Емблема «Просвіта»ПРОСВІТАЦИФРОВАЗнання · Люди · Майбутнє
Витоки · “Тема мовної історії перестала бути винятково академічною і стала простором безпеки”. · с. 10сторінка оригіналу ↗

Легендарне народження Києва: скито*сарматський вектор

Слово Просвіти, №34 за 2025 рік

Юрій МОСЕНКІС, заслужений діяч мистецтв України, доктор філологічних наук Переказ про виникнення Києва має багато версій, і кожна з них містить цінну інформацію, яку необхідно правильно об' робити відповідно до всієї сукупності су' часних знань. Нині ми зосереджуємося на східних джерелах, котрі дозволяють поба' чити прадавні джерела київської легенди. Вірменська версія: Куар, Мелтей, Хореан із області Палуні Два “інди” (можливо, вінди – венеди' слов’яни) мали трьох синів на ім’я Куар, Мелтей та Хореан, кожен із яких побуду' вав місто в області Палуні (яку порівнюють із назвою полян). Згодом брати на горі Кур' кея (назва нагадує польського Крока та чеського Крака) знайшли гарний краєвид (опис якого подібний до літописного київ' ського). Історію прив’язано до монастиря святого Карапета (“предтечі”), ім’я якого нагадує вірменське слово карап “лебідь”. Знаний українознавець та кавказознавець Ніко Марі (Марр), що відкрив цю пара' лель до київської легенди, зазначав, що Мелтей означає “змій”. Очевидно, він по' рівнював це ім’я з грузинським словом матлі “черв’як”. Легенда виглядає як точ' не віддзеркалення київської – з трьома братами, лебіддю та полянами. Запис вірменського варіанту легенди датують варіативно – VI–VIII століттями. І ця версія легенди веде до ще давніших джерел – іранських, а точніше – скито%сар' матських. Вищезгаданий академік Марр пов’язував витоки цього переказу саме зі скитами (скіфами). Гуннський бог Куар та іранське хвар “сонце” “Історія агванів” (кавказького народу) вірменського історика Мовсеса Каганкат' ваци повідомляє про гуннського бога гро' му на ім’я Куар. Воно нагадує ім’я Кия у вірменській версії легенди. Водночас ім’я гуннського бога нагадує іранське слово хвар “сонце” (обожнюване стародавніми іранцями). Звідси ім’я дав' ньоукраїнського язичницького бога Сонця Хорс. Пов’язавши Кия'Куара з сонцем, од' разу згадуємо висловлену вище можли' вість пов’язати Хорива'Хореана з горою. При цьому назви і сонця, і гори виявля' ються іранськими. Шукаючи іранський прототип і для Щека (“змія”?), звернімо Світлана ШЕВЧУК, кандидат філологічних наук, професор Книжка “Походження української мовив інформаційній безпеці сучасної України” Т. Голоти та Ю. Мосенкіса вийшла у світ учас, коли тема мовної історії перестала бу' ти винятково академічною і стала просто' ром безпеки. Автори не лише відновлюють джерельну картину минулого, а й демонс' трують, як терміни, наративи та навіть способи цитування стають інструментами впливу. Їхній виклад поєднує точність лінг' вістичного аналізу з чітким розрізненням політичних маніпуляцій щодо спадщини Київської Руси, і це описано послідовно, текст за текстом, розділ за розділом. Одне з головних завдань книжки – по' вернути коректну термінологію й просте' жити межі її вживання в історичних джере' лах. Доведено, що назви Русь / Руська зем' ля стосувалися держави зі столицею в Ки' єві, ядром якої були Київське, Чернігів' ське та Переяславське князівства; сама ж Русь у вузькому значенні – земля полян, до яких літопис уналежнює легендарних за' сновників Києва, Кия, Щека та Хорива. Це не лише фактографія, а й відновлена карта сенсів, без якої будь'яка публічна дискусія приречена на непорозуміння. Автори чітко розмежовують і вторинні, запроваджені пізніше найменування. Так, “Мала Русь” і “Велика Русь” у візантій' ській традиції означали відповідно Галиць' ку та Київську митрополії і не мали сто' сунку до територій північного сходу. По' ряд із цим підкреслено державно'правове спадкування, адже після занепаду Києва безпосереднім спадкоємцем Русі постає Галицько'Волинська держава, визнана в Європі королівством. Аргумент києвоцентризму автори ви' будовують не гаслом, а корпусом відомос' тей. По'перше, нагадано