Очевидець і літописець · “Імперська експансія загрожує не тільки близьким сусідам Росії, а й миру і безпеці усього світу”. · с. 6сторінка оригіналу ↗
Чому війну назвали “спеціальною воєнною операцією”
Слово Просвіти, №35 за 2024 рік
Дмитро ЧОБІТ
Продовження. Початок у ч. 34 за 2024 р.
Про національну ідею росіян Впродовж осені 2021-го – зими 2022 р. із вуст російських депутатів і пропагандистів постійно лунали погрози Заходу, що вони “можуть повторити” й ще раз взяти Варшаву та Берлін і дійти до Ла-Маншу. Навіть білоруський диктатор, друг та союзник Путіна Лукашенко напередодні російської агресії в інтерв’ю для московського телебачення похвалився ефективністю союзних військ порівняно з військами НАТО і пригрозив, що, у разі конфлікту в Європі, вони швидко дійдуть до протоки Ла-Манш: “Поки вони там розвернуться і приведуть сюди якісь війська, ми будемо вже стояти біля Ла-Маншу”. Лукашенко, очевидно, озвучив воєнні наміри, які обговорював і готував з Путіним. Отже, з Кремля загроза спрямовувалася не лише проти України. Путін і Лукашенко були надто самовпевнені у своїх воєнних можливостях, тому готувалися не тільки до війни з Україною, а й до широкомасштабних бойових дій в Західній Європі. І усе це переслідувало головну мету – відновлення Російської імперії воєнною силою. У цьому корінь зла. Про те, що то не просто слова, свідчать конкретні дії високопосадових осіб Росії, спрямовані на підготовку громадської думки та створення політичних і юридичних підстав для приєднання до РФ не лише колишніх територій СРСР, а й Російської царської імперії. Так у дні підготовки до нападу на Україну в російському інформаційному просторі розкручували тему про так звані територіальні “подарунки” Росії колишнім радянським республікам. При цьому говорили не тільки про Україну, а й про інші суверенні держави. У такий спосіб готувалася громадська думка до планованого ланцюга приєднань так званих “ісконно русскіх зємєль” після успішної, як вони гадали, “спецоперації” в Україні. Ось кілька конкретних фактів. 10-го грудня 2021 р. голова комітету з питань парламенту РФ В’ячеслав Новіков на першому каналі російського телебачення довго говорив про незаконність виходу колишніх республік із складу СРСР, про те, що уся територія Казахстану була “незаконно” відірвана від Росії у 1991 році. Він, зокрема, заявив: “Казахстану просто не існувало… територія Казахстану – це великий подарунок з боку Росії і Радянського Союзу”. Варто наголосити, що В. Новіков має науковий ступінь доктора історичних наук, тому його слова не можна сприймати як необдумані, а лише як такі, що озвучили імперські наміри кремлівського керівництва. Таке підтверджують подальші події. Наступного дня В. Новікова підтримав його колега, депутат Державної думи Росії Євгеній Фьодоров і звернувся до керівників суверенного Казахстану: “Хочете відходити, товариш Назарбав, Токаєв? Добре, беріть свої валізи, повертайте територію, місто Вєрний – Алмати та усе решту й відходьте”. Інший російський депутат Султан Хамзаєв виступив за проведення референдуму про приєднання Казахстану до Росії. При цьому він заявив: “Центральна Азія – це російська земля!... Підтримую проведення референдуму в Казахстані про возз’єднання Казахстану з історичною батьківщиною – Росією”. Виступи Новікова, Фьодорова, Хамзаєва отримали великий резонанс у Росії та Казахстані, перед дипломатичними установами цих держав у Москві та Алмати з’явилися банери, ЗМІ заполонили дискусії. З висоти тих грудневих подій 2021 року тепер сміливо можна зробити висновок: у такий спосіб росіян і світ готували до відновлення Російської імперії. Після вже запланованої розправи з Україною наступною жертвою мав стати Казахстан – найбільша за площею після Російської Федерації держава колишнього СРСР і третя за економічним потенціалом. На чергу в московські обійми Кремль поставив й інші держави колишніх радянської та царської імперій. 9-го червня 2022 р. згаданий депутат Є. Фьодоров подав у Державну думу Росії законопроєкт “Про скасування постанови Державної Ради СРСР від 6 вересня 1991 р. про визнання незалежності Литви”. А за день перед тим – 8 червня 2022 р. – помічник президента Росії Путіна Володимир Мединський заявив про майбутнє розширення РФ до кордонів Російської царської імперії. Це Мединський публічно сказав під час виступу на форумі “Історія майбутнього. Образ Петра”. Чиновник нагадав, що донедавна територія Росії становила 1/6 частину земної суші (куди за часів імперії входили, крім нинішніх членів СНД та країн Балтії, ще й Фінляндія та більше половини Польщі). “Зараз трохи менше. Але це не назавжди”, – заявив Мединський. Присутні в залі відреагували на заяву помічника Путіна про подальше розширення території країни-агресора аплодисментами. Настрій аудиторії відповідав думкам переважної більшості росіян. Під впливом небаченої в світі однобічної проурядової пропаганди, повної відсутності опозиції та альтернативної думки, введені в оману росіяни готові підтримувати злочинні наміри Путіна та його режиму щодо нових завоювань і розширення меж Росії. Подібні неоімперські настрої поділяв і колишній президент Росії, а тепер заступник секретаря Ради безпеки РФ Дмитро Медведєв. 