Витоки · “Боротьба за Україну – це й боротьба за джерела її культури, не замулені брудом окупації та фальсифікацій”. · с. 10сторінка оригіналу ↗
Легендарне й історичне народження Києва в інформаційній безпеці сучасної України
Слово Просвіти, №33 за 2025 рік
Тарас ГОЛОТА, аспірант КНУ ім. Т. Шевченка, лавреат Міжнародної німецько-української премії імені Олеся Гончара
У колі сучасних агресивно-імперських московитських наративів наукова проблема заснування Києва (столиці та культурного центру Київської Русі – найбільшої держави тогочасної Європи) набуває виразного політичного контексту. Упродовж тривалого часу літописне повідомлення під 882 роком про прибуття з Новгорода князів Олега й Ігоря та захоплення ними влади в Києві шляхом убивства київських князів Аскольда й Діра деякі тенденційні історики інтерпретували як начебто пріоритет Новгорода над Києвом у державотворенні Київської Русі. Однак археологія чітко показала, що в часи Олега Новгорода ще не існувало. У той час можна говорити тільки про так зване Рюрикове городище біля майбутнього Новгорода, але воно не мало того масштабу, який йому приписують фальсифікатори історії. Натомість існувала Стара Ладога, яку нині московитські пропагандисти оголошують первісним ядром Київської Русі. Але це поселення (зі скандинавською або фінською назвою) – навіть не Новгород, а головне – Київ існував принаймні за пів тисячоліття до північноDпериферійних поселень Київської
Русі (Новгорода, Рюрикового городища та Старої Ладоги). Коли на пізньому етапі існування домонгольської Русі Новгородська республіка майже цілком унезалежнилася від Києва, у середовищі новгородської верхівки було створено міф про новгородське походження перших київських правителів. Парадоксально, що москва, знищивши волелюбний Новгород, привласнила новгородський погляд на ранній Київ і донині розвиває вигадки про такий “шлях еволюції” державності Київської Русі, який включає Стару Ладогу, Новгород і вже потім Київ. Так давні новгородські вигадки, спрямовані на республіканську демократію, перетворилися на сучасні московські брехні, зорієнтовані на ідеологічне підготування та виправдання загарбницької політики. Як показують сучасні дослідження, легенда про народження Києва оформилась іще до V століття н. е., у пізньопраслов’янський період, у середовищі носіїв різноетнічної черняхівської культури. Натомість поселення на території Києва (що пізніше поєдналися за принципом, які давні греки називали синойкізмом – “спільним домом”) існували вже на рубежі еру межах праслов’янської зарубинецької археологічної культури. За моделлю Юрія Мосенкіса, виникнення легенди про братів-засновників Києва (відомої в давньоукраїнській, давньогерманській та давньовірменській версіях) нині датовано ІІІ–IV століттями н. е., коли на Київщині тісно контактували носії праслов’янської (київська археологічна культура), готської (черняхівська археологічна культура) та сарматської мов. Київ був іще праслов’янським містом, а територією поширення праслов’янської мови була Україна (київська археологічна культура). За пануванням відкритих складів до праслов’янської мови найближча українська – саме тому, що вимовні звички збереглися на тій самій українській території. Тим паче сказане стосується літописів. Ті з них, що були списані-переписані на колишніх північних та східних околицях колишньої княжої Руси-України, мали у своїй основі українське (насамперед київське, але також чернігівське, переяславське, волинське, галицьке) літописання. Навіть давній новгородський літопис – копія раннього київського (місцями відредагована-сфальсифікована). Києвоцентризм давньоукраїнD ської культури, зокрема літератуD ри та її вершини “Слова про ІгоD рів похід” – факт, який не вдасD ться заперечити московитським фальсифікаторам усіх виявів укD раїнської культури. Детальніше про ці й дотичні питання йдеться в книжці “Легендарне народженD ня Києва”, що незабаром має поD бачити світ.
Слово Просвіти · PDF у Вікісховищі ↗
