Подорожні нотатки · “Ми не є нацією страждальців, ми нація переможців”. · с. 11сторінка оригіналу ↗
Конотоп – незабутня зустріч
Слово Просвіти, №33 за 2025 рік
Олександр ВАКУЛЕНКО Фото автора московії. Історичне значення, адже українці і кримські татари довели, що московити не є непереможними і їх можна перемагати, якщо народи об’єднаються. Тоді це показали українці й кримські татари, і це перегукується із нинішньою ситуацією. Завжди потрібно мати союзників. До того ж Крим є серцем боротьби в російсько-українській війні. І уроки Конотопської битви повинні бути враховані в контексті того, що Крим як був, так і залишається важливим фактором. А історичні суперечності можна подолати, якщо є воля народу до їхнього вирішення. Сьогоднішня війна підтверджує, що ми здатні знаходи-
Місто Конотоп багате на історичні події. Саме до однієї з них – перемоги козацького війська під проводом гетьмана України Івана Виговського разом із союзниками над московським військом у Конотопській битві 1659 року – приурочено відзначення Дня міста. Але не до особливих святкувань нині конотопцям. Адже, як ів XVII столітті, триває московсько-українська війна. Про неї нагадують Пантеон національної пам’яті Конотопа, Хрест воїнам, що віддали своє життя за Україну,
Квіти — мужнім захисникам Конотопської фортеці на площі Перемоги, фотопортрети загиблих конотопців, розміщені в центральній частині міста. Увіковічене й місце на вулиці Успенсько-Троїцькій, де 24 лютого 2022 року воїни 58 окремої мотопіхотної бригади імені гетьмана Івана Виговського вступили з російськими окупантами в бій, у якому загинули головний сержант Сергій Шовкун і старший солдат Сергій Балашов. Конотопці віддали шану рідному місту в ці літні дні, присвятивши низку різнопланових заходів до Дня міста та 366-й річниці Конотопської битви. У Конотопському міському краєзнавчому музеї імені О. М. Лазаревського відбулася наукова конференція – круглий стіл “Конотопська битва 1659 року. Погляд крізь століття” у форматі онлайн. Директор музею Іван Мурзін зазначив, що цей захід дає можливість науковцям поділитися своїми думками стосовно розвитку науки, культури. Це також чергова спроба показати, що ми живемо, працюємо й не збираємось зупинятися. Начальниця управління культури та охорони культурної спадщини Конотопської міської ради Олена Шинкаренко привітала учасників конференції і подякувала їм за те, що вони плекають нашу історію та культуру. Голова Меджлісу кримськотатарського народу, президент Всесвітнього конгресу кримських татар Рефат Чубаров у своєму виступі зазначив, що ми і в попередні роки обмінювалися нашими відчуттями, оцінками Конотопської битви. Але життя динамічне, тому варто відзначити декілька моментів, які перегукуються із сьогоденням. Отже, Конотопська битва – одна з найславетніших битв, але сповна не оцінена. Хоча вона має політичне значення. Адже тоді, століття тому, Україна довела, що здатна захистити свою державність. А також військове значення, бо це була одна з найбільших поразок ти і об’єднувати союзників. Заступник міського голови Конотопа Юрій Павлов наголосив, що наша славетна перемога демонструє нашу здатність перемогти найсильнішу армію. А зараз російська армія не є найсильнішою. Він переконаний, що ми досягнемо перемоги. Завдяки Збройним Силам України, які нас захищають, ми маємо можливість проводити конференцію в Конотопі. Український прозаїк, поет, драматург, кіносценарист, уродженець Конотопа Анатолій Покришень, який у 1966 році закінчив тут школу № 2, зазначив, що вперше почув про Конотопську битву ще малим хлопцем. Адже на його вулиці мешкав відомий краєзнавець Іван Лисий, який досліджував цю історичну подію. Вдруге почув про неї під час навчання у військовому училищі. У 1659 році москва, як і зараз, сконцентрувала біля України велике військо. Але в Конотопі була фортеця, яка прихистила 5-тисячну залогу полковника Григорія Гуляницького. Московський князь Трубецькой висунув до козаків ультиматум про капітуляцію, яку захисники фортеці одразу відкинули і відбили усі їхні атаки. І я хотів би, щоб ми знали і про кримських татар, які прийшли нам на допомогу, адже вони найближчі наші друзі й побратими. Юрій Павлов додав, що про Конотопську битву ми повинні згадувати щодня. Доносити про неї максимум інформації, у тому числі про внесок кримських татар. Науковий співробітник музею імені О. М. Лазаревського Шаміль Акічев нагадав, що Конотопській битві передувала Гадяцька угода. А докори гетьману Івану Виговському за те, що той не став переслідувати московське військо, безпідставні, адже у них була можливість заховатися в Путивльській фортеці. Зараз є книжки про Конотопську битву. Під час відзначення її 350-річчя, за президента Віктора Ющенка, на її честь були випущені монети та конверти. Зведено Собор Різдва Пресвятої Богородиці. Ця битва засвідчила дружбу народів. Адже на стороні українців виступили й поляки, хоча незначна кількість. Тоді в Польщі очікувалися промосковські виступи, й основна частина польського війська змушена була залишитися вдома. Стосовно самої битви дещо залишається нез’ясованим. Досі невідомо, де були поховані загиблі кримські татари. Директор Державного історико-культурного заповідника “Путивль” Сергій Тупик відзначив, що тематика конференції надзвичайно важлива. Потрібно подякувати Конотопу за увагу до Конотопської битви. Але варто подумати над тим, щоб діяв меморіальний комплекс Конотопської битви. Існує ж пам’ятник Битві народів з музеєм у Лейпцигу. І у нас було б увіковічено місце легендарної битви, де могли проводитися екскурсії, тематичні заходи, це була б гавань не лише для любителів історії, ай для широких мас. До речі, немає і в Путивлі музею “Слова о полку Ігоревім”, у якому була б можливість більше дізнатися про княжу добу. Юрій Павлов підтримав цю пропозицію, зазначивши, що музей краще все-таки створювати безпосередньо в Конотопі. Наступного дня під час урочистостей з нагоди Дня міста до пам’ятного знаку (каменя) на честь героїчної оборони Конотопа та пам’ятника ніжинському полковнику Григорію Гуляницькому було покладено квіти від вдячних конотопців. “Ми не є нацією страждальців, ми нація переможців. Як би
Шаміль Акічев та Іван Мурзін під час онлайн8конференції
Радісна зустріч із Олександром Діденком
Напрочуд цікавою й пізнавальною була книжкова виставка-присвята “Моє рідне місто – життя мого перлина” в міській бібліотеці Конотопської міської ради. А в міській бібліотеці імені С. І. Пономарьова увагу привернули книжкова виставка-панорама “Конотоп: унікальний і незламний!”, літературно-музичний вечір “Від Конотопської битви до сьогодення” за участі місцевих поетів, любителів поетичного слова та музики. Ще одна поетична подія “Славимо місто, в якому живемо”, на яку завітали учасники літературної студії “Джерела”, відбулася в поетичній альтанці у сквері біля МБК “Зоряний”. Яскравими фарбами сяяли роботи місцевих художниць-аматорок, учасниць проєкту духовно-психологічної підтримки “Радість у творчості” (керівниця Катерина Смирнова), які презентували виставку “Кольорові історії конотопок” в Міському центрі культури і дозвілля “Кінотеатр “Мир”. Майстерно створені картини випромінювали тепло душі любительок образотворчого мистецтва. Невдовзі після відзначення Дня міста відбулася зустріч з Олександром Діденком, який з минулого року перебував у російському полоні. Щойно наш визволений земляк разом із народним депутатом України Олександром Качурою з’явився біля пам’ятника Тарасу Шевченку, як його зустріли щирими вигуками: “Вітаємо!”, “Україна – понад усе!”, “Дякуємо!” “Дякувати не мені потрібно. Дякую вам, що ви вірите в нас. А віра – це дуже велика справа. Ви вірите в нас, а ми просто виконуємо свою роботу, яку маємо виконувати. Іншого просто немає”, – із вдячністю сказав боєць Сил територіальної оборони Олександр Діденко із села Землянка Дубов’язівської селищної ради Конотопського району. У Конотопі триває звичне життя. Працюють підприємства. Містом курсують трамваї. До Дня Конотопа перший свій рейс містом здійснив чеський трамвай Tatra T6A5, подарований чеськими друзями з міста Острава. У позашкільних навчальних закладах діють гуртки, які відвідують підлітки – майбутнє нашої країни. Безліч нагород здобули на змаганнях вихованці авіамодельного гуртка ЦДЮТ під керівництвом Олександра Соловея та Миколи Коломійця. Та найдорожчий серед них, напевно, перехідний “Кубок Азова” з авіамодельного спорту, здобутий у 2021 році. Адже бойовий підрозділ “Азов”, як і більшість конотопців, демонструють приклад відданості Україні, яка потрібна усім нам для остаточної перемоги українського світла над силами темряви та зла.
“Кубок Азова” — найдорожча нагорода конотопських авіамоделістів
Слово Просвіти · PDF у Вікісховищі ↗
