Театр · “Коли ми разом, об’єднані, підтримуємо одне одного, тільки тоді можемо перемогти зло”. · с. 14сторінка оригіналу ↗
Що нового в “Берегині”
Слово Просвіти, №33 за 2025 рік
Літо 2025 року стало для Київського академічного театру українського фольклору “Берегиня” багатим на події. Відбулися прем’єри казки “Козацькі вітрила” та концертної програми “Де п’ється, там ллється”, а також вечір пам’яті, присвячений 85-літтю від дня народження засновника театру, народного артиста України Миколи Буравського.
Едуард ОВЧАРЕНКО Фото Вадима ГНІДАША
На юних глядачів вистави “Козацькі вітрила” очікували пригоди козака Северина та його вірної подруги Шаблі. Вони разом із друзями подолали триголового дракона, створили магічний корабель з чудовими вітрилами, здолали усі перешкоди, щоб настав мир та злагода. – Наш основний репертуар – для дорослих, також велике значення для розвитку театру мають вистави для дітей, – зазначила директорка – художня керівниця Театру “Берегиня” Ільїна Генсіцька. – Розширюючи таким чином репертуар, ми даємо можливість акторам попрацювати в різноманітних жанрах, збільшуємо свою авдиторію. Тому що до нас приходять не тільки дорослі, а ще й приводять своїх дітей. Це вже не перша вистава для дітей у нашому репертуарі. До цього була казка “Зелена гора”, новорічні постановки “Котигорошко”, “Коляда. Таїна Нового року”, “Пригоди фантастичні у свята новорічні”. Ми перебуваємо в районі, віддаленому від центру столиці, від дитячих театрів. Є запит від шкіл, батьків на перегляд саме такого репертуару. І враховуючи фольклорний напрямок, ми намагаємося, щоб наші казки завжди були спрямовані на те, аби прищеплювати дітям любов до української пісні, українських традицій, української ідентичності. Намагаємося брати до репертуару такі казки, які б виховували патріотичний погляд на життя. Аби діти знали, хто такі козаки, про наші обряди. Крім розважального, це й свого роду пізнавальний та освітній контент для дітей. Матеріалу начебто й багато, але саме фольклорного насправді бракує. Цю казку знайшли випадково на одному з сайтів. Спершу це була книжка для дітей, яка такі називалася — “Козацькі вітрила”. Її написав Богдан Мельничук. А інсценівку для Тернопільського театру ляльок зробив народний артист України Володимир Лісовий. Ми звернулися до пана Володимира, і він дав дозвіл використати цей матеріал для музично-драматичного театру. Довірили роботу нашій режисерці Наталії Лінник. Вона має великий досвід роботи з дітьми. Крім того, що працює в нашому театрі, ще викладає в мистецькому ліцеї “Київська дитяча академія мистецтв імені Михайла Чембержі”. Добре знає дитячу психологію. Наталія залюбки включилася в роботу. Актори, яких вона обрала для вистави, вже до цього з нею працювали. Вона їх добре знає, а вони довіряють їй як режисерці. Актори теж з великим задоволенням поринули в дитячу гру, дитячу атмосферу. Мені здається, що є непогані акторські роботи, які дозволять розширити їхній акторський діапазон. Дуже яскраво показала себе Галина Татуревич, яку раніше асоціювали з господинею, героїнею на сцені. А в цій казці їй довелося зіграти характерну роль. Вона змогла переступити цей психологічний бар’єр і вийшла, як на мене, цікава роль. Назар Григорчук грає у багатьох виставах як ввідний актор. А цього разу він був присутній від самого початку творчого процесу. Думаю, що про інших виконавців розповість Наталія Лінник. – Це моя перша вистава для дітей у Те-
“Козацькі вітрила”
“Де п’ється, там ллється”
Дружина Северина Оксана – Вікторія Толкачова. Вийшов хороший романтичний образ. Вона співає пісню на човні ніби в уяві самого Северина. Ще одним відкриттям став Назар Григорчук у ролі сина Андрійка. Дорослому завжди важко перевтілитися, щоб зіграти маленького хлопчика. У нього це добре вийшло. Три голови Дракона у виставі — Галина Татуревич, Оксана Дем’янів і Олена Тукалова. Дівчата одразу включилися в роботу, почали придумувати пластику. Як на мене, Дракон теж вийшов дуже цікавим. Я підбирала музичний матеріал, було дещо складно. Мені в цьому дуже допомогла Ірина Бонковська. Разом ми випускаємо вже четверту виставу. А хореографічні номери традиційно готували зі Світланою Дядюн. Довіряю її смаку. Її робота напрочуд влучна, завжди виходить те, що я хочу. Також хотілося б згадати художницю з костюмів Світлану Заїкіну. Як завжди, всі костюми були підібрані зі смаком. Дуже подобається команда. З більшістю з них я випускаю вже четверту виставу. Кожен добре розуміє одне одного. Отримуємо справжнє задоволення від спільної роботи.