1-го серпня 2022 р. на його сторінці “В контакте” з’явився пост, у якому стверджувалося, що Грузія та Казахстан зобов’язані своїм існуванням Російській імперії. У тексті зазначалося, що Казахстан є штучною державою, а єдиної Грузії зовсім не існувало до завоювання Кавказу Росією у XIX столітті. На сторінці екс-президента йшлося, що з “парадами суверенітетів” настав час закінчувати. Окрім цього, Д. Медведєв заявив, що РФ нібито піде в “наступний похід для відновлення кордонів нашої Батьківщини”. Штучні та неповноцінні держави, на думку Д. Медведєва, не мають права на існування, тому повинні знову стати частиною Росії. Дуже цікаво, що подібні думки висловлював і Путін, зокрема, щодо Казахстану він сказав: “У казахів не було державності ніколи”. Президент Росії наголосив, що Казахстан створено штучно “на території, на якій держави не було ніколи”. Тобто Путін стверджував, що у казахів ніколи не було ні державності, ні самої держави на землях теперішнього Казахстану, окрім російської. Цими тезами Путін, Медведєв та інші російські імперіалшовіністи намагалися обґрунтувати право Росії на включення до свого складу бездержавних, як вони оголосили, народів та їхніх земель. Дивовижно! Надворі ХХI століття, а в Кремлі досі мріють повернути колишні російські колонії, загарбані у жорстоких колоніальних війнах ХVIII–ХIХ ст., аби за їхній рахунок возвеличити Росію. Якщо йти за імперською логікою росіян, то чи не всі країни Африки, Океанії та більшість країн Азії слід повернути в колишній колоніально-імперський стан, бо на час їхнього поневолення вони не мали державності. А як тоді бути з волзькими булгарами? Цей народ мав свою державу Булгарію майже за п’ять століть до запрошення варяга Рюрика у Ладогу! Тобто державність булгар на пів тисячоліття давніша за офіційно проголошену державність Росії! Булгари – це єдиний народ в Європі, який зміг розбити війська Чингісхана в 1223 році. В теперішній Московії цей стародавній народ нещадно русифікують, на переписах населення його представників цілеспрямовано і навмисно записують “рускімі”, а особливо впертих – не булгарами, а болгарами! Одна буква, а яка грандіозна фальсифікація! Ось така “рівноправність” народів у путінській Росії. Путін та його режим заперечують право на самовизначення народів та їхню державність тільки на тій підставі, що у них, мовляв, не було держави на їх території. Якщо йти за путінською логікою від зворотного, то народи Росії, у яких була своя державність, мають безумовне, повне і законне право її відновити. До таких насамперед належать казанські татари у Поволжі, черкеси, чеченці й дагестанці (збірна назва кількох споріднених народностей) на Кавказі. Не кажучи вже про історичних спадкоємців знаменитих держав – Хіви, Хорезму, Бухари і Самарканду в Середній Азії. Якщо керуватися логікою Путіна-Медведєва, то українці Кубані та Зеленого Клину безумовно мають право на самостійні держави, бо у них є традиції державотворення на цих землях, куди їх загнала ненависна Московська імперія. Українське державотворення було й у Нижньому
Подонні включно з Новочеркаськом і Таганрогом. Тепер там майже усіх українців записали росіянами, але більшість добре пам’ятає свої українські корені. Серед таких русифікованих українців був і перший президент СРСР Михайло Горбачов, який на Кубані до семирічного віку спілкувався у сім’ї та в станиці Привільній тільки українською мовою, а російську розпочав учити щойно у першому класі! До речі, зі слів колишнього президента Росії Д. Медведєва, його бабуся – українка, її батько мав прізвище Коваль, а вже дочку русифікатори записали Ковальовою. Якби вони справді були етнічними росіянами, то прізвище по-російськи мало би писатися Кузнецов, адже українське коваль російською перекладається як кузнєц. Тепер окремі нащадки русифікованих українців, такі як Медвєдєв та друзі Путіна брати Ковальчуки, пропагують ідею, нібито “росіяни та українці – один народ”, але факт манкурства окремих осіб не є підставою, аби позбавити 45-мільйонний український народ історичної пам’яті та самобутності. Тут варто нагадати й промовисті слова міністра закордонних справ Російської Федерації Сергія Лаврова про те, що “НАТО стало чисто геополітичним проектом, спрямованим на захоплення територій, які осиротіли в результаті розпаду Організації Варшавського договору і Радянського Союзу”. Із цих слів випливає, що Росія прагне вдавати із себе своєрідну “маму” стосовно колишніх царських колоній і держав-сателітів комуністичного СРСР, яких досі вважає своїми “дітьми-сиротами”. На цьому неоімперському тлі депутати російського парламенту заговорили про “незаконний” вихід із складу СРСР інших республік, навіть заявили, що Фінляндія і Польща теж протиправно вийшли із складу Російської імперії у 1917–1918 роках! Ще у 2015 р. заступник Державної думи В. Жириновський запропонував визнати незаконним відділення територій від Росії, які сталися після 1 січня 1917 року, та наголосив на необхідності повернення Польщі й Фінляндії. Він же запропонував провести в Прибалтиці референдуми
Слово Просвіти · PDF у Вікісховищі ↗
