Мова єдина · “Наша мова — це атрибут української державності”. · с. 9сторінка оригіналу ↗
СТЕЖКА ДО СОФІЇ РУСОВОЇ
Слово Просвіти, №36 за 2009 рік
Промовистий факт: у Севастополі та Криму майже нема українськомовних шкіл, а в 16 реґіонах Західної та Централь$ ної України немає або майже немає росій$ ськомовних. Може, цей факт мав на увазі п. Медведєв, говорячи про витіснення ро$ сійської мови з освіти? Але ж і відсоток ет$ нічних росіян там незначний. Напрошується логічне питання до пре$ зидента Росії про задоволення мовно$ культурних потреб етнічних українців, які проживають на території Росії. Ніби передбачаючи таке питання, п. Медведєв зауважив: “…ми завжди до$ рожитимемо братніми зв’язками з україн$ ським народом, зміцнюватимемо гумані$ тарне співробітництво. Саме тому ми… всіляко підтримуватимемо прагнення ук$ раїнців, які проживають у нашій країні, розвивати свою національну культуру”. Тим часом МЗС РФ стверджує абсолютно протилежне: “…незважаючи на велику чи$ сельність українців… запити на заснуван$ ня повноформатних шкіл… не надходять”. Чи не свідчить це про загальну атмосферу, коли у громадян навіть не виникає бажан$ ня створювати українськомовні освітні й культурні осередки? У Росії немає системи української ос$ віти, і причини цього промовисті: 1) під час перебування в одній державі, крім позитивного досвіду взаємного культур$ ного збагачення, про що відомо з під$ ручників і про що говорить п. Медведєв, були і вкрай негативні явища — цілес$ прямована імперська політика переслі$ дування української мови, оголошення її лише “південним діалектом общєрус$ ского язика”, що породжувало зросій$ щення українців, виникнення в них почуття меншовартості, несамоцінності; 2) брак у Росії українського інформацій$ ного простору. І нарешті про російську мову в галузі науки. Неодноразово згадуваний Закон “Про мови” повністю легітимізує росій$ ську мову в цій сфері: “В Українській РСР результати науково-дослідних робіт оформляються українською або росій$ ською мовами. Виконавці науково-дос$ лідних робіт можуть вибирати мову публі$ кацій наукових результатів. У періодичних духовними переконаннями й реальною мовною ситуа$ цією, а в разі затвердження російської мови на офіцій$ ному рівні більшість зовсім перестане спілкуватися рідною. Мені здається, що українська мова, як дино$ завр, вимре.
Анастасія, 34 роки, журналістка (аргументовано): Я категорично проти введення російської мови як другої офіційної в Украї$ ні. На побутовому рівні лю$ дина має право спілкувати$ ся, як їй зручно, але на офі$ ційному наша мова — це атрибут української дер$ жавності. Мине час, вирос$ те нове покоління, яке на$ родилося вже в незалежній Україні, й питання другої офіційної мови вже не буде актуальним, а здавати$ меться безглуздим і штуч$ ним. Вважаю, що українській владі потрібно виявити на$ полегливість і принципо$ вість у цьому питанні, поп$ ри зовнішній опір наших
Ім’я видатної просвітянки, діячки українського національного відродження Софії Русової шанують на її батьківщині — Чернігівщині. Саме тут, у селі Олешня Ріпкинського району, в родині відставного генерала й народилася Софія. Тут поховано її батьків — Федора Ліндфорса й Ганну Жерве.
