Емблема «Просвіта»ПРОСВІТАЦИФРОВАЗнання · Люди · Майбутнє
Без мови немає нації! · с. 1сторінка оригіналу ↗

“Віват будителям національної душі!”

Слово Просвіти, №35 за 2024 рік

Вручення Народної премії імені Тараса Шевченка 2024 – це про воістину народне свято духа і таланту! Галина ДАЦЮК, журналістка Фото Віталія ПРИХОДЬКА Це – про достойне пошанування високою нагородою Митців, які кожною творчою клітинкою працюють на Україну! Це – про щире бажання могутнього кола шанувальників розділити радість нагороджених і тим самим її примножити! Це – про обдарування лавреатів найвищою похвалою, на яку вони заслужили сповна. Це – про силу Шевченкового слова, яке засвітилося у вітальному виступі голови ВУТ “Просвіта” імені Тараса Шевченка Павла Мовчана, зазвучало в перші хвилини “Заповітом” і торжествувало всі три години дійства! Це – про знакових Особистостей, які здобули визнання і славу своїм мистецьким і громадянським чином і пасіонарною відданістю Україні. Це – про голос сумління нації, на який зійшлася добра сотня людей! “Ще на землі рай буде... Любов буде, людоньки”, – повторювала художниця Марія Приймаченко. Здається, прообраз цієї щирої любові до рідного краю, слова, культури ми відчули на святі вручення Народної премії. У числі нагороджених – журналістка, письменниця, громадська діячка Людмила Лисенко. Дякую, дорога пані Людмило, за “Плеяду”, з якої починалося наше живе незалежне телебачення, за ваше видатне трикнижжя про Марію Приймаченко! Дивувалася все життя, як можна було сотворити таких фантастичних звірів, тепер дивуюсь, як можна було сотворити таку фантастичну книжку про Авторку звірів, квітів і птахів. Не спиняйтеся і хай Бог помагає! “Вся літературна творчість Майданської нагадує мені досі загадковий храм Оранти”… – сказав колись про нинішню лавреатку народної Шевченківської премії письменницю, режисерку, драматургиню Софію Майданську Дмитро Павличко. За її сценаріями творилася перша “Червона Рута” (1989) і неперевершене дійство “На камені посіємо” в Палаці культури “Україна” (1998). Народну премію імені Тараса Шевченка пані Софія здобула і за книжку драматичних творів і лібрето “Повернення Орфея”. Мені потрібна ця земля, Я нею ще не народився, Я нею ще не нажурився... – каже перед лицем смерті герой поеми Орфей. У день вручення Народної Шевченківської премії Україна вшановувала своїх полеглих захисників і захисниць. У цьому символічному збігові мотто нинішнього часу – боротьба за волю України триває, і понад усе хочеться, щоб ми якнайшвидше здобули Перемогу. Щоб кожне юне українське життя могло нажитися. Там, на руйновищах землі, засіють нас, як ту полову, і де-не-де ми зійдем знову! Ми встигнемо в життя вчепитись. Крильми, вогнем, любов’ю, цвітом! Нам вибуяти знов над світом! Дякую, дорога пані Софіє, за те, що маю можливість і насолоду відкривати ваші “загадкові письмена”, в основі яких огненне Кобзареве і Франкове Слово. Письменниця Антонія Цвід одержала Народну премію імені Тараса Шевченка за книжку “Таємниці Тараса Шевченка”. Це захоплива історія з новим поглядом на життя Тараса, його почуття і переживання. Це дивовижні відкриття особистого світу Поета, про який ми досі не знали! Зі своєю книжкою пані Антонія об’їхала 10 країн! На зустрічах письменниця збирає допомогу для ЗСУ, госпіталів. Тож книжка про Кобзаря працює на Перемогу. Многоцінне Слово пані Антонії утверджує Україну. Високим званням лавреата Народної Шевченківської премії 2024 відзначено Василя Куйбіду, громадського і політичного діяча, чудового поета і просвітянина. Щирі вітання і вдячність за чин, пане Василю! У числі цьогорічних лавреатів – дивовижний художник, лавреат премії імені Івана Огієнка Юрій Нагулко. Його унікальні картини – це своєрідні філософські притчі, пронизані Україною. Пана Юрія не було на врученні, він у цей час молився на Афоні за Україну, написавши в мережі рядок, який не піддається жодному сумніву: “І нема іншої землі для серця. І не буде...” У цей день були вручені медалі “Будівничий України” ВУТ “Просвіта” імені Тараса Шевченка. Нагороду одержав Андрій Нечитайло, журналіст, громадський діяч, чиї два сини і зять воюють на фронті. Дякуємо, шановний пане Андрію, і бажаємо, щоб вони повернулися додому з Перемогою. Найвищу нагороду ВУТ “Просвіта” одержав доктор філологічних наук, професор, перекладач, громадський діяч, невтомний просвітянин Дмитро Чистяк. Шевченкове слово французькою у виконанні пана Дмитра стало справжньою родзинкою вечора. Щиро вітаємо, пане Дмитре! Привітати лавреатів прийшли скрипаль і голова Київської “Просвіти” Кирило Стеценко, кобзарі Тарас Компаніченко і Святослав Силенко. Кожен квадратний сантиметр меморіальної зали Національного музею літератури України світився радістю. Кожна людина, яка прийшла на церемонію нагородження, – без перебільшення – особистість: прозаїки, поети, художники, музиканти, громадські діячі, педагоги, науковці. Словом – світло нації! Тому й світлини вийшли яскраві і трішки великодні у Великий день! Такі події утверджують нас як націю. Ще раз демонструють наші невичерпні культурні таланти і здатність народу творити за будь-яких умов. Переконують, що дух наш нездоланний! Народ мій є! Народ мій завжди буде! Ніхто не перекреслить мій народ! І чому б це свято не продемонструвати на усіх українських телеі радіоканалах, щоби зарядити наших воїнів, молодь енергією Кобзаревого слова? Проте телекамер і радіомікрофонів на святі ми не помітили. Може, тому, що україноцентричних поки що обмаль? Тож будімо волю, щоб бути нацією. Слава Україні! Слава ЗСУ! Слава “Просвіті”!

Слово Просвіти · PDF у Вікісховищі ↗

Емблема «Просвіта»Просвітянин