, біля Михайлівського храму вільна Україна кілька разів відроджувалася. У серпні 1941 року відбулися збори села на яких утворено українське самоврядування та українську самооборону, які проіснували більше місяця, до приходу німців. 3 лютого 1991 року, в день народження Володимира Самійленка біля його могили боярчанин Анатолій Харчук вперше публічно підняв національний синьо-жовтий прапор. Тоді на Будаївському городищі відбувався велелюдний мітинг у якому брали участь журналістка Ніна Харчук, письменники Петро Осадчук, Віктор Баранов, Іван Калиниченко та Олесь Овчаренко, голова Боярської міської ради Леонід Орел і активісти місцевої “Просвіти”. І ось 100-річчя від дня смерті Самійленка. На історичному городищі, поруч зі старовинною Михайлівською церквою та могилою Володимира Самійленка зібралися представники громадськості, митці, науковці, діячі культури, освітяни та духовенство Православної Церкви України – разом більше 70 осіб. Організували урочисту подію Управління культури, молоді та спорту Боярської міської ради та Боярський краєзнавчий музей. Ведучою була Начальник відділу культури мистецтв релігії та охорони культурної спадщини Мар’яна Галь. Також багато зробив для організації події історик, краєзнавець, Почесний житель міста Боярка Сергій Лисенко. Митрополит Переяславський і Вишневський Олександр відслужив панахиду. Владиці Олександру співслужили протоієрей Дмитрій Присяжний, капелан Повітряних Сил Збройних Сил України, священники Сергій Педько, Іван Угрин, Назарій Бігун, Діонісій Лахтадир, Олександр Домбровський, диякон Андрій Ковальов. Продовженням пам’ятного дня стала урочиста академія у Будинку культури. Захід пройшов у піднесеній атмосфері духовної єдності, де звучала поезія Самійленка, музика, слова про значення його творчості для української літератури та суспільного
Андрій Ковальов і Олександр Драбинко руху. Серед інших, зі сцени говорили військовий капелан Димитрій Присяжний та Андрій Ковальов, який представив щойно видану брошуру “Володимир Самійленко і Боярка”. Варто наголосити, що відомий історик, краєзнавець, речник Генштабу ЗСУ, майор Андрій Ковальов виступав на вшануваннях у кількох іпостасях: і як диякон, і як автор видрукованої з нагоди пам’ятної дати брошури “Володимир Самійленко і Боярка”, і як один із лавреатів Літературномистецької премії імені Володимира Самійленка, що вручається Боярською міською радою з 2008 року. Участь у вшануванні взяли працівники Боярського краєзнавчого музею, колишня та нинішня його очільниці Любов Кравченко й Яніна Чурілова. Письменники Микола Гриценко, Микола Мартинюк, Володимир Бубир, Василь Трубай, Тетяна Зубкова, Віталій Приймаченко, художник Олександр Малінченко. Серед почесних гостей, які прибули здалеку, – Ігор Коцюбинський, правнук Михайла Коцюбинського, і Наталія Коцюбинська, заступниця директора Чернігівського літературномеморіального музею-заповідника М. Коцюбинського; Оксана Ручка – представниця Великосорочинської громади, Алла Пустовіт – директорка Великосорочинського літературно-меморіального музею Миколи Гоголя й Олеся Загорська – директорка Великосорочинського краєзнавчого музею. До речі, представники Великосорочинської громади привезли на могилу землю із садиби, де провів дитинство майбутній поет. Боярську ЗОШ №1 представляла директорка Крістіна Юрченко разом із педагогічним колективом, а просвітян Київщини – автор цієї статті. Кульмінацією заходу стало вручення Літературно-мистецької премії імені Володимира Самійленка 2025 року. Відзнаку вручила перша заступниця Боярського міського голови Тетяна Кочкова. Лауреатом став Ігор Борисович Гирич — відомий український історик, доктор історичних наук, який своєю дослідницькою працею сприяє збереженню національної пам’яті. Завершилися урочистості концертом легендарного гурту “Хорея Козацька” на чолі з народним артистом України Тарасом Компаніченком. Пам’ятний день у Боярці вкотре довів, що спадщина Володимира Самійленка стала невіддільною частиною української культури й залишається джерелом натхнення для інтелектуалів сучасності.
Слово Просвіти · PDF у Вікісховищі ↗
