Емблема «Просвіта»ПРОСВІТАЦИФРОВАЗнання · Люди · Майбутнє
Тільки в “СП” · “Скільки ходили, увесь час відчували, що і командир Кропива, і його славний син Микола Процюк десь поруч”. · с. 8сторінка оригіналу ↗

А ти, славна Україно, не забудь за мене

Слово Просвіти, №34 за 2024 рік

Галина ДАЦЮК, журналістка Історія така. 13 травня 1944 року в селі Кордишів на Тернопільщині прийняв гарячу смерть командир штабу УПА-Південь Василь Процюк (“Кропива”). Через багато років його син – Микола Васильович Процюк приніс мені на Українське радіо канцелярську папку, зав’язану тасьмою. “На ваш особистий розсуд, було б добре видати...”. У папці був рукопис “Воскресіння через пів століття”. Крок за кроком, у 15-ти розділах, син розповідав, як усе життя шукав сліди свого батька, якого востаннє бачив малесеньким хлоп’ям. І нарешті знайшов, у волинському селі… У квітні цього року Миколи Процюка не стало. Проте рукописи не горять навіть у полум’ї війни. На прощанні у Патріаршому Соборі УГКЦ ми домовилися з донькою пана Миколи Іриною та онукою Іванною, що книжка сина командира “Кропиви” буде. Ми просто зобов’язані перед його пам’яттю здійснити заповітну мрію, якій він присвятив не один рік праці і пошуків. І от на кілька днів Ірина з Іванною прилетіли з Франції до України. І перш, ніж приступити до книжки, вирішили побувати на місцях героїчної боротьби і загибелі свого славного діда-прадіда Василя Процюка-Кропиви. Вони у повстанському краю вперше. Я тут виросла, тому стала провідницею. На один незабутній день! Ця мрія виношувалася багато років. Йшла до мети через тисячі кілометрів доріг. Планувала маршрут ще до часів безвізу. Її зупиняли вселенські карантини, війна, втрати. І нарешті вона відклала усі на світі справи, придбала два квитки в Парижі, потім – три на три особи в Києві, сіла на вул. Симона Петлюри в чудовенний автобус і помчала на Волинь. Мрія з хвилюванням летіла через Житомирщину, Хмельниччину, Рівненщину. Перша зупинка – в Напилися води з повстанського джерела Шумську, на Тернопільщині. Тут 6 листопада 1994 р. урочисто перепоховали командира штабу УПА-Південь Василя Процюка (“Кропиву”) і ще шість повстанців. Насипали високу могилу, поставили високий хрест: “Спіть, Герої, спіть…”. Саме тут 22 серпня 2024 р. зупинилися онука Ірина та праонука Іванна командира штабу УПА- Південь Кропиви, аби здійснити свою давню мрію і вшанувати пам’ять славного діда-прадіда. Дорогих гостей сердечно зустріли в Шумському краєзнавчому музеї. Пані Олена Ходюк, письменниця, краєзнавиця, громадська діячка, вручила гостям поштові конверти і марки, видрукувані Громадською організацією “Меморіал Південна Волинь” на честь командира УПА Василя Процюка. Директорка Музею пані Лариса Колесник провела чудову екскурсію. Вперше нащадки побачили деякі деталі одягу Кропиви, знайдені на місці його героїчної загибелі... Поставили лампадку на місці нинішнього його спочинку на Шумському кладовищі, де височіє хрест на честь Героїв. Побували в Кордишеві, піднялися на гору, де була повстанська криївка, у якій прийняв гарячу смерть 29-літній Лицар Золотого Хреста. Кілька разів цей день плакав, втирав пекучі сльози і затихав на чиємусь плечі. І світився радістю. Дивувався і благословляв. А надвечір спинився під Уніяс-горою в Антонівцях, щоб пройти з нами повстанськими дорогами Василя Процюка-Кропиви. Тут діяла Антонівецька Республіка, а нині Музей повстанської Слави і нашої сили! Безмежно дякуємо за організацію нашої поїздки директорці Шумського краєзнавчого музею пані Ларисі Колесник; дякуємо за справжній коровай, яким зустріла гостей в Антонівцях директорка Музею “Антонівецька Республіка” Світлана Кузьмич. Дякуємо моїм дорогим волинянам за пам’ять про Героїв, які віддали життя, здобуваючи Незалежність України. Дякую за допомогу моєму побратиму краєзнавцю Анатолію Лукащуку, з яким ми написали книжку “Жіноча справа” про жіноче підпілля ОУН і УПА в рідному селі. Сподіваюся, писатимемо і наступну сторінку. Дякуємо Шумському Тут діяла “Антонівецька Республіка” Вклонилися пам’яті командира Кропиви у Шумську Незабутня зустріч в Антонівцях музику, Іванка – вчителька біології і природознавства. І щоразу на концертах, уроках, благодійних заходах вони намагаються пояснити, в чому феномен їхньої Батьківщини, яка сьогодні продовжує боротьбу з одвічним ворогом. Хтось у Франції таки прозріває, почувши правдиву українську історію. Дай Боже! ...Пізно увечері, в повстанському лісі, на місці штабу УПА Волинь-Південь, коли над Даниловою горою засвітилась блакитна повня, ми подякували нашим захисникам, зміцнили власні сили біля каплиці, напилися води з повстанського джерела, зарядились духом свободи і озвучили мрію – презентувати майбутню книжку Миколи Процюка “Воскресіння через пів століття” про Батька ось тут, в Антонівцях. Слава Україні! Героям слава! Київ – Шумськ – Кордишів – Антонівці міському голові пану Вадиму Боярському за чудове авто. Вдячні прекрасному водієві панові Ігорю Золотуну, очільнику ГО “Меморіал Південна Волинь”, завдяки якому ми встигли побувати в омріяних заповіданих місцях. Скільки ходили, увесь час відчували, що і командир Кропива, і його славний син Микола Процюк десь поруч. Для пані Ірини з Іванною це були не просто емоції, а потрясіння. Фотографували мало, Іванка просто усе фільмувала. Для родини і для того, щоб показати справжню Історію України французьким дітям. Ірина викладає Вручення поштових марок та конвертів на честь Василя Процюка

Слово Просвіти · PDF у Вікісховищі ↗

Емблема «Просвіта»Просвітянин