Емблема «Просвіта»ПРОСВІТАЦИФРОВАЗнання · Люди · Майбутнє
«Просвіта» · “Я в серці маю те, що не вмирає!” Леся Українка · с. 5сторінка оригіналу ↗

ПІЗНАВАТИ СЕБЕ І РІДНУ ЗЕМЛЮ

Слово Просвіти, №36 за 2009 рік

Ніна ГНАТЮК Фото Євгена БУКЕТА У Національному музеї Тараса Шевченка свято: галицька “Просві$ та” приїхала! Понад сорок поваж$ них панів і пань з дітьми й онуками мандрують Україною. Завітали і до Шевченкового дому. Вони тут не вперше — добре знають історію, життя і творчість Тараса Шевченка. Та завжди відкривають для себе щось нове. І письменни$ кам, шевченкознавцям, просвітянам столиці при$ ємно зустрітися з тими, хто уособлює силу духу, тер$ нистий шлях українського народу до свободи. Пані Богдана Пилипчук ще з дитячих літ мандрує з “Просвітою”. Охоче розпо$ відає про добрі, славні діла своїх дідів і батьків. Народ$ жена 1922 року, вона про$ йшла підпілля ОУН, страш$ ну сибірську неволю. І те$ пер, у 87 літ, не нарікає на тернисту долю, на хвороби — недарма мала псевдо “Криця”. Вона працює з молоддю, розповідає, як нелегко далася нашому на$ родові незалежність, як щоденною невтомною працею треба зміцнювати нашу молоду державу. Сюжетом для цікавої книжки може стати і доля Богуслави Гри$ нів. Її батько очолював “Просвіту” в Бучаку на Тернопільщині, був січо$ вим стрільцем. Толокою збудували церкву, дім “Просвіти”. Досі тут збираються люди. 27 вересня 1939 року батька заарештували, кинули в тюремні катівні. А в квітні 1940$го всю ро$ дину вивезли до Казахстану. Во$ ни думали, що везуть у неволю, де перебуває батько. Але його сліди надовго стерлися. Тільки пізніше з’ясувалося, що Сталін ухвалив рішення 3 тисячі в’язнів із Західної України і 5 тисяч поль$ ських офіцерів знищити, оголо$ сивши, що це зробили фашисти. Так їхній батько опинився серед жертв Катині. Богуслава Гринів працює з мо$ лоддю в пластовій оселі в Карпа$ тах, розповідає юнакам і дівчатам про найяскравіші сторінки виз$ вольних змагань. Молодь має зна$ ти, якою дорогою ціною заплатили старші покоління за те, щоб на кар$ ті світу з’явилася держава з вимрі$ яним ім’ям — Україна. Любов до неї має сьогодні бути не деклара$ Гості Шевченківського дому тивною. Хіба ті, хто знищує ліси в Карпатах, забруднює річки, пере$ творює затишні сквери та дитячі іг$ рові майданчики на смітники, на$ справді люблять Україну? Має душа вболівати і за те, що у містах і селищах закривають кни$ гарні, українські книжки не дохо$ дять до бібліотек, молодь дедалі менше читає. Необхідно думати і про під$ тримку українців у світі. Стало відо$ мо, що скасовують останню 15$ хвилинну передачу українських но$ вин на польському телебаченні. Треба збирати підписи відомих дія$ чів української культури, літератури і мистецтва під відозвою протесту. У програмі багатоденної поїзд$ ки просвітян були не лише зна$ йомства з музеями, історичними пам’ятками, відвідання Полтави, Миргорода, інших гоголівських місць, Сорочинського ярмарку, а й зустрічі з діячами культури, відоми$ ми письменниками. Тепло зустріли галичани лауреата Національної премії України імені Тараса Шев$ ченка, головного редактора газети “Слово Просвіти” Любов Голоту. Вона розповіла про те, чим живе сьогодні ВУТ “Просвіта”, як важли$ во згуртовувати підростаюче поко$ ління навколо старших представ$ ників цього громадського об’єд$ нання. Важливо, щоб “Просвіта” виховувала і рекомендувала на державні посади яскравих особис$ тостей, які не боялися б саможер$ товної праці в ім’я України. Чимало для виховання свідомих українців, збереження і примно$ ження духовності може і повинна робити преса, а особливо ж “Слово Просвіти”. На недавньому з’їзді за$ декларовано 280 тисяч членів “Просвіти”. Чому ж тоді такий ма$ лий наклад газети? Якби хоч кожен п’ятий просвітянин передплатив наш тижневик, щоб він був у кожній школі, бібліотеці, то і просвітян$ ський рух пожвавився б, і було б Виступає Любов Голота зроблено чимало добрих справ у культурі, освіті, ад$ же досвід найкращих пе$ рейняли б в інших осеред$ ках, містах і селах країни. А пропагувати маємо що: Україна пишається ба$ гатьма яскравими особис$ тостями в літературі, науці, Богдана Пилипчук мистецтві, спорті. Про них постійно пишемо на шпальтах “Постаті”, “Рідний край”, “Палітра”, “Село на нашій Україні”, “Молода країна”. Га$ зета чимало місця приділяє аналі$ тичним статтям з мовного питання, Учасники свята, просвітяни біля пам’ятника Лесі …Я жива! Я буду вічно жити! Я в серці маю те, що не вмирає! Її патріотичне полум’яне слово живе і вічно житиме. На завершення свята вручили

Слово Просвіти · PDF у Вікісховищі ↗

Емблема «Просвіта»Просвітянин