Емблема «Просвіта»ПРОСВІТАЦИФРОВАЗнання · Люди · Майбутнє
Подія року “Серце Європи б’ється в Україні”. · с. 9сторінка оригіналу ↗

“Bouquet Kyiv Stage” – фестиваль у “Софії Київській”

Слово Просвіти, №33 за 2025 рік

У Національному заповіднику “Софія Київська” завершився восьмий щорічний фестиваль “Bouquet Kyiv Stage”, який тривав чотири дні. Гості цього магічного дійства, яке відбувалося на різних майданчиках заповідника, стали свідками й учасниками понад 40 мистецьких подій. Засновник фестивалю – культурний центр “DOM Майстер Клас”, співорганізатор – Національний заповідник “Софія Київська”. Головна ідея – підтримка та популяризація української культури на світовому рівні. Алла КОБИНЕЦЬ Демонструючи її унікальність та автентичність, організатори зробили акцент саме на поглибленні ролі культурної дипломатії як інструменту, що сприяє не лише розвитку культурної складової, а й утвердженню її значення для нашої країни, яка стала форпостом боротьби за свободу та демократію на європейському континенті – Світла проти темряви. Тому не випадково темою цьогорічного фестивалю стало гасло: “Серце Європи б’ється в Україні”. Його глибинний зміст ще раз акцентує на тому, що Україна – це колиска Європи, а її культура – вагома частка у надбанні європейської культури. Україна сповідує великі гуманістичні цінності – свободу та гідність. Упродовж свята мистецтва події розгорталися за кількома напрямами. Театр, кіно, музика, виставки, бесіди, спеціальні заходи для дітей. Після пресконференції, якій передувало вшанування пам’яті митців, що віддали своє життя за Україну, запрацювали різні локації: вони по-новому відкрили нам грані української культури. Відкриття фестивалю розпочалося з прем’єри твору “Mani- fest” композитора Романа Григоріва у виконанні камерного хору “Київ” під керівництвом Миколи Гобдича, а також ансамблю солістів “Київська камерата”. Особливо хочеться відзначити концерти з проєкту “Звільнена музика” (Redemptio, Повернення із забуття). Він поєднав у собі дослідницько-аналітичну роботу, творчу інтерпретацію та публічну презентацію, маючи на меті повернути до українського музичного простору композиторів, репресованих радянським тоталітарним режимом. Перед загалом постали неймовірні композитори, митці, чиї твори варта увійти до “золотого фонду” навіть світової музичної культури. У перший день фестивалю, в теплому надвечір’ї на головній сцені відбувся неймовірний концерт, на якому прозвучали у виконанні Latoshy- nskyi capella orchestra, молодої піаністки Анни Хмари та під орудою оперно-симфонічної диригентки, студентки Національної музичної академії України Катерини Ніколенко твори Василя Барвінського (відновлений фортепіанний концерт), Павла Сениці (Перша симфонія – виконана уперше за 100 років!) та Костянтина Шиповича, відчайдушного авангардиста. Це були вражаючі хвилини неймовірно прекрасної музики. Наступного дня неповторні музичні твори 20-х років минулого століття Костянтина Шиповича презентував молодий піаніст Тиміш Мельник у концерті “Шалені 1920-ті”. Саме йому, Тимішу, талановитому учневі професора музики Олега Безбородька та професорки Світлани Шабатіної, ми тепер завдячуємо поверненню з небуття українських композиторів Костянтина Шиповича, Павла Сениці та Бориса Яновського. Ці знахідки лягли також у проєкт “Звільнена музика”. До речі, саме модерніст Костянтин Шипович, який працював на Київській кінофабриці, написав музику до мультфільму “Жук в зоопарку”, одному з перших анімаційних фільмів, знятих в Україні. Його нещадно критикували, тому кіноматеріал, кажуть, не зберігся. Однак музика виявилася “живою”. Окрім цього, Тиміш Мельнику сольному концерті, що відбувався у “Хлібні”, глибше познайомив слухачів із творчістю Шиповича, а також презентував загалу й музичні твори це одного модерніста Бориса Яновського, творчий діапазон якого простягається від п’єсок-вправ до опери та балету. Завершенням циклу “Звільнена музика” став концерт піаніста Романа Рєпки, який виконав твори Лео Орштейна (Орнстайна), уродженця України, більшість творів із творчої спадщини якого досі невідома. Пристрасть, чуттєвість, гра звуків – ось головні особливості його музики. На щастя, композитор (а до цього виконавець, викладач) дожив мало не до ста років, не був репресований, бо виїхав з родиною до “ р е в о л ю ц і й н и х бур”. Тривалий час його твори не виконувалися і лише в 70-х повернулися до слухачів. Тому цікаво було послухати музику уродженця з України, чия доля склалася більшменш успішно. Що можна додати до музичного напрямку фестивалю? Його кураторка Любов Морозова охарактеризувала його як своєрідний “архів пам’яті”, багатошаровий, різноголосий і тому такий несподіваний, незвичайний. Адже тут і культурна тяглість, і друге дихання, і сила музичного слова. Зокрема, тема “Aeternitas – Вічність”. Тут поєдналися класика та традиції. Справжнім вибухом стала “Розмова птахів” Театрального центру “Слово і голос” (Наталія