про залежність увагу на дракона Аждахака (у священній пам’ятці стародавніх іранців “Авесті” Ажи8Дахака, у “Шах'наме” Фірдоусі Зах' хак), ім’я якого означає “змій, що гризе”. Давньохристиянський текст “Бесіда трьох святителів” свідчить про зв’язки Хорса з Хозарією, де мешкали численні нащадки іранськомовного населення. Сонце, змій та гора – сарматські Таким чином, ми розв’язали поставле' не завдання – знайшли мову, на основі якої можна пояснити імена всіх трьох бра' тів. Це давньоіранська мова: Кий8Куар – Хвар “сонце”, Щек8Мелтей “змій” – Аждахак “змій”, Хорив8Хореан (що дав ім’я одній з гір) – Харайва “гірська місцевість”. Очевидною є належність цих трьох куль' тових об’єктів до трьох рівнів світобудови – верхнього (сонце), середнього (гора) та нижнього (змія). Найлогічніше пов’язати цю іранськомовну спадщину з сарматами. Давньоіранська династія Кейянідів Одна з форм назви цієї легендарної дав' ньоіранської династії – Кіані. Ім’я царів ці' єї династії близьке до імені коваля Каве (таджицькою Кова), який підняв повстан' ня проти легендарного давньоіранського царя'змія Заххака (в “Авесті” – Аждахак). Легенда дуже нагадує українську казку про перемогу Кирила Кожум’яки над змієм (із літописною паралеллю). Кеяніди оспівані “Книгою царів” (“Шах'наме”) Фірдоусі, де знаходимо де8 тальні паралелі до “Слова про Ігорів похід”. Зважаючи на тісні контакти праслов’ян із іранськомовними народами, певний вплив фольклорного (міфо'епічного) об' разу сакрально'епічних перських царів Кеянідів на династію наддніпрянських Києвичів не можна виключати. Скитські царі Ліпоксай, Арпоксай та Колаксай і язичницькі боги Перун, Велес та Хорс%Дажбог Геродот оповідає про трьох синів пер' шопредка скіфів Таргітая – Ліпоксая (“го' ра'цар”), Арпоксая (“глибина'цар”) та Ко' лаксая (“сонце'цар”). Таргітая порівню' ють із авестійським міфологічним героєм Траетаоною (у “Шах'наме” Ферідун) та давньоіндійським Трітою (“третім”), а да' лі з Трояном. У вислові “Ходіння Богородиці по му' ках” и утрие Трояна: Хорса, Велеса, Перуна на богы обратиша Трояна треба розуміти не як першого = головного бога (такий невідо' мий), а як узагальнювальну назву трьох на% ступних богів. А в літописі імена Хорса і Дажбога вжито без сполучника (Хорсъ Даж' дьбогъ), у чому слушно бачать позначення не двох богів, а двох імен одного бога. Отже, як у скіфів Таргітай – батько ца' рів гори, глибини та сонця (останній ' го' ловний), так у давньоукраїнському язич' ництві Троян – узагальнювальна назва Хор' са%Дажбога, Велеса та Перуна. Ярославна “Слова про Ігорів похід” у своєму знаменитому заклинанні звертаєть' ся до вітру (середній світ). Дніпра (водний – нижній світ) та сонця (верхній світ), і саме сонце виводить Ігоря з темряви полону на світлу Русь (у нашій реконструкції: *Игорь8 князю Хорсъ ходъ каже… Солньце світлоє в не' бесе – Игорь8князь въ святои Руси). Тут саме час згадати популярну наукову версію про те, що згадані давньогрецьким “батьком історії” Геродотом “скіфи'орачі” – це ніхто інший, як хлібороби'праслов’яни. Як із Кия%сонця утворився Кий%коваль Очевидно, в певний момент ім’я Куар сприйняли як коварь “коваль” (із латин' ським суфіксом) від ковъ “кування”, пере' носне значення “хитрощі” (звідси коварьнъ “підступний”). Затим його могли замінити на спільнокореневе Куй, пізніше Кий – спершу “молот”, а згодом “палиця”. Скептики бачать у легендарній біографії Кия конструкцію з біографій пізніших кня' зів: походи на Візантію – від Олега, Ігоря та Святослава, переселення на Дунай із будів' ництвом Києвця – від Святослава з його Пе' реяславцем (останній, а не тільки угода Оле' га, засвідчує існування Переяслава ще до Во' лодимира Великого), честь від імператора – від Ольги. Однак не слід забувати тогочасних правил стереотипної побудови біографій. Таким чином, легенда про Кия, його братів та сестру сформована у пра% слов’янсько%сарматському або, давніше, праслов’янсько%скитському середовищі.

Слово Просвіти · PDF у Вікісховищі ↗

Емблема «Просвіта»Просвітянин