Емблема «Просвіта»ПРОСВІТАЦИФРОВАЗнання · Люди · Майбутнє
Роде наш красний · “Розділене горе — це половина горя, а розділена радість — подвійна радість”. · с. 11сторінка оригіналу ↗

БУСЛІВ СУД Грузецька оповідка

Слово Просвіти, №36 за 2009 рік

Євген БУКЕТ Тепер лелеки у Грузь$ кій гніздяться здебільшого на старих електричних стовпах, до яких люди при$ ладнують ободи від возів. А колись гніздилися вони на столітніх покручених де$ ревах, що пам’ятали якщо не Київських князів, то ко$ заків — безсумнівно. На одному такому ду$ бові навесні звила гніздо пара лелек. Діти назвали їх Лелем і Ладою. Красиві, горді птахи були їхніми улюбленцями. Вони вдвох або повільно ходили Бру$ силівським шляхом, або низько кружляли над се$ лом і зовсім не боялися людей. Малеча навіть збудувала для лелек го$ дівницю. Скоро у Леля й Лади з’явилися пташенята. Ма$ ти сиділа з ними, а батько годував усіх зі свого вели$ кого червоного дзьоба. Якось уночі здійнялася над Грузькою велика буря. Злива стояла стіною, гур$ котів грім, а небо повсяк$ час різали блискавки. Од$ на з них раптом влучила в дуб, на якому гніздилися лелеки. Вмить він розчах$ нувся, і величезна гілка накрила гніздо. Уранці, коли буря вщухла, діти побачили Ле$ ля, який кружляв навколо старого розчахнутого блискавкою дуба і бив кри$ лами ненависну гілку. В гнізді плакали пташенята… Грузецькі чоловіки як могли швидко прибрали товсту відламану гілку з гнізда. Пташенята вціліли, а їхня мати, що, схоже, під час зливи накрила їх кри$ лами, уже заклякла. Гілля$ ка вбила її. Чоловіки зняли Ладу і поховали, а Лельо заходився годувати пта$ шенят… — Шкода його, — ска$ зав дядько Захар, — до$ живатиме останнє літо до буслового суду. У лелек, кажуть, — лише одна па$ ра на все життя. І якщо хтось із них після літа зостається сам — його у вирій не пускають. * * * Є на горбку в Обирках кругленьке маленьке бо$ літце, що наповнюється водою, лише коли тануть сніги. А коли з дерев по$ чинає падати листя, воно вщент заповнюється бус$ лами, які злітаються зві$ дусіль. Тут вони прово$ дять "буслів суд" — виз$ начають, кого брати до вирію, а кого ні. Лельо покірно стояв, коли інші лелеки, стукаючи дзьобами, підкидали його крилами. Щоразу їхні уда$ ри були дедалі відчутніші, й зрештою він упав, заби$ тий до смерті. Не може летіти до ви$ рію той, хто не вберіг свою пару. Такий суворий буслів суд.

Слово Просвіти · PDF у Вікісховищі ↗

Емблема «Просвіта»Просвітянин