Половинка), ансамблю “Хорея Козацька” (Тарас Компаніченко), лабораторії степового розспіву “Євшан-Зілля”. Тут відбулося поєднання музики духовної та барокової, а ще – поетичні рядки Григорія Сковороди. Хотілося б особливо відзначити сольний концерт польського піаніста-віртуоза Матеуша Кшижовського “Ніжність і шал Шопена”. А програма “На зламах часу: Бетховен і Лятошинський” репрезентувала перші симфонії цих композиторів. Щире захоплення викликала й авторська ювілейна програма піаніста Євгена Громова, присвячена 100-річчю з дня народження композитора П’єра Булеза, чий вплив із Франції позначився на творчості низки українських музичних мистців. Останній день фестивалю був позначений неймовірним концертом відомого колективу “Jazz in Kyiv band та друзі”, який порадував слухачів чудовими джазовими композиціями. А “родзинкою” став відомий хіт під назвою “Summertime”, який у супроводі музикантів виконала незрівнянна Назгуль Шукаєва. Варто наголосити, що у фестивалі взяли участь також іноземні учасники – норвезький дует піаніста Ейстейна Севога й гітариста Лаккі Патея, польський піаніст-віртуоз Матеуш Кшижовський, грузинський диригент і композитор Ніколоз Рачвелі, польський диригент Вінсент Козловський, ізраїльський джазовий колектив Amit Friedman Quartet. І, звичайно ж, концерт на завершення: “Білий букет”. Біля сцени ніде було примоститися, бо слухачі прибували і прибували. Колектив “Київської камерати” під орудою Ніколоза Рачвелі (Грузія) вражав, хвилював, надихав. Фінальні хвилини стали музичною вершиною фестивалю. Особливо приємно відзначити, що на цьому фестивалі вперше відкрився кобзарський простір, який унаочнив традиційно українську кобзарсько-лірницьку традицію (її ЮНЕСКО визнало частиною нематеріальної спадщини людства). Отже, протягом вихідних днів всі охочі, затамувавши подих, слухали кобзу, бандуру, ліру у виконанні сучасних кобзарів. Виставкова частина фестивалю була також насиченою. Зокрема, увагу присутніх привернула виставка просто неба – фотопроєкт “Спроможні” Асоціації “Дивись українське!” (фотохудожник Сергій Михальчук). Вона реалізувалася в рамках “КіноБукету”. Виставка розповіла про моменти із життя українських мистців, які нині несуть місію культурних амбасадорів української національної культури у світовому просторі. Упізнавані – учасники гурту “ДахаБраха”, скрипалька Богдана Півненко, співачка Джамала, очільник гурту “Хорея Козацька” Тарас Компаніченко, художник Анатолій Криволап, правозахисниця Олександра Матвійчук. А в “Хлібні” розгорнулося дві експозиції. Перша – 94-річного художника та філософа Олександра Дубовика. Саме він вісім років тому подарував фестивалю його символ – букет. І в експозиції автор виставив низку робіт на цю тематику. Отже, цикли “Букет”, “Фантоми” та зовсім нові роботи мистця стали своєрідними відблисками, відбиттями наших надій та сподівань. Друга виставка – це роботи 28 художників. Її назва “Україна – останній форпост Світла”. Учасники – Петро Бевза, Макс Вітик, Юрій Денисенков, Ганна Криволап, Анастасія Подерв’янська, Олег Тістол, Тіберій Сільваші та інші. Несподівано цікавим виявився й українсько-британський проєкт “Flowers from the frontli- ne” (“Квіти з фронту”), що розгорнувся в Будинку митрополита Софійського заповідника. Його експозицію складають як мистецькі роботи, так і цікаві артефакти. Зокрема, полотна Ольги Морозової, так само, як і її інсталяція “Тканина часу”, що тягнеться з першого на третій поверх, викликають велике зацікавлення. А ще варто додати мініатюрні ювелірні вироби, колекцію “Love Letter to Kyiv” Фібі Волш, три гербарії з трьох війн, композицію “Букет з “Нуля” від військового Олега Петрашека, квіткову інсталяцію науковця лондонського Garden museum Філіпа Нормана. Все це викликає щире захоплення. Ідея, втілення, майстерне виконання – ось три складові, які вирізняють виставку її оригінальністю й актуальністю. Кінопрограма фестивалю була також дуже насиченою: “Кіно- Букет” репрезентував 34 фільми. Це три добірки короткометражок, презентацію журналу “КіноКоло”, відбулася низка документальних та допрем’єрних показів. І кілька слів про театр. Гості фестивалю залюбки подивилися поетично-пластичну виставу “Ліниві та ніжні” (ліричний перформанс на вірші поета Юрія Іздрика) у чудовому виконанні акторів Київського академічного театру на Печерську; а також музично-пластичну виставу “Енеїда” у виконанні акторів Театру ветеранів, який очолює заслужений діяч мистецтв України, заслужений артист АР Крим Ахтем Сеітаблаєв. Упродовж чотирьох фестивальних днів відбувалися цікаві майстер-класи як для дітей, так і для їхніх батьків. Загалом свято високого мистецтва, можна сказати, відбулося. Успіх багатьох його проєктів очевидний. Неймовірна атмосфера творчості, приязні, добра і душевності стала ще одним підтвердженням того, що культура в час війни об’єднує, додає сили, надихає.

Слово Просвіти · PDF у Вікісховищі ↗

Емблема «Просвіта»Просвітянин