Петро АНТОНЕНКО
Новий поштовх громадській ініціативі з ушанування видатної землячки надало ство$ рення цього літа в Чернігові Благодійного фонду Софії Русової. Засновником Фонду став відомий на Поліссі бізнесмен Іван Чаус. Майже десять років Іван Петрович був пре$ зидентом чернігівського футбольного клубу “Десна”, а до цього — одним з провідних гравців команди. Він і зараз не пориває зі спортом, очолює клуб “Полісся” в рідному селищі Добрянка. Клуб виховав уже не один десяток футболістів для команд вищої ліги України. Але погодьмося, спортивна, зокре$ ма футбольна сфера — царина, далека від національних поривань. Цього не приховує і сам голова Фонду. І ось, мабуть, “у генах щось взялося” за рідне, національне. “Я ж звідси, з цієї землі, — говорить Іван Петро$ вич. — Ось і відчув таку потребу — відкрива$ ти для себе нашу історію, робити щось для духовності”. Приємно, що люди бізнесу, люди справи повертаються до духовності. А в даному разі це й цілком зрозуміло. Рідне селище Івана Петровича Добрянка відоме ще з княжих ча$ сів, як і чимало довколишніх сіл і містечок. А село Олешня вже не перше століття славить$ ся майстрами гончарства. Тож планів, по$ в’язаних з історією Сіверщини, в Івана Пет$ ровича багато. Але нині основний його клопіт — Благодійний фонд Софії Русової. І ось перша конкретна справа — Фонд започаткував туристичний маршрут “Черні$ гівські шляхи Софії Русової”. Нещодавно на його своєрідну презентацію в село Олешню приїхали академік НАН України, професор, директор Інституту українознавства НДІУ Петро Кононенко, письменник Дмитро Го$ ловко, народний артист України, кобзар-лір$
Садиба батьків Софії Русової
Гості в Олешні
Іван Чаус ник Василь Нечепа, заступник голови Черні$ гівської облдержадміністрації Володимир Приходько. Зустріч відбулась біля садиби, де наро$ дилася Софія Русова і де нині зусиллями засновника фонду Івана Чауса розпочато бу$ дівельно-реконструкційні роботи зі створен$ ня історико-культурного комплексу “Садиба$ музей Софії Русової”. Гості вшанували па$ м’ять батьків Софії Русової. Завітали до Олешнянської школи, якій ще 1993 року зем$ ляки присвоїли ім’я великої просвітительки. Організатори Фонду звернулися до де$ путатів сільської ради Олешні з пропозицією назвати площу в центрі села (поруч із сади$ бою) майданом Софії Русової. 30 вересня, у День Віри, Надії, Любові та їхньої матері Со$ фії, саме тут відбудеться присвячене Русовій зібрання за участю відомих державних, гро$ мадських діячів, митців. У програмі діяльності Благодійного фон$ ду на 2009—2012 роки чимало цікавих про$ ектів. Серед них — збирання матеріалів для майбутнього музею, вручення Всеукраїн$ ських премій імені Софії Русової діячам осві$ ти, культури, дослідникам, встановлення пам’ятника Русовій в Олешні. А на сайт Фон$ ду вже заходять численні відвідувачі не лише з України, а й з Німеччини, Росії, Канади, США.
* * * Педагогічна спадщина видатної просві$ тянки Софії Русової приходить до нас у пов$ ному обсязі. Управлінням у справах преси та інформації Чернігівської обласної державної адміністрації за обласною програмою “Укра$ їнська книга” видано четвертий том вибра$ них педагогічних творів славетної землячки. Загальну редакцію здійснила професор Ні$ жинського державного педагогічного універ$ ситету імені Миколи Гоголя Є. Коваленко. Уперше побачили світ твори видатного педагога з теорії та історії педагогіки. Чет$ вертий том містить праці, в яких представле$ но аналіз сучасних авторці течій реформа$ торської педагогіки Європи й Америки та де$ які історико-педагогічні статті. Видання цін$ не тим, що педагогічна спадщина Софії Ру$ сової злободенна й нині.
* * * Чернігівський відділ Союзу Українок про$ вів молебень біля світлиці ім. С. Русової, на просп. Миру, 74 в обласному центрі. Моли$ лися за відродження цього будинку Полто$ рацького, відомого громадського діяча Чер$ нігова початку ХХ століття. У цьому домі бу$ вали відомі діячі української духовності, просвітяни художник М. Жук, поет М. Воро$ ний. Не раз тут бувала й Софія Русова. Сам будинок, який члени Союзу Українок відро$ дили майже з руїн, влада передала їм в без$ платну оренду на 49 років. Просвітянки — члени СУ моли$ лися, щоб там швидше постала му$ зей-світлиця Софії Русової, заснов$ ниці українського демократичного жіночого руху, яка свого часу була почесним головою Союзу Українок і головою Національної жіночої ради іна повен голос говорила про долю жінки-українки на світових жіночих форумах, боролася за волю і неза$ лежність України. Молебень відслу$ жив єпископ Чернігівський і Ніжин$ ський УПЦ Київського Патріархату Іларіон. У музеї-світлиці Софії Русової працюватиме недільна школа під опікою владики Іларіона. Дітям, вва$ жає єпископ, важливо прищепити християнську етику й мораль, плека$ ти рідну українську мову і звичаї.
Слово Просвіти · PDF у Вікісховищі ↗
