Емблема «Просвіта»ПРОСВІТАЦИФРОВАЗнання · Люди · Майбутнє
Мова єдина · “Це наша духовна фортеця”. · с. 8сторінка оригіналу ↗

ЗНОВУ ПРО МОВУ І ПОЛІТИКУ

Слово Просвіти, №36 за 2009 рік

Леся СТАВИЦЬКА доктор філологічних наук, професор, завідувач відділу соціолінгвістики Інституту української мови НАН України; Світлана ЄРМОЛЕНКО член-кореспондент НАН України, доктор філологічних наук, професор, завідувач відділу стилістики та культури мови Інституту української мови НАН України Звернутися до аж ніяк не нової теми нас спонукали засоби масової ін$ формації в Україні. Саме вони охо$ че підхопили висловлені 11 серпня цього року президентом Росії п. Дмитром Мед$ ведєвим претензії до України в мовному питанні. У посланні до Президента Украї$ ни Віктора Ющенка президент Росії се$ ред інших політичних та економічних проблем українсько-російських відносин, які, на переконання російського лідера, “зашкалюють”, зауважив: “На жаль, не стихають кампанії, пов’язані з витіснен$ ням російської мови з українських засо$ бів масової інформації, зі сфери освіти, з науки”. Дивно, що в українському інформацій$ ному просторі надто часто дублюється та$ ка проросійська імперська риторика. Відповідь Президента України була чіткою, послідовною, містила переконли$ ві аргументи на всі закиди, також на ті, що стосувалися мовно-культурної пло$ щини “непростих стосунків”: “Перекона$ ний, що питання історії поряд із рідною мовою, культурою, родинною етикою є фундаментальними засадами для фор$ мування держави та ідентифікації україн$ ської нації”. Спробуймо з’ясувати суть тієї частини діалогу, конфліктність якої задавнена. Коментуючи відповідь Президента Ук$ раїни, не можна не помітити, що вона ціл$ ком закономірно ґрунтується на тексті 10$ої, “музейної” статті Конституції Украї$ ни, яка, як відомо, стверджує, що держав$ ною мовою в Україні є українська, а держа$ ва забезпечує всебічний розвиток і функці$ онування української мови в усіх сферах суспільного життя на всій території Украї$ ни, а також на змісті Закону “Про мови” 1989 р., у якому засвідчено, що “українська мова є одним із вирішальних чинників наці$ ональної самобутності українського наро$ ду. Українська РСР забезпечує українській мові статус державної з метою сприяння всебічному розвиткові духовних творчих сил українського народу, гарантування йо$ го суверенної національно-державної май$ бутності”. Законом України передбачено загаль$ новідомі правничі засади функціонування російської мови: “В Україні гарантується вільний розвиток, використання і захист російської, інших мов національних мен$ шин України”. Варто розглянути докладніше закид щодо “витіснення” російської мови з тих сфер, про які пише п. Медведєв. Отже, який вигляд мають нібито утиски росій$ ської мови в українських засобах масової інформації? У Законі “Про мови”, якому двадцять літ, сказано: “В Українській РСР мовою офіційних засобів масової інфор$ мації є українська мова. Мовою офіційних засобів масової ін$ формації можуть також бути мови інших національностей”. Як склалося з українською мовою й мовами інших національностей (говоримо про російську) в цій сфері? За даними Держкомтелерадіо, 2005 року за кількістю назв газет, що їх видава$ ли, українськомовні склали 51 %, росій$ ськомовні — 40 %. В Україні поширена практика, коли в українськомовних за наз$ вою газетах чи журналах зовсім нема ук$ раїнськомовних матеріалів. Якщо взяти разовий наклад газет за 100 %, то з них на українськомовні припа$ дає 31 %, а на російськомовні — 64 %. Уп$ родовж 10 років вага українськомовного накладу скорочувалася (1995 року стано$ вила 47 %), а російськомовного — зроста$ ла (1995$го — 47 %) — дані Держкомтеле$ радіо. Щодо річного накладу, то в українсько$ мовних газет він становить 34 % порівняно з 63 % у російськомовних. Упродовж 10 років вага українськомовного щорічного накладу скорочувалася (з 50 % 1995), а російськомовного — зростала (із 45 % 1995 року). За даними Рахункової палати, оприлюдненими 2003 року, на сто україн$ ців припадало 46 примірників газет рід$ ною мовою, а на сто росіян, які прожива$ ють в Україні, — 386 примірників, або у 8,4 раза більше. В Україні виходить лише дві загально$ національні щоденні газети українською мовою — “Україна молода” та “Газета по$ українськи”. Ще кілька щоденних газет двомовні. Найтиражніші загальнонаціональні щоденні видання (“Сегодня”, “Факты”, “Вечерние Вести”, “Комсомольская прав$ да”) виходять лише російською мовою. Співвідношення річного накладу жур$ налів (періодичних видань), за даними Книжкової палати України імені Івана Фе$ дорова, становить 70 % на 19 % на ко$ ристь російськомовних видань. Протягом 10 років вага українськомов$ ного річного накладу журналів скоротила$ ся з 70 % 1995 року до 19 % 2005$го, а ро$ сійськомовного — навпаки, зросла з 18 % 1995 р. до 70 % 2005 р. Щодо сегмента так званих глянцевих журналів, спеціалізованих видань, то тут українськомовного продукту майже нема. Російська мова домінує і в онлайнових ЗМІ, які, до речі, нині активно диктують мовну моду; на Uaportal з-поміж 150 заре$ єстрованих видань тільки 28 мають україн$ ську версію і лише в 16 ця версія базова, решта — російськомовні. Українську мову “затиснено” на обме$ жених каналах радіомовлення і телебачен$ ня: передачі українською мовою з центру не доходять до реґіонів, а українськомов$ ним культурологічним телепередачам від$ ведено нічні години. Такі засоби форму$ вання українського мовного середовища, як засоби масової інформації, не мають змоги виконувати важливу комунікативну функцію і функцію державотворення. Тепер про співвідношення української й російської мов у галузі освіти. Закон “Про мови в Українській РСР” дуже лояльний щодо освітньо-мовних пот$ реб інших національностей: “В Українській РСР навчальна і виховна робота в загаль$ ноосвітніх школах ведеться українською мовою. У місцях компактного проживання гро$ мадян інших національностей можуть створюватися загальноосвітні школи, нав$ чальна і виховна робота в яких ведеться їх$ ньою національною або іншою мовою”. З одного боку, практика і статистичні дані переконують у тому, що освіта — єди$ на сфера публічного життя, де є підстави говорити про реальну, а не міфічну україні$ зацію. За даними Міносвіти, приміром, 2005 року 84,2 % дітей в дошкільних нав$ чальних закладах виховували українською мовою, 15,2 % — російською. А з іншого — є всі підстави стверджувати, що освітня політика Української держави в Криму та Східній Україні достатньо гнучка і враховує потреби російськомовного населення. У реґіонах, де проживає найбільше ет$ нічних росіян і російськомовного населен$ ня, у сфері дошкільного виховання домі$ нує або широко представлена російська мова. Зокрема, в Севастополі в дошкіль$ них навчальних закладах виховують росій$ ською 98 % дітей, в Криму — 95,3 %, на Лу$ ганщині — 64,4 %, на Донеччині — 34,1 %, на Харківщині — 11,3 %.

Слово Просвіти · PDF у Вікісховищі ↗

Емблема «Просвіта»Просвітянин