*** Окрасою “Берегині” завжди були концертні програми. Багато цікавого відкрив для себе глядач у новій програмі театру “Де п’ється, там ллється”. Ця концертна програма відкриває театральній публіці світ хмільних напоїв у фольклорній пісенній творчості. Готуючись до програми, її автор Іван Сінельніков (гуру української фольклористики) дослідив історію алкогольних напоїв у народній творчості від обрядових, весільних до пісень ХХ століття. І хоча комусь може здатись, що український фольк містить багато згадок про напої різної міцності, але насправді творцям програми довелось зробити кілька мозкових штурмів, щоб відшукати цікаві зразки. – Я вже мав щастя працювати у театрі “Берегиня” ще в 90-х роках, зазначив режисер-постановник, заслужений працівник культури України Іван Сінельніков. – Понад дванадцять років у цьому колективі співала моя дружина Валентина, а нині на сцені “Берегині” виступає наш син Володимир. Минулого року Ільїна Борисівна Генсіцька звернулася до мене з пропозицією знову долучитися до творчого процесу в театрі. Цей заклик я прийняв із великою вдячністю та внутрішнім трепетом, бо це не просто колектив, це жива тканина традиції. Почали ми з відновлення давнішого репертуару, а згодом розпочали й пошук нових пісень. В акторів виникали сумніви: для чого ми це вчимо? Чи воно взагалі звучатиме зі сцени? Та я повторював: театр “Берегиня” – це не звичайний заклад культури, а єдиний у своєму роді фольклорний театр в Україні. Його місія – не лише зберігати традиції, а й творити новий якісний сценічний фольклор. Особливу цікавість у виконавців викликали пісні, які ще ніколи не звучали зі сцени. Це були автентичні твори з моїх фольклорних експедицій, а також пісні, які збирали мої студенти під час польових досліджень. Саме з цього унікального матеріалу ми склали нашу першу програму. Понад два місяці тривала робота, і вже вкінці листопада відбулася прем’єра, яку згодом ми не раз повторювали. Я завжди стояв на тому, що кожен колектив повинен мати власне творче обличчя, власний репертуар. У нашій країні зібрано й зафіксовано тисячі народних пісень, розшифрованих, виданих на компакт-дисках – вони тільки й чекають, щоб знову зазвучати зі сцени. Справжні скарби лежать у фольклорних лабораторіях – їх варто оживити! Першою програмою у моєму новому творчому етапі стало фольк-шоу “Скидай сандалі”. Після прем’єри ми ділилися враженнями, співали пісень – і саме тоді прозвучала весела народна “Горілочка наша, великомучениця”. Ільїна Борисівна з усмішкою запитала: “А ще щось про горілку є?” – “Та скільки завгодно!” – відповів я. Ідея створити окрему програму на цю тему одразу ж захопила всіх – і досвідчених акторів, і молодих учасників трупи. Матеріалу виявилося так багато, що частину довелося відкласти на майбутнє. Перший сценарій був надто об’ємним, але ми скоротили його – бо сцена, як і слово, потребує лаконізму. До програми увійшли обрядові пісні – зимові, весільні, літні – де згадуються мед-вино, мед-пиво, а також побутові, козацькі, історичні, жартівливі пісні, у яких присутній мотив алкоголю. Назва програми “Де п’ється, там ллється” – це не гімн пияцтву. Це художнє відображення реалій традиційного сільського життя. У багатьох піснях, до речі, пияцтво висміюється, бо в народі до нього завжди ставилися критично: п’яниць не шанували, а часом і виганяли за межі громади. Я завжди уважно ставлюсь до підготовки кожної програми. Звісно, і в цій можна знайти якісь дрібні недоліки, але загалом я залишився задоволений. Тема, пісні, результат – усе викликало щиру підтримку як у колективу, так і в глядача. Висловлюю щиру подяку артистам Київського академічного театру українського фольклору “Берегиня” за натхненну працю, а також студентам-фольклористам, учасникам фольклорному ансамблю “Кралиця”, факультету музичного мистецтва КНУКіМ, які вже вдруге долучилися до концертної співпраці з театром. Нині готуємось до нового проєкту. Ільїна Генсіцька запропонувала створити програму, присвячену козацькій тематиці. Початок роботи – цієї осені. І ми з нетерпінням чекатимемо на зустріч з глядачем.
*** А ось що розповіли творці вечора з нагоди 85-річчя Миколи Буравського. Марина Корогода, дочка Миколи БуD равського, акторка театру “Берегиня”: – Я виростала за кулісами. Попри те, що навчалася у школі з фізико-математичним ухилом, не уявляла свого життя без театру, без музики. Бо вони оточували постійно. А ще батьки брали на гастролі. Коли подорослішала, батько допомагав підготуватися до вступу до університету. Я ініціювала концерт. Цього року Миколі Олександровичу виповнилося б 85 років. Ми не змогли відзначити його 80- ліття, бо тоді на заваді став карантин. Вирішили провести цей захід трохи пізніше, але батько захворів і його не стало. Потім почалося повномасштабне вторгнення росії в Україну. Але воно не стало на заваді,
Слово Просвіти · PDF у Вікісховищі ↗
