“Та й нині Україна — поле бою, на якому ми мусимо захищати свою мову, героїв, церкву, історію”. · с. 5сторінка оригіналу ↗
Закінчення статті «ЧИТАЦЬКЕ ВІЧЕ», с. 4
ЧИТАЦЬКЕ ВІЧЕ
Слово Просвіти, №34 за 2008 рік
то побачив три чи чотири легкові автомобілі, які з траси Кіровоград—Запоріжжя звернули до могили Івана Сірка. В одному автомобілі з вікна хтось із пасажирів тримав розгорнутий жовто'блакитний прапор. ОМОН зупинив ко' лону. Віктор Шляхов про щось говорив з людьми, що вийшли з машин та підняли жов' то'блакитний прапор. Того, хто тримав над головами древко прапора, я впізнав: це був Анатолій Носенко, якого правоохоронці об' ласті знали як ватажка українських націона' лістів. Анатолій Павлович у чомусь перекону' вав командира ОМОНу та підполковника мілі' ції Віктора Шляхова, потім хвалив перебудову Горбачова, розповідав про значення синього і жовтого кольорів національного прапора. Через кілька хвилин група “правопорушни' ків”, подарувавши правоохоронцям агітаційні листівки, згорнула свій прапор і сіла в авто' мобілі. Але щойно проїхавши міліцейський заслін, над кузовом передньої машини знову замайорів недозволений український пра' пор. Не знаю, про що доповідав Шляхов сво' єму керівництву. А мені Віктор Васильович тоді сказав: “І все таки вони підняли на моги' лі Сірка свій прапор. Але, як би ми захотіли, то відібрали б його ще на повороті з траси”. Ні я, ні нащадок козацького роду Віктор Шляхов не знали тоді, що мине менше, ніж два роки, і жовто'блакитний прапор стане державним символом незалежної України. Але прапор, який 7 листопада 1988 року гру' па місцевих патріотів під проводом Анатолія Носенка піднесла над усипальницею отама' на Івана Сірка, був провісником того, що на' ша держава уже нестримно йшла до своєї незалежності. І добре, що правоохоронці не взяли тоді гріха на душу, попри вказівки інстанцій не перешкоджали патріотам України виборю' вати незалежність держави. Може, хтось із нас і порушив службові інструкції. Закон у тій ситуації справді вимагав від офіцерів міліції арештувати правопорушників, скласти про' токол, вилучити прапор. Але, напевно, існує щось більше, ніж закон.
Слово Просвіти · PDF у Вікісховищі